Постанова

від 21.01.2019 по справі 911/2818/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. Справа№ 911/2818/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В

суддів: Чорногуза М.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Слабковська О.О. довіреність № 051060 від 02.10.2018;

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: Вітусєвич Я.Ф. довіреність № 6 від 26.02.2018;

від третьої особи 1: не прибув;

від третьої особи 2: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2018 (повний текст складений 29.05.2018)

у справі № 911/2818/17 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до відповідача 1.Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ"

третя особа 1: ОСОБА_4

третя особа 2: Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки

Встановив

Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управілння Держгеокадастру у Київській області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" (далі - відповідач 2), за участі третіх осіб ОСОБА_4 (далі - третя особа 1) та Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - третя особа 2) про:

- визнати недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №93 про передачу у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,5га, розташованої на території села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району;

- витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області із незаконного володіння ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" земельну ділянку, розташовану в с. Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району, Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,5га вартістю 573 578,24грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №93 про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,5га за рахунок земель ДП "НДВА "Пуща-Водиця", припинення права постійного користування прийнято всупереч ст.ст. 116, 122 Земельного кодексу України за відсутності повноважень у органу місцевого самоврядування на розпорядження землями державної власності.

Господарський суд Київської області у задоволені позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовив повністю своїм рішенням від 14.05.2018 (повний текст складений 29.05.2018).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2018 у справі №911/2818/17 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України визначив початок відліку строку позовної давності не з моменту, коли особа, чиє право порушене, довідалась про обставини, викладені у позовній заяві, а з моменту коли прокурор звернувся з позовом до Софіївсько-Борщагівської сільської ради про визнання недійсним рішення про припинення речового права ДП Науково-дослідний виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця на постійне користування землею.

Натомість суд безпідставно пов'язав початок відліку строку позовної давності для звернення прокурора з віндикаційним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з його поінформованістю з травня 2011 про наявність порушеного речового права державного підприємства, вказавши, що відповідні судові рішення у справах №2-2615/2011 та №2а-35/12 не можуть бути визнані поважними причинами пропуску цього строку.

Крім того,скаржник вказав, що, оскільки позов прокурором подано 11.08.2017, а договір купівлі-продажу ОСОБА_4 з Товариством з обмеженою відповідальністю Барселона Ю ЕЙ укладено 13.11.2015, трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 261 Цивільного кодексу України, до цих правовідносин також не сплив.

Також, скаржник зазначив, що зважаючи на принципи диспозитивності господарського процесу, у тому числі і щодо позовної давності, суд у даній справі взагалі не повинен був розглядати питання про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за всіма позовними вимогами лише на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Баррселона Ю ЕЙ , оскільки у останнього права і обов'язки щодо спірної земельної ділянки виникли тільки з 13.11.2015, а саме з моменту укладання договору купівлі-продажу. За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю Барселона Ю ЕЙ у вказаній справі за своїм правовим статусом повинно доводити суду лише факт добросовісності набуття права власності на спірну земельну ділянку.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2018 у справі №911/2818/17 своєю ухвалою від 18.07.2018.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 22.10.2018, справу №911/2818/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 прийнято апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2018 у справі №911/2818/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2018 у справі №911/2818/17 відкладено на 19.12.2018.

У зв'язку з участю судді Суліма В.В., у з'їзді суддів України 19.12.2018, розгляд справи №911/2818/17 відкладений на 19.12.2018 не відбудеться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 призначено розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2018 у справі №911/2818/17 на 21.01.2019.

У судовому засіданні 21.01.2019 апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники позивача, відповідача 1 та третіх осіб у судове засідання 21.01.2019 не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 17.11.2018 на відповідні адреси.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників позивача, відповідача 1 та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, представник відповідача 2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що прокурором та позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, а тому їх вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 07.07.2010 року рішенням 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради №2, враховуючи добровільну відмову землекористувача, було припинено право постійного користування ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на земельні ділянки загальною площею 61.85 га (з них ділянка 1 площею 3,65 га та ділянка 2 площею 58,2), які знаходяться в південно-західній частині села Софіївська Борщагівка.

Рішенням 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №4 затверджено технічну документацію щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельну ділянку площею 61,85 (з них: ділянка 1 площею 3,65 га та ділянка 2 площею 58,2 га) та її передачу до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015, за позовом прокурора визнано недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 №2 та від 04.08.2010 №4 щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" земельною ділянкою площею 61,85га.

На підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №300 ОСОБА_4 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,5га. Останній був затверджений рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №93. На підставі вказаного рішення у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 0,5 га, розташовану на території села Софіївська Борщагівка.

На підставі вказаного рішення сільської ради ОСОБА_4 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 03.03.2011.

В подальшому, ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 13.11.2015 №5098 відчужено належну йому земельну ділянку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ".

