Рішення

від 28.01.2019 по справі 908/2554/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/146/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 Справа № 908/2554/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРГА ГРУП» (61080, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 201, оф. 323; код ЄДРПОУ 40711419)

До відповідача : Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175; код ЄДРПОУ 31914947)

про стягнення заборгованості в розмірі 83 259,41 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 29.11.2018, адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001900 від 04.12.2018р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.11.2018р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРГА ГРУП» № б/н від 22.11.2018р. (вх. № 2741/08-07/18 від 26.11.2018р.) до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про стягнення заборгованості в розмірі 83 259,41 грн.

26.11.2018р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2554/18 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/146/18. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.12.2018р. о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 26.12.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 18.01.2019р. об 11 год. 00 хв.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), судові засідання 26.12.2018р., 18.01.2019р. та 28.01.2019р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

В судовому засіданні 18.01.2019р. представник позивача підтрима позов, щодо підстав звернення до суду з відповідним позовом зокрема зазначив, що між ТОВ «ВАРГА ГРУП» та ПрАТ «Агропромислова компанія» договір поставки товару № 101116 від 10.11.2016р. на виконання якого позивачем у період лютий-травень 2018р. здійснено поставку товару. Відповідач за отриманий товар грошові кошти сплатив не в повному обсязі.

В зв'язку із вказаними обставинами позивач був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Рішенням господарського суд Запорізької області від 14.08.2018р. у справі № 908/1193/18 з ПрАТ «Агропромислова компанія» на користь ТОВ «ВАРГА ГРУП» заборгованість за договором поставки товару № 101116 від 10.11.2016р. 477 230,00 грн. основного боргу, штрафні санкції на суму 62 944,95 грн. та судовий збір у розмірі 8 103,37 грн.

Відповідачем вказані суми були сплачені платіжними дорученнями: № 7025 від 09.10.2018р. на суму 50 000,00 грн.; № 7220 від 16.10.2018р. на суму 50 000,00 грн.; № 7540 від 25.10.2018р. на суму 50 000,00 грн.; № 2006 від 19.11.2018р. на суму 348 328,32 грн.

При зарахуванні вказаних платежів позивачем, відповідно до ст. 534 ЦК України, застосовано черговість погашення вимог кредитора.

Враховуючи порушення строку оплати за поставлений товар позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 101116 від 10.11.2016р. в розмірі 83 259,41 грн., а саме: 67 969,02 грн. пені, 6 223,02 грн. 3 % річних та 9 067,37 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ВАРГА ГРУП» посилається на умови договору поставки товару № 101116 від 10.11.2016р., ст. ст. 392, 525, 526, 534, 625 ЦК України, ст. ст. 75, 193 ГК України, ст. ст. 2, 4, 7, 11, 13, 24, 46, 75, 123, 162, 163, 176, 232 ГПК України.

Крім того позивач просить суд відшкодувати позивачу судові витрати на правничу допомогу згідно заяви від 18.01.2019р. у розмірі 4 500,00 грн.

Відповідач в судові засідання 26.12.2018р., 18.01.2019р. та 28.01.2019р. не з'являвся.

14.12.2018р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.12.2018р. вих. № 798/юр-Ю відповідно до якого відповідач зазначив, що позивачем не були враховані положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строків нарахування пені, а також невірно віднесені здісненні відповідачем платежі за період з 09.10.2018р. по 19.11.2018р. оскільки у платіжних дорученнях № 7025 від 09.10.2018р. на суму 50 000,00 грн.; № 7220 від 16.10.2018р. на суму 50 000,00 грн.; № 7540 від 25.10.2018р. на суму 50 000,00 грн. в призначенні платежу вказано погашення основного боргу за рішенням суду по справі № 908/1193/18, а платіжним дорученням № 2006 від 19.11.2018р. на суму 348 328,32 грн. відповідач у тому числі сплати остаток основної суми боргу. Також відповідач заперечив проти заявленого позивачем розміру судових витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного відповідач просить суд в частині стягнення пені в розмірі 67 969, 02 грн., 3 % річних в розмірі 823, 02 грн. та у вимозі про стягнення витрат на професійну правничу допомоги в розмірі 5 000, 00 грн. у задоволенні позову відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача 2 700, 00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу та розглянути справу без участі представника відповідача на підставі матеріалів, які містяться в справі.

