Постанова

від 16.01.2019 по справі 925/296/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа№ 925/296/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Мовчан О.М. - ордер ЧК 032646,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Агро-Еко Плюс

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018

у справі № 925/296/18 (суддя - Довгань К. І.)

за позовом Фермерського господарства Агро-Еко Плюс

до Приватного підприємства Мліїв

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст первісних позовних вимог

Фермерське господарство Агро-Еко Плюс звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства Мліїв про визнання права власності на сільськогосподарську техніку набуту за договорами купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016, а саме:

- зернозбиральний комбайн CASE-2166, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 1997, об'єм двигуна 8300 см.куб, двигун № НОМЕР_2;

- трактор марки Беларусь-892, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2010, об'єм двигуна 4750 см.куб, двигун НОМЕР_7.

В обґрунтування позовних вимог Фермерське господарство Агро-Еко Плюс послалося на те, що договори купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 були укладені з Фермерським господарством ВМС , правонаступником якого є Приватне підприємство Мліїв . На виконання вказаних договорів Фермерське господарство Агро-Еко Плюс отримало за актами прийому-передачі спірну сільськогосподарську техніку та здійснило її реєстрацію. Проте, в подальшому наказом Головного Управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 29.09.2017 таку реєстрацію було скасовано, за заявою Приватного підприємства Мліїв .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі № 925/296/18 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовну, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Фермерське господарство Агро-Еко Плюс не довело правомірності набуття ним прав власності на спірне майно. Оскільки договори купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016, на які посилається позивач, укладено під час перебування спірного майна у заставі ПАТ КРЕДОБАНК , на умовах договору застави, укладеного в забезпечення зобов'язань правопопередником Приватного підприємства Мліїв - Фермерським господарством ВМС , за договором кредитної лінії № 34-ю/2015 від 23.12.2015. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів надання дозволу заставодержателя на продаж майна, суд дійшов висновку про нікчемність договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016, які не породжують, передбачених їх умовами наслідків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство Агро-Еко Плюс звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі № 925/296/18 та прийняти нове, яким

позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що законодавчі підстави для визнання договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 нікчемним чи недійсним відсутні. Керівник Фермерського господарства Агро-Еко Плюс - ОСОБА_3 повідомляв ПАТ КРЕДОБАНК про укладення вказаних договорів. Також ОСОБА_3 надав пояснення, в яких зазначив, що спірне рухоме майно не передавалося з балансу Фермерським господарством ВМС до правонаступника Приватного підприємства Мліїв . Крім того, апелянт звернув увагу суду на положення п. 4.1.3 Договору застави, якими передбачено, зокрема, що у разі відчуження майна без згоди заставодержателя, заставодавець зобов'язаний, у тому числі, виконати основне зобов'язання, незалежно від настання терміну, відшкодувати збитки у розмірі, зазначеному в п. 1.3 Договорів застави.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/296/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А.; судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Агро-Еко Плюс на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі № 925/296/18 та призначено до розгляду на 16.01.2019.

Позиції учасників справи

Через відділ документального забезпечення суду від Приватного підприємства Мліїв надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Обґрунтування зводяться до того, що договори купівлі-продажу є нікчемними, дозволу ПАТ КРЕДОБАНК на укладення вказаних договорів не було отримано, відчуження відбулося за нижчою вартістю від ринкової. Крім того, п. 4.1.4 Договору застави встановлено заборону на відчуження предмету застави без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

У судовому засіданні 16.01.2019 представники позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.11.2016 між Фермерським господарством ВМС , правонаступником якого є Приватне підприємство Мліїв (далі - продавець) та Фермерським господарством Агро-Еко Плюс (далі - покупець) було укладено:

- договір купівлі-продажу № 1, предметом якого є зернозбиральний комбайн: САSЕ-2166, рік виписку 1997, об'єм двигуна 8300 см. куб, двигун № НОМЕР_2;

- договір купівлі-продажу № 2, предметом якого є трактор марки Беларусь 892, рік випуску 2010, об'єм двигуна 4750 см. куб, двигун № НОМЕР_4.

За умовами договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 передача тракторів, що є предметами цих договорів, покупцю провадиться шляхом підписання акту приймання-передачі. Право власності на трактори переходить від продавця до покупця після підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.1 договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016, вартість комбайнів складає: за договором купівлі-продажу № 1 - 30 000,00 грн., за договором купівлі-продажу № 2 - 50 000,00 грн.

Сплата вказаних сум за договорами купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 10.11.2016.