За Товариством з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" на підставі рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Михальченко М.М. від 13.11.2015 індексний номер: 26137596 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Постановою Київського адміністративного апеляційного суду від 01.10.2013 у справі №2а-35/12 задоволено позов заступника прокурора Києво-Святошинського району до Софівсько-Борщагівської сільської ради та ОСОБА_4 і скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради №300 від 04.08.2010, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5000 га в АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з перевищенням сільською радою своїх повноважень в частині розпорядження земельними ділянками державної форми власності, які перебувають в постійному користуванні ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, обставини щодо недійсності рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 №2 про припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" земельної ділянки загальною площею 61.85га, рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №4 про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельну ділянку площею 61.85 га та її передачу до земель запасу в межах с. Софіївська Борщагівка, рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівського сільської ради від 04.08.2010 №300 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_4 щодо відведення земельної ділянки площею 0,5 га в АДРЕСА_1 у власність встановлені судовими рішеннями та не потребують доказування.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (у редакції на день прийняття спірного рішення) до повноважень сільської ради належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

Виходячи з приписів ст. 118 Земельного кодексу України земельні ділянки надаються громадянам безоплатно у власність після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тобто, визнання недійсними вищевказаних рішень, сільської ради, у тому числі, про затвердження проекту відведення земельної ділянки у власність, є підставою для визнання недійсним рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,5га, розташовану на території села Софіївська Борщагівка, яке прийняте 39 сесією 5 скликання Софіївсько-Борщагівською сільською радою 20.10.2010 №93, а також всі послідуючі дії, пов'язані з вказаним рішенням.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги прокурора є обґрунтованими.

Проте, відповідачем 2 заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки на думку відповідача прокурор мав знати про таке рішення при заявлені у травні 2011 року позову щодо інших осіб, які отримали у власність земельні ділянки з земель, що були вилучені з користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 254 Цивільного кодексу України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, за змістом ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Європейський суд з прав людини на тлумачення п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у п. 570 рішення від 20.09.2011 року у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" та п. 51 рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" зазначає, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд, вважає, що державні органи, які на час звернення прокурора з позовом в їх інтересах щодо визнання недійсними перелічених вище рішень були уповноважені виконувати відповідні функції та належним чином були обізнані щодо порушення їх прав.

Позовні вимоги щодо визнання недійсними рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради про передачу у власність земельних ділянок з земель, що були вилучені з користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця", були заявлені у травні 2011 року. Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, саме з цього часу, держава в особі своїх повноважених органів мала знати про незаконну передачу у власність громадянам всієї незаконно вилученої земельної ділянки.

Оскільки право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено, коли земельна ділянка вибула із володіння держави у володіння іншої особи, а не в момент укладення цією особою наступного правочину з відчуження земельної ділянки та не з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірної земельної ділянки та порушення права власності держави, початок перебігу строку позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується із моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Склад відповідачів визначений прокурором при подачі позову та зміст заявлених вимог дає підстави для висновку про наявність у відповідача 2 матеріально-правового інтересу який може бути захищено в тому числі шляхом застосування позовної давності щодо всіх заявлених вимог.

З огляду на викладене колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції у даній справі взагалі не повинен був розглядати питання про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за всіма позовними вимогами лише на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Баррселона Ю ЕЙ , оскільки у останнього права і обов'язки щодо спірної земельної ділянки виникли тільки з 13.11.2015, а саме з моменту укладання договору купівлі-продажу. За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю Барселона Ю ЕЙ у вказаній справі за своїм правовим статусом повинно доводити суду лише факт добросовісності набуття права власності на спірну земельну ділянку.

Разом з цим, доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 256, 261 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про сплив позовної давності і наявність підстав для задоволення заяви про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, оскільки державі в особі її органів стало відомо про порушення її прав щонайменше з моменту звернення прокурора з позовом про визнання недійсними рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради про передачу у власність земельних ділянок з земель, що були вилучені з користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця", разом із тим позивач не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушення права власності держави на спірну земельну ділянку у межах строку позовної давності встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №911/3210/17.

Посилання прокурора на те, що лише після опрацювання та співставлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та землевпорядної документації щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" земельними ділянками загальною площею 61,85га виявилось можливим встановити, що спірна територія на підставі рішення апеляційного суду Київської області від 16.01.2013, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 повернута у державну власність, не можуть бути визнані поважними, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, встановлений законодавством трирічний строк є виваженим і достатнім для проведення будь-яких перевірок.

З огляду на викладене та враховуючи, що прокурором та позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги щодо визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №93 про передачу у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,5га, розташованої на території села Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району задоволенню не підлягають.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що відповідач 2 - набув спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу від особи право власності якої, на момент укладення договору, було підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 виданого 03.03.2011, про що зазначено в договорі (а.с.137 т. 1)

Прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності не за її волею, а отже підлягає витребуванню від набувача - відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ"

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом з цим, колегія суддів відзначає. що за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача у відповідності до ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, мають застосовуватись положення ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно якої сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Плати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

Приймаючи до уваги, що право власності на спірну земельну ділянку державою не було своєчасно оспорено щодо продавця за договором купівлі - продажу цієї ділянки, договір купівлі-продажу не визнавався недійсним за будь якими підставами, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що держава втратила право власності на спірну земельну ділянку та не має права на її витребування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2018 року у справі №911/2818/17 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Стягнути з прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) в дохід державного бюджету судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 10505,51 (десять тисяч п'ятсот п'ять гривен 51 копійки).

5. Матеріали справи №911/2818/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді М.Г. Чорногуз

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 29.01.2019.