Ухвала

від 17.01.2019 по справі 907/25/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"17" січня 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/25/16

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.

розглянувши заяву ліквідатора Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» , м. Ужгород (код ЄДРПОУ 32434750) арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 509 від 15.03.2013, адреса: 79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, буд. 161-б) від 15.11.2018 №02-01/1845 (Вх.№02.3.1-09/14380/18 від 15.11.2018) до ОСОБА_2, м. Хуст про витребування майна з чужого незаконного володіння

у справі №907/25/16

За заявою ліквідаційної комісії Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» , м. Ужгород

ДО Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» , м. Ужгород (код ЄДРПОУ 32434750)

ПРО банкрутство

За участю представників:

ліквідатор - ОСОБА_1;

від заявника - ОСОБА_3

від кредитора ОСОБА_4 об'єднаної ДПІ' ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_5 довіреність № 63/07-16-10-05-04 від 30.08.18

від кредитора ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_5 довіреність № 63/07-16-10-05-04 від 30.08.18

від кредитора ОСОБА_6 ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_5 довіреність № 63/07-16-10-05-04 від 30.08.18

У засіданні суду взяли участь: представник Головне управління юстиції у Закарпатській області - ОСОБА_7 за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» , м. Ужгород (код ЄДРПОУ 32434750) звернулося до суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство у зв'язку з виявленням в ході ліквідаційної процедури кредиторської заборгованості, активи для погашення якої відсутні.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2016р. №907/25/16 заяву ліквідаційної комісії Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» , м. Ужгород (код ЄДРПОУ 32434750) було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 17.02.2016р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2016р. порушено провадження у справі №907/25/16 про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 02.06.16 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника ОСОБА_8

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.01.2017 року достроково припинено повноваження ліквідатора Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» , м. Ужгород (код ЄДРПОУ 32434750) ОСОБА_9 (паспорт серії ВР №484520 виданий Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області 05.07.2012р., місце реєстрації: вул. Б.Хмельницького, 29а, смт. Міжгір'я, Закарпатська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та призначено ліквідатором Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» , м. Ужгород (код ЄДРПОУ 32434750) арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 509 від 15.03.2013, адреса: 79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, буд. 161-б).

15.11.2018 до суду від ліквідатора банкрута надійшла заява до ОСОБА_2, м. Хуст про витребування майна, а саме: бензопилу Штіль 361 ; бензопилу Хусварна 372ХР , копіювальний апарат та обладнання пилорами - з чужого незаконного володіння з метою повернення до складу ліквідаційної маси.

Ухвалою суду від 15.11.2018 призначено до розгляду заяву ліквідатора на 13.12.2018. Даною ухвалою суду зобов'язано ОСОБА_2, м. Хуст надати суду письмові пояснення щодо заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

До початку судового засідання ОСОБА_2 подано письмовий відзив на заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому він заперечує проти заяви ліквідатора та просить суд розглядати дану заяву за його відсутності. Просить суд взяти до уваги те, що частина спірного майна згідно комісійного рішення філії була визнана непридатною та списана з балансу за актами б/н від 08.02.2016. Заперечує перебування у складі основних засобів на час свого перебування на посаді керівника філії відповідної пилорами. Окрім того, ліквідатором не ідентифіковано даного засобу (марка, серійний номер, тощо), у зв'язку з чим вважає вимоги ліквідатора безпідставними.

Ухвалою суду від 13.12.2018 дану заяву було відкладено на 17.01.2019 року

Ліквідатор свої вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у поданій суду заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

ОСОБА_2 у судове засідання 17.01.2019 року не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що вимоги ліквідатора є обґрунтованими, з огляду на таке.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...] .

Відповідно до положень статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі в тексті - Закон №№ 2343-XII) , відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Концентрація спорів про витребування майна банкрута у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута так і кредиторів та узгоджується з приписами ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 3, ч.10 ст. 16 ГПК України.