10.11.2016, на виконання умов договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016, між Фермерським господарством ВМС , правонаступником якого є Приватне підприємство Мліїв та Фермерським господарством Агро-Еко Плюс були підписані акти приймання-передачі предметів договорів.

04.09.2017 Головним Управління Держпродспоживслужби в Черкаській області здійснено реєстрацію сільськогосподарської техніки відповідно до договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016, у результаті чого Фермерському господарству Агро-Еко Плюс були видані свідоцтва про реєстрацію машин:

- серія НОМЕР_8 від 04.09.2017, зернозбиральний комбайн САSЕ-2166, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік виписку 1997, об'єм двигуна 8300 см.куб, двигун № НОМЕР_2;

- серія НОМЕР_9 від 04.09.2017, трактор Беларусь-892, реєстраційний номер НОМЕР_3 рік випуску 2010, об'єм двигуна 4750 см.куб, двигун № НОМЕР_4.

29.09.2017 наказом Головного Управління Держпродспоживслужби в Черкаській області скасовано реєстрації сільськогосподарської техніки.

У свою чергу, Приватне підприємство Мліїв вважає себе власником спірного майна, з огляду на наступне.

23.12.2015 між Фермерським господарством ВМС , правонаступником якого є Приватне підприємство Мліїв та ПАТ КРЕДОБАНК було укладено договір кредитної лінії № 34-ю/2015.

За умовами Договору кредитної лінії № 34-ю/2015 від 23.12.2015, максимальний ліміт заборгованості складає 1 140 000,00 грн., з розміром фіксованої процентної ставки - 22,5 % річних та кінцевим терміном повернення, згідно додаткового договору №1 від 08.12.2016, включно до 08.12.2016.

23.12.2015, з метою забезпечення виконання Договору кредитної лінії № 34-ю/2015 від 23.12.2015, між Фермерським господарством ВМС , правонаступником якого є Приватне підприємство Мліїв та ПАТ КРЕДОБАНК було укладено договір застави № 92-юз/2015, предметом якого є рухоме майно, а саме: трактор колісний, марки Беларус-892, св-во НОМЕР_11 номерний знак НОМЕР_5, 2010 р.в. та комбайн зернозбиральний САSЕ-2166, св во НОМЕР_10 номерний знак НОМЕР_6, 1997 р.в., заставна вартість майна визначена у сумі 436 773,00 грн.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) за № 50984591 від 09.12.2016, станом на вказану дату рухоме майно, яке було предметом договору застави № 92-юз/2015 від 23.12.2015, перебувало у заставі ПАТ КРЕДОБАНК .

Крім того, Приватне підприємство Мліїв стверджує, що спірне майно перебувало та перебуває у нього на балансі.

Враховуючи наведені обставини, Фермерське господарство Агро-Еко Плюс звернулося з даним позовом та просить суд визнати право власності на сільськогосподарську техніку набуту за договорами купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016, а саме:

- зернозбиральний комбайн CASE-2166, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 1997, об'єм двигуна 8300 см.куб, двигун № НОМЕР_2;

- трактор марки Беларусь-892, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2010, об'єм двигуна 4750 см.куб, двигун НОМЕР_7.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведена норма не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Тобто, за правилами ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-2124цс15.

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 Фермерське господарство Агро-Еко Плюс набуло у власність спірне рухоме майно та 04.09.2017 здійснило його реєстрацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, Фермерське господарство Агро-Еко Плюс на підставі договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 є власником спірного майна.

Доказів оскарження чи визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 суду надано не було.

Суд першої інстанції, встановлюючи нікчемність договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 не послався на жодну норму, яка надає правову підставу для такого висновку.

Крім того, 29.09.2017, на підстави заяви Приватного підприємства Мліїв , реєстрацію спірної сільськогосподарської техніки за Фермерським господарством Агро-Еко Плюс було скасовано наказом Головного Управління Держпродспоживслужби в Черкаській області. Заява мотивована тим, що Фермерське господарство ВМС 22.02.2017 реорганізовано в Приватне підприємство ВМС та 20.07.2017 перейменовано в Приватне підприємство Мліїв , у результаті чого техніка була знята з обліку 04.09.2017 на підставі заяв Фермерське господарство ВМС , яке на той час було реорганізовано. На підставі заяви, відповідач просив скасувати рішення про зняття техніки з обліку та запис про подальшу постановку техніки на облік за позивачем.

Наведене свідчить про невизнання відповідачем права власності позивача.

Таким чином, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про захист своїх прав у порядку передбаченому ст. 392 Цивільного кодексу України.

