Постанова

від 14.05.2020 по справі 344/9137/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 травня 2020 року

м. Київ

справа № 344/9137/17

провадження № 61-6489св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство Фірма ДВД , Приватне підприємство фірма Інтерлок , Товариство з обмеженою відповідальністю Новий світ , відділ державної реєстрації (Реєстраційна палата) Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Дмитро Мирославович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі судді Мелінишин Г. П.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство Фірма ДВД (далі - ПП Фірма ДВД ), Приватне підприємство фірма Інтерлок (далі - ПП фірма Інтерлок ), Товариство з обмеженою відповідальністю Новий світ (далі - ТОВ Новий світ ), відділ державної реєстрації (Реєстраційна палата) Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Д. М., про визнання недійсними рішень, договорів купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у січні 2019 року подала на нього апеляційну скаргу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки не вказують на існування об`єктивних та істотних обставин, що перешкоджали позивачці своєчасно подати апеляційну скаргу, а тому не дають достатніх підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у цій справі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість відкриття апеляційного провадження у справі, не дослідивши належним чином доводи ОСОБА_1 про існування поважних причин, які перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року.

Відмовивши у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд фактично позбавив ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя. Апеляційний суд обмежив відповідача у праві на справедливий судовий розгляд, яке гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та витребувано матеріали цивільної справи № 344/9137/17 з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу, які надійшли до суду у серпні 2019 року, ОСОБА_2 та ТОВ Новий світ заперечували проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та вважали їх такими, що не спростовують висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена судом з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Під час розгляду справи 05 лютого 2018 року у судовому засіданні були присутні представники позивачки - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , однак вступна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції проголошена за їх відсутності, оскільки вони були видалені головуючим з огляду на порушення процесуального порядку під час розгляду справи.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у січні 2019 року подала на нього апеляційну скаргу, зазначивши, що не отримувала копію рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.

На виконання вимог зазначеної ухвали 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, у якому зазначила про зневіру у справедливому судочинстві, некомпетентність правоохоронних та судових органів, здійсненні відповідачкою психологічного тиску на себе та своїх рідних.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини першої статті 129 Конституції України).

Згідно з вимогами частин другої-четвертої статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata , тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення ЄСПЛ у справі Брумареску проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, § 61).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ у справі Устименко проти України від 29 жовтня 2015 року, § 53).

Статтею 44 ЦПК України визначено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

У справі, що розглядається, апеляційний суд відхилив наведені ОСОБА_1 доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначивши, що наведені нею обставини для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки не містять існування об`єктивних та істотних обставин, що перешкоджали їй своєчасно подати апеляційну скаргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Відповідно до змісту статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою, десятою та одинадцятою статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Вступну та резолютивну частини рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року у цій справі проголошено 05 лютого 2018 року. При цьому із журналу судового засідання, що не заперечується і позивачкою, відомо, що її представники були присутні у залі суду 05 лютого 2018 року, однак видалені головуючим з огляду на порушення ними процесуального порядку під час розгляду справи.

Повний текст указаного судового рішення судом проголошено 12 лютого 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2018 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області направляв ОСОБА_1 копії повного тексту рішення від 05 лютого 2018 року з рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, однак такий лист не отриманий позивачкою та повернутий до суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що ненаправлення їй копії повного тексту рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, спростовуються вищевикладеним.

Доводи касаційної скарги про те, що про існування повного тексту вказаного вище рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 стало відомо лише у січні 2019 року, не містять належного правового обґрунтування причин (обставин), які б указували на неможливість дізнатися раніше про ухвалення судом рішення, зважаючи на процесуальний обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, у тому числі цікавитися розглядом справи.

Інші аргументи ОСОБА_1 щодо підстав пропуску строку на апеляційне оскарження не містять жодного правового підґрунття, не вказують про існування об`єктивних та істотних обставин, що перешкоджали їй своєчасно подати апеляційну скаргу, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення є неповажними.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження у цій справі, апеляційний суд не допустив порушення вимог статті 358 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги фактично стосуються незгоди заявника з мотивами оскаржуваної ухвали апеляційного суду виключно з формальних міркувань, правового значення для вирішення питання щодо незаконності відмови у відкритті апеляційного провадження не мають та додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець