Рішення

від 23.01.2019 по справі 903/734/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2019 р. Справа № 903/734/18

за позовом: Приватного підприємства "Луцька будівельна компанія", м.Луцьк

до відповідача: Луцької міської ради, м.Луцьк

про визнання поновленим договору оренди землі

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серія ВЛ №000046031 від 07.11.2018 року

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1.1-8/2824 від 13.04.2018 року

встановив: 10.10.2018 року на адресу суду надійшла позовна заява ПП "Луцька будівельна компанія" до Луцької міської ради про визнання поновленим договору оренди землі.

Позовна заява обґрунтована неприйняттям рішення про поновлення договору та укладення додаткової угоди про поновлення договору, відсутністю будь-яких заперечень щодо поновлення такого договору.

Ухвалою суду від 12.10.2018 року позовну заяву залишено без руху. Зобов'язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви.

18.10.2018 року надійшло клопотання ПП "Луцька будівельна компанія" про усунення недоліків позову, долучення до матеріалів справи платіжних доручень, дублікатів квитанцій про оплату орендної плати за землю, доказів направлення позовної заяви з додатками відповідачу (опис вкладень та поштова квитанція).

Ухвалою суду від 19.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 07.11.2018 року на 10:30 год., зобов'язано відповідача у строк до 05.11.2018 року, але не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та документи, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Відповідач ухвалу суду від 19.10.2018 року отримав 23.10.2018 року (а.с. 86).

Граничний строк для подання відзиву по 07.11.2018 року.

05.11.2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача №3-19/705 про заперечення позову, оскільки реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої процедури та наявності волевиявлення сторін. Посилається на ст.ст. 6, 627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Зазначає, що депутати міської ради вільні у прийнятті рішень щодо регулювання земельних відносин та діють на власний розсуд.

Позивач у відповіді від 07.11.2018 року на відзив відповідача зазначає, що заперечення відповідача не грунтуються на ст. 33 ЗУ "Про оренду землі". Наведена правова позиція Верховного Суду України (постанова №6-1634цс17 від 18.10.2017 року) не спростовує доводів, викладених у позовній заяві, оскільки вказана справа містила інші обставини, ніж ті, що є предметом даного спору.

Суд на підставі ст. 120 ГПК України протокольною ухвалою від 07.11.2018 року розгляд справи відклав на 28.11.2018 року о 10 год. 00 хв.

Позивач у додаткових поясненнях від 28.11.2018 року зазначає, що фактичне відкладення Луцькою міською радою строку розгляду питання про поновлення договору оренди землі на новий строк на 5 років, що мало наслідком укладення на період перевірки умов використання землі додаткових угод про поновлення договору оренди на 3 місяці, спричинило порушення прав підприємства на мирне володіння майном в аспекті законного сподівання на поновлення договору оренди, а тому з огляду на спосіб, в який відбувалося порушення прав та характер правовідносин, ефективним способом захисту прав ПП "ЛБК", який забезпечує відновлення прав у їх початковому обсязі, позивач вважає обраний ним у позовній заяві спосіб захисту, а саме, визнання договору оренди землі поновленим на тих самих умовах на той самий строк на 5 років (до 27.03.2023 року) та визнання додаткової угоди №3 укладеною.

Суд на підставі ст. 120 ГПК України протокольною ухвалою від 28.11.2018 року закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 09.01.2019 року о 10 год. 00 хв.

Позивач у клопотанні від 14.12.2018 року просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Відповідач у додаткових поясненнях від 18.12.2018 року зазначає, що додаткова угода №2 від 09.02.2018 року укладена строком на 3 місяці, тому орендар не має права вимагати поновлення договору оренди на інших умовах, а саме строком на 5 років. Таким чином, позивач не направляв на адресу орендаря угоди про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк, а тому позивачем не правильно визначено спосіб захисту.

Суд на підставі ст. 120 ГПК України протокольною ухвалою від 09.01.2019 року розгляд справи по суті відклав на 23.01.2019 року.

У судовому засіданні 23.01.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких грунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

17.07.2012 року між Луцькою міською радою та ПП "ЛБК" укладено договір оренди землі (а.с. 12-19).

Згідно ст. 4 ЗУ "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобов'язання виникли з договору оренди землі від 17.07.2012 року.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Згідно п.п. 1, 2, 3, 8, 14, 15, 16, 36, 43 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку землі житлової та громадської забудови площею 0,2678 га., яка знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр-т Соборності, 34а, кадастровий номер 0710100000:22:066:0076. На земельній ділянці знаходиться незавершений будівництвом торгово-офісний комплекс. Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування торгово-офісного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Умови збереження об'єкта оренди - використання ділянки відповідно до проекту забудови, дотримання вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у м.Луцьку Волинської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.09.2012 року.

Передача позивачу в оренду земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 20).

Таким чином, граничний строк дії договору оренди по 27.09.2017 року.

Додатковими угодами №б/н від 11.10.2017 року, №2 від 09.02.2018 року, на підставі рішень Луцької міської ради від 07.09.2017 року №30/39, від 22.12.2017 року №36/50 "Про поновлення договору оренди землі ПП "ЛБК" для будівництва та обслуговування торгово-офісного комплексу на пр-ті Соборності, 34а" сторони поновили договір оренди землі з викладенням його у новій редакції, зокрема, змінили строк дії договору - 3 місяці з дати закінчення договору оренди землі - до 27.12.2017 року, 27.03.2018 року відповідно, нормативно грошову оцінку, орендну плату (а.с. 21-36).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.03.2018 року строк дії речового права на оренду земельної ділянки становить по 27.03.2018 року (а.с. 37 на звороті).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

В постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, зроблений такий правовий висновок:

"5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Позивачем більш ніж за 30 днів до закінчення дії договору оренди (додатковою угодою №2 від 09.02.2018 року строк дії договору поновлено до 27.03.2018 року) направлено на адресу відповідача заяву від 13.02.2018 року про поновлення договору оренди землі, який укладений з Луцькою міською радою та зареєстрований у Державному реєстрі земель/Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.01.2017 року за №1387080407101, яка зареєстрована Луцькою міською радою 13.02.2018 року (а.с. 41).

Відповідач у листі №1.1-16/1339 від 21.02.2018 року повідомляє, що для розгляду питання поновлення договору оренди землі, поновленого додатковими угодами від 11.10.2017 року, 09.02.2018 року, необхідно подати документи, зазначені у відповідному формулярі (а.с. 42).

Позивачем повторно направлено на адресу відповідача заяву від 26.02.2018 року про поновлення спірного договору оренди землі строком на 5 років (а.с. 43).

Луцька міська рада у листі №П-19225/226 від 19.03.2018 року повідомляє про підготовлений проект рішення "Про поновлення договору оренди землі ПП "ЛБК" для будівництва та обслуговування торгово-офісного комплексу на пр-ті Соборності, 34-а", який буде поданий для включення до переліку питань, що пропонується для почергового розгляду на засіданнях постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру Луцької міської ради, тобто, у передбачений законом строк фактично підтвердила відсутність заперечень щодо поновлення договору (а.с. 44-45).

Згідно витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру від 18.04.2018 року рішення не прийнято (а.с. 46-47).

Позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі строком на 5 років (а.с. 48).

Проте, на пленарному засіданні сорок третьої сесії міської ради сьомого скликання рішення "Про поновлення договору оренди землі ПП "ЛБК" для будівництва та обслуговування торгово-офісного комплексу на пр-ті Соборності, 34-а" не прийнято (а.с. 51-52).

Позивач у заяві від 03.08.2018 року №15, надісланій на адресу відповідача, просить підписати додаткову угоду №3 про поновлення договору оренди землі, який зареєстрований у Державному реєстрі земель від 27.09.2012 року, поновлений додатковими угодами від 11.10.2017 року, 09.02.2018 року, на 5 років (а.с. 54-55).

Відповідач у листі від 05.09.2018 року зазначає, що остаточне рішення щодо розгляду питання поновлення спірного договору оренди землі буде прийняте відповідно до результатів розгляду засідання постійної комісії Луцької міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру (а.с. 56).

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №912/876/17 від 29.11.2018 року.

Позивач у позовній заяві та представник у судових засідання, як на підставу поновлення спірного договору оренди землі, посилається на ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

Дана норма передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за принципом мовчазної згоди.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Розглядаючи спір про поновлення договору оренди відповідно до порядку, визначеного ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" суд, виходячи з конкретних обставин справи, надає правову кваліфікацію спірним правовідносинам, які виникли між учасниками справи, застосовуючи норму, яка регулює ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №922/621/18 від 29.11.2018 року.

Згідно постанови Верховного Суду від 22.02.2018 року №912/686/17 вчинення орендарем дій щодо поновлення договору оренди по ч. 5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" виключає можливість його поновлення по ч. 6 ст. 33 Закону.

Враховуючи, що ані до закінчення строку договору, ані протягом місяця після його закінчення, відповідач не пропонував позивачу підписати додаткову угоду про поновлення його дії на той самий строк і на тих самих умовах, позивачем запропоновано пролонгацію спірного договору на новий строк - 5 років, ініціювання позивачем процедури поновлення договору оренди на інших умовах із застосуванням порядку, передбаченого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах частини 6 цієї статті Закону, оскільки в разі не досягнення згоди за вже розпочатою процедурою відповідно до частини 5 зазначеної статті, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, відносини щодо поновлення договору оренди у даній справі регулюються ч.ч. 1-5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

Таким чином, позивач більш ніж за 30 днів до закінчення дії договору оренди землі направив на адресу відповідача заяву про поновлення договору оренди землі на 5 років, а отже належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач належним чином виконував умови договору оренді землі, продовжує користуватися предметом оренди та сплачувати орендні платежі, що підтверджується довідкою ГУ ДФС у Волинській області (а.с. 57-66).

В постанові Верховного Суду №925/1290/17 від 06.12.2018 року зазначено, що законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду №924/1122/17 від 18.12.2018 року.

Відповідач в порядку ч. 5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" заперечення щодо поновлення договору оренду землі на адресу позивача не надсилав, що в свою чергу дало позивачу підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу ч. 5 ст. 33 Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №912/1699/17 від 29.11.2018 року.

Надісланні відповідачем листи з повідомленнями, що остаточне рішення щодо розгляду питання поновлення спірного договору оренди землі буде прийняте відповідно до результатів розгляду засідання постійної комісії Луцької міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру, не є запереченнями у відповідності до ЗУ "Про оренду землі".

У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому,що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень збоку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Користуючись земельною ділянкою з 2012 року та виконуючи належним чином умови договору позивач мав законні сподівання на поновлення строку дії договору після його закінчення.

У зв'язку з відсутністю заперечень відповідача щодо укладення додаткової угоди, останній фактично узгодив істотні умови договору, зокрема, строк дії договору - 5 років, та підтвердив пролонгацію договору оренди землі.

Наслідком реалізації правового механізму погодження істотних умов договору оренди, передбаченого частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є або продовження договору відповідно до погоджених між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження. При цьому у випадку неукладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах орендар має правові підстави для захисту свого права в суді і таке право реалізовується шляхом подання позову про визнання додаткової угоди до договору оренди про продовження строку його дії укладеною (постанова Верховного Суду №922/624/18 від 29.11.2018 року).

Позивач в свою чергу у позовній заяві просить визнати поновленим договір оренди землі від 17.07.2012 року на той самий строк (на 5 років) і на тих самих умовах, що були встановлені договором.