Щодо посилання Приватного підприємства Мліїв про перебування спірного рухомого майна в заставі ПАТ КРЕДОБАНК , згідно договору застави № 92-юз/2015 від 23.12.2015, який забезпечує виконання договору кредитної лінії № 34-ю/2015 від 23.12.2015, слід відмітити наступне.

Положеннями п. 4.1.4 Договору застави № 92-юз/2015 від 23.12.2015 встановлено заборону на відчуження предмету застави без отримання письмової згоди на це від заставодержателя.

При цьому, приписами п. 4.1.3 Договору застави № 92-юз/2015 від 23.12.2015 визначено, що при відчуженні майна без згоди заставодержателя, заставодавець зобов'язаний, зокрема, незалежно від настання терміну, виконати основне зобов'язання. Заставодавець в цьому випадку зобов'язаний також відшкодувати заставодержателю збитки у розмірі, зазначеному в п. 1.3 цього Договору.

Таким чином, Договором застави № 92-юз/2015 від 23.12.2015 передбачено відповідальність заставодавця, у разі реалізації предмета застави без згоди заставодержателя.

По при це, судова колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Реалізація майна, що є предметом застави, у даному випадку, не припиняє застави, тому застава зберігає чинність у разі переходу права власності на предмет застави до іншої особи.

Отже, відповідно до ст. 27 Закону України Про заставу , за ПАТ КРЕДОБАНК зберігається застава рухомого майна, навіть при набутті Фермерським господарством Агро-Еко Плюс права власності на спірне рухоме майно.

Слід відмітити, що згідно з умовами Договору кредитної лінії № 34-ю/2015 від 23.12.2015 та додаткового договору № 1 від 08.12.2016 до нього, строк дії кредитної лінії встановлено до 08.12.2016 включно. Матеріали справи не містять доказів того, що зобов'язання за договором кредитної лінії № 34-ю/2015 від 23.12.2015 не були погашені чи ПАТ КРЕДОБАНК звертався до відповідача або його правопопередника з будь-якими вимогами, позовами щодо погашення вказаної заборгованості або звернення стягнення на предмет застави, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, умовою нікчемності договору є його недійсність встановлена законом. У інших випадках такий договір може бути визнаний недійсним.

Таким чином, суд першої інстанції, встановлюючи нікчемність договорів не послався на жодну норму закону, яка надає правову підставу для такого висновку, в той час як чинним законодавством України не передбачено, що у випадку реалізації майна без отримання згоди від заставодержателя договори купівлі-продажу майна є нікчемними.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідача щодо недійсності договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 можуть бути предметом окремого позову. Посилання відповідача на порушення прав ПАТ КРЕДОБАНК є недоречним, оскільки у даних правовідносинах доводи відповідача не можуть ґрунтуватися на порушенні прав та обов'язків третіх осіб, зокрема ПАТ КРЕДОБАНК . Крім того, суду не надано доказів того, що правовідносини між ПАТ КРЕДОБАНК та відповідачем не припинилися та досі існують.

Посилання на відображення відповідачем у звітності та балансі спірного рухомого майна не є підставою вважати нікчемними договори купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016.

З огляду на встановлені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання права власності на сільськогосподарську техніку набуту за договорами купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016, а саме:

- зернозбиральний комбайн CASE-2166, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 1997, об'єм двигуна 8300 см.куб, двигун № НОМЕР_2;

- трактор марки Беларусь-892, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2010, об'єм двигуна 4750 см.куб, двигун НОМЕР_7.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи, що підстави вважати договори купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 нікчемними відсутні, у судовому порядку такі договори недійсними не визнавалися, право власності позивача не визнається відповідачем, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 392 Цивільного кодексу України та визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства Агро-Еко Плюс , скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі № 925/296/18 та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Приватне підприємство Мліїв .

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Агро-Еко Плюс на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі № 925/296/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі № 925/296/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати право власності за Фермерським господарством Агро-Еко Плюс (ЄДРПОУ 40472277), набуте за договорами купівлі-продажу № 1 та № 2 від 10.11.2016 на сільськогосподарську техніку, а саме:

- зернозбиральний комбайн CASE-2166, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 1997, об'єм двигуна 8300 см.куб, двигун № НОМЕР_2;

- трактор марки Беларусь-892, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2010, об'єм двигуна 4750 см.куб, двигун НОМЕР_7.

5. Стягнути з Приватне підприємство Мліїв на користь Фермерського господарства Агро-Еко Плюс 1 762,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи № 925/296/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.01.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко