Ухвала

від 30.01.2019 по справі 344/9137/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/9137/17

Провадження № 22-ц/4808/367/19

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Мелінишин

У Х В А Л А

30 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Мелінишин Г.П., ознайомившись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Островського Л.Є., ухвалене 5 лютого 2018 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 5 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПП Фірма ДВД , ПП Фірма Інтерлок , ТОВ Новий світ , відділ державної реєстрації (Реєстраційна палата) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Д.М., про визнання недійсними рішень, договорів купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії.

25 січня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, пропустивши строк на апеляційне оскарження.

Одночасно подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що 5 лютого 2018 року її представники безпідставно були видалені із залу суду, копію оскаржуваного рішення вона не отримувала. Про його ухвалення дізналась 18 січня 2019 року після ознайомлення із матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Встановлено, що 5 лютого 2018 року представники позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були присутні у судовому засіданні (а.с.53-56 т.2). Із звукозапису судового засідання вбачається, що під час з'ясування обставин справи за повторне невиконання розпорядження головуючого до ОСОБА_4 застосовано захід процесуального примусу - видалення із залу судового засідання. Разом із останнім зал судового засідання покинув і представник позивача - ОСОБА_5

Цього ж дня Івано-Франківським міським судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду (а.с.57 т.2).

Супровідним листом від 12 лютого 2018 року учасникам справи було направлено копію рішення Івано-Франківського міського суду від 5 лютого 2018 року (а. с. 68 т.2). При цьому поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 повернуто із відміткою листоноші за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.68, 69-72, 73 т.2).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Івано-Франківського міського суду від 5 лютого 2018 року було надіслано судом до Реєстру - 13 лютого 2018 року, зареєстровано - 14 лютого 2018 року, оприлюднено - 16 лютого 2018 року.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У справі Устименко проти України від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа Рябих проти Росії ).

Відтак, у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Встановлення в законі строків на апеляційне оскарження також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може порушити принцип правової визначеності.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави: поважні причини пропуску цього строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення судом про прийняте рішення у справі. Проте навіть у такому випадку можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищенаведене вважаю, що вказані ОСОБА_1 у заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими, неповажними і спростовуються матеріалами справи, оскільки заявником не надано жодного доказу щодо наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на рішення місцевого суду протягом 9 місяців 20 днів з моменту його проголошення. При цьому враховано, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день та час судового засідання. Ознайомлення її за власною ініціативою лише 18 січня 2019 року з матеріалами цивільної справи в суді першої інстанції не свідчить про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду від 5 лютого 2018 року, в якій навести інші поважні підстави для поновлення строку та надати належні докази.

Як передбачено ч.3 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, надавши апелянту строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 185, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 5 лютого 2018 року залишити без руху. Надати апелянту термін для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Якщо інші наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Г.П. Мелінишин