Враховуючи спрямованість Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також беручи до уваги те, що до повноважень ліквідатора банкрута відноситься обов'язок вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, суд дійшов до висновку про обгрунтованість поданої ліквідатором заяви із її розглядом у межах справи про банкрутство боржника (постанова Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Цивільним Кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст.387 ЦК України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом , ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, зокрема вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що банкрут має відокремлені підрозділи (філії) зокрема, Філію Хустське лісове агропромислове господарство Державного підприємства Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств (ідентифікаційний код 26396811)

В процесі здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що головою ліквідаційної комісії банкрута ОСОБА_9 на підставі Наказу №14 від 31.03.2016 року про зберігання основних засобів філії Хустське ЛАГ переда6но ОСОБА_2 на зберігання рухоме майно філії згідно переліку основних засобів станом на 31.03.2016 року, а саме: бензопилу Штіль 361 ; бензопилу Хусварна 372ХР , копіювальний апарат та обладнання пилорами.

Отримання даного наказу з Додатком підтверджується наявністю підпису керівника філії ОСОБА_2 на наказі, а відтак, матеріалами справи підтверджується обізнаність відповідної особи про фіксування відповідними засобами бухгалтерського обліку на балансі філії станом на 31.03.2016 спірного майна - бензопили Штіль 361 ; бензопили Хусварна 372ХР та копіювального апарату. Водночас, матеріали справи не містять у собі доказів у підтвердження перебування на балансі філії частини майна - пилорами і наказ №14 з додатком такого майна також не містить.

25.05.2018р. ліквідатором на адресу зберігача направлено вимогу за №02-01/1494 щодо передання майна належного філії Хустське ЛАГ ДП ЗОУЛАГ . Відповідь не отримано, майно не передано, з огляду на що, ліквідатором на адресу Хустського ВП ГУ НП у Закарпатській області направлено заяву від 31.07.2018р. за №02-01/1652 про перевірку факту щодо не передання майна підприємства банкрута та притягнення винних осіб до відповідальності. Станом на день подання даної заяви, майно ліквідатору не передано, відповідь на зазначену заяву не отримано.

У свою чергу, ОСОБА_2 не подано суду належних та допустимих доказів у підтвердження правомірності володіння спірним майном. Зокрема, доводи відповідача про те, що частина спірного майна була списана з балансу філії 08.02.2016 (тобто, до підписання тією ж особою наказу №14 від 31.03.2016) та здана на металобрухт згідно актів про списання б/н від 08.02.2016, договору купівлі-продажу металобрухту із актом приймання металів чорних та специфікацією не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

Згідно з п. 41 Методичних рекомендацій № 561 для визначення непридатності основних засобів (далі по тексту - ОЗ) до використання, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Ця комісія повинна:

· здійснити безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

· встановити причини невідповідності критеріям активу;

· визначити осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття ОЗ з експлуатації, та внести пропозиції щодо їх відповідальності (якщо таких винних осіб було виявлено);

· визначити можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можна одержати при розбиранні (ліквідації) ОЗ, установити їх кількість і вартість;

· скласти і підписати акти на списання ОЗ.

Типові форми первинної облікової документації з обліку ОЗ, які складаються при списанні (у тому числі частковому) таких активів, затверджено наказом № 352, а саме:

· акт на списання ОЗ (форма № ОЗ-3). Ця форма застосовується для оформлення вибуття ОЗ (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках, причому перший передають до бухгалтерії, другий примірник залишається в особи, відповідальної за зберігання ОЗ, та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишились у результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту тощо. Витрати на списання, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від розбирання об'єктів, відображають у розділі Розрахунок результатів списання об'єктів акта;

Складені комісією акти на списання ОЗ відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно із законодавством (статутом підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (ліквідації) об'єктів ОЗ (п. 43 Методичних рекомендацій № 561).