Проте, фактично просить визнати поновленим договір оренди землі від 17.07.2012 року на інших умовах, зокрема, строк дії договору - 5 років, які Луцька міська рада не заперечила.

Враховуючи вищевикладене, фактичну (мовчазну) згоду орендодавця щодо запропонованих орендарем істотних умов договору оренди землі, не укладення додаткової угоди, способом захисту прав орендаря є саме укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивач у клопотанні від 14.12.2018 року просить стягнути з відповідача 5 000 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Витрати підтверджені договором №59 від 10.07.2018 року про надання правової допомоги, додатками №1 від 10.07.2018 року, №2 від 10.07.2018 року до договору, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у даній справі, рахунками-фактурою №19 від 28.09.2018 року, №21 від 05.10.2018 року, актами №16, №18 здачі-приймання робіт, платіжними дорученнями №42, №43 від 08.10.2018 року.

Заперечення Луцької міської ради щодо відсутності доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу не приймаються судом, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, вартість адвокатських послуг по справі №903/734/18 складає 5 000 грн. 00 коп., перевірена судом, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до стягнення з позивача на підставі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати поновленим договір оренди землі від 17.07.2012 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 27.09.2012 року за №071010004000700, поновлений додатковими угодами від 11.10.2017 року, №2 від 09.02.2018 року про поновлення договору оренди землі, укладений між приватним Підприємством "Луцька будівельна компанія" та Луцькою міською радою вважаючи укладеною додаткову угоду №3 до договору оренди землі в такій редакції:

Орендодавець: Територіальна громада міста Луцька Волинської області, від імені якої діє Луцька міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи 34745204, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 29.11.2006 року за №11981200000003237, місцезнаходження: м.Луцьк, вул.Богдана Хмельницького, буд.19, надалі - орендодавець, з однієї сторони, та орендар: Приватне підприємство Луцька будівельна компанія , ідентифікаційний код юридичної особи 34310106, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.03.2006 року за № 11981020000002487, місцезнаходження: м. Луцьк, пр-т. Соборності, буд.34-а, надалі - орендар, з іншої сторони, уклали цю додаткову угоду №3 про поновлення договору оренди землі, що зареєстрований у Державному реєстрі земель від 27.09.2012 року за №071010004000700, поновлений додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 11.10.2017 року та додатковою угодою №2 про поновлення договору оренди землі від 09.02.2018 року, про нижченаведене:

Поновити термін дії договору оренди землі, що зареєстрований у Державному реєстрі земель від 27.09.2012 року за №071010004000700, поновлений додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 11.10.2017 року та додатковою угодою №2 про поновлення договору оренди землі від 09.02.2018 року на 5 (п'ять) років.

Всі інші умови вищезазначеного договору, не змінені цією угодою, залишаються в такому ж вигляді, в якому вони викладені в договорі оренди землі що зареєстрований у Державному реєстрі земель від 27.09.2012 року за №071010004000700, поновлений додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 11.10.2017 року та додатковою угодою №2 про поновлення договору оренди землі від 09.02.2018 року.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі, що зареєстрований у Державному реєстрі земель від 27.09.2012 року за №071010004000700, поновлений додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 11.10.2017 року та додатковою угодою №2 про поновлення договору оренди землі від 09.02.2018 року.

Реквізити сторін.

Орендодавець - Луцька міська рада.

Орендар - Приватне підприємство Луцька будівельна компанія , ідентифікаційний код юридичної особи 34310106, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.03.2006 року за №11981020000002487, місцезнаходження: м. Луцьк, пр-т. Соборності, буд.34-а.

3. Стягнути з Луцької міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 19, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204) на користь Приватного підприємства "Луцька будівельна компанія" (пр-т. Соборності, буд. 34-а, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 34310106)

- 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 5 000 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а всього: 6 762 грн. 00 коп. (шість тисяч сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 31.01.2019 року

Суддя А. М. Кравчук