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі у разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

У Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (категорія 101.06 Бази знань) фахівці ДФС України роз'яснили, що документами, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення ОЗ, є:

· висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням. Згідно з п. 41 Методичних рекомендацій № 561 постійно діюча комісія створюється, зокрема, для визначення непридатності ОЗ до використання, оформлення відповідних первинних документів, у тому числі для складання і підписання актів на списання ОЗ;

· акти на списання ОЗ відповідної форми, тобто акти за формами № ОЗ-3 та № ОЗ-4, затвердженими наказом № 352.

Натомість, ОСОБА_2 не подано суду доказів у підтвердження створення постійно діючої комісії, відповідних доказів стосовно неможливості відновлення основних засобів, а також наявності відповідних повноважень на прийняття рішень стосовно списання основних засобів, тощо.

Окрім того, враховуюче те, що підписуючи наказ №14 від 31.03.2016 з додатком щодо підтвердження перебування на балансі філії спірного майна вже після підписання актів про знищення таких, ОСОБА_2 не повідомлено банкрута про наявність таких обставин та майно прийнято без зауважень, судом не можуть бути взяті до уваги наведені ОСОБА_2 обставини.

Разом з тим, зважаючи на те, що матеріали справи не містять у собі відповідних підтверджуючих документів щодо перебування станом на 31.03.2016 на балансі філії обладнання пилорами, вимоги ліквідатора у цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, вимога ліквідатора ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» арбітражного керуючого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення наступного майна: бензопили Штіль 361 ; бензопили Хусварна 372ХР та копіювального апарату - з чужого незаконного володіння з метою повернення для включення їх до ліквідаційної маси ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» , відповідає нормам Закону України Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом та мала бути виконана ОСОБА_2

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

ОСОБА_2 зобов'язаний був вчинити дії по поверненню ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» за вимогою ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 наступного майна: бензопилу Штіль 361 ; бензопилу Хусварна 372ХР , копіювальний апарат для включення їх до ліквідаційної маси боржника, проте уникнув виконати свій обов'язок перед ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» .

Згідно зі ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно, відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Від добросовісного набувача - лише в передбачених законом випадках (ст. 388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Верховний Суд України у постанові від 21.11.12 у справі № 6-136цс123а встановив нормами ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу.

Відсутність між ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» та ОСОБА_2 будь-яких договірних відносин, не вчинення ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» будь-яких правочинів, направлених на відчуження спірного майна свідчать про вибуття нерухомого майна із власності боржника не з його волі іншим шляхом.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Права ліквідатора ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо вилучення майна боржника, а саме бензопили Штіль 361 ; бензопили Хусварна 372ХР , копіювальний апарат до ліквідаційної маси, відповідають нормам Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та мають бути захищенні господарським судом у межах справи про банкрутство з метою здійснення судового контролю за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладені обставини, вимога ліквідатора про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 бензопили Штіль 361 ; бензопили Хусварна 372ХР , копіювальний апарат є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст. 95 ЦК України, ст. ст. 317, 321, 387 ЦК України, ст. ст. 20, 30 ГПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ліквідатора ліквідатора Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» , м. Ужгород (код ЄДРПОУ 32434750) арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 509 від 15.03.2013, адреса: 79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, буд. 161-б) від 15.11.2018 №02-01/1845 (Вх.№02.3.1-09/14380/18 від 15.11.2018) до ОСОБА_2, м. Хуст про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (90400, Закарпатська обл., Хустський р-н, м. Хуст, вул. Духновича, 2) на користь Державного підприємства Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств (88011, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, буд. 42/1) бензопилу Штіль 361 ; бензопилу Хусварна 372ХР та копіювальний апарат.

У задоволенні решти вимог ліквідатора відмовити.

Стягувачем є Державне підприємство Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств (88011, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, буд. 42/1, код ЄДРПОУ 32434750);

Боржником є ОСОБА_2 (90400, Закарпатська обл., Хустський р-н, м. Хуст, вул. Духновича, 2).

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: https://court.gov.ua/fair/sud5008/

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.01.2019.

Суддя Ремецькі О.Ф.