Наявні матеріали справи дозволяють суду розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 28.01.2019р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує позовні вимогами наступними обставинами, встановленими рішенням господарського суд Запорізької області від 14.08.2018р. у справі № 908/1193/18, а саме:

10.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРГА ГРУП» (Продавець) та Приватним акціонерним товариством «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (Покупець) було укладено договір поставки товару № 101116 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах вказаних в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Згідно п.п. 2.1.-2.4., 3.1.-3.4., 4.1.. 6.1. всі умови щодо найменування, кількості, якості товару, умов його поставки та оплати, визначаються специфікаціями до договору.

В межах договору між сторонами були підписані наступні специфікації: Специфікація № 55 від 13.02.2018р. на поставку товару на загальну суму 194 600,00 грн.; Специфікація № 56 від 21.02.2018р. на поставку товару на загальну суму 194 600,00 грн.; Специфікація № 57 від 01.03.2018р. на поставку товару на загальну суму 45 680,00 грн.; Специфікація № 58 від 14.03.2018р. на поставку товару на загальну суму 97 300,00 грн. Специфікацію № 59 від 30.03.2018р. на поставку товару на загальну суму 75 000,00 грн.; Специфікацію № 60 від 07.05.2018р. на поставку товару на загальну суму 95 000,00 грн.

Товар за вказаними специфікаціями на загальну суму 702 180, 00 грн. було отримано відповідачем, проте, в порушення умов укладеного договору поставки, грошові кошти за поставлений товар відповідач сплатив не в повному обсязі, несплаченою залишилась сума в розмірі 477 230, 00 грн.

В рішенні господарського суду Запорізької області від 14.08.2018р. у справі № 908/1193/18 суд зазначив, що на момент розгляду спору по суті сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 477230 грн. 14 коп., підтверджена матеріалами справи, не спростовується відповідачем та підлягає задоволенню в повному об'ємі.

В зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору поставки товару № 101116 позивачем нараховано відповідачу 49487, 97 грн. пені, 4388, 21 грн. 3% річних, 9118, 77 грн. суми індексу інфляції.

Рішенням господарського суд Запорізької області від 14.08.2018р. у справі № 908/1193/18 позов ТОВ «ВАРГА ГРУП» до ПрАТ «Агропромислова компанія» задоволено. Рішення набрало законної сили 23.10.2018р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином обставини встановленні рішенням суду по справі № 908/1193/18 є преюдиційними та при розгляді даної справи доказуванню не підлягають.

При розгляді справи № 908/2554/18 встановлено, що після винесення рішення судом по справі № 908/1193/18 відповідач сплатив заборгованість за вказаним рішенням у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення: № 7025 від 09.10.2018р. на суму 50 000,00 грн.; № 7220 від 16.10.2018р. на суму 50 000,00 грн.; № 7540 від 25.10.2018р. на суму 50 000,00 грн.; № 2006 від 19.11.2018р. на суму 348 328,32 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 67 969,02 грн. пені, 6 223,02 грн. 3 % річних та 9 067,37 грн. інфляційних втрат у зв'язку з про строчкою оплати суми основної заборгованості, яка виникла за період, що не увійшов до розрахунку суми позову у справ № 908/1193/18.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 9.3 договору № 101116, яким передбачено, що у разі нездійснення покупцем платежу у строк, встановлений у специфікації на конкретну партію товару, покупець оплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за першою письмовою вимогою продавця.

Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Позивач, враховуючи, що відповідачем оплата суму заборгованості за рішенням суду у справі № 908/1193/18 проводилась декількома платежами, при розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат застосував положення ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог кредитора.

Відповідно до п.п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Згідно п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити:

назву документа;

дату складання і номер;

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;

найменування та код банку платника;

найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;

найменування та код банку отримувача;

суму цифрами та словами;

призначення платежу;

підпис платника.

Як зазначено у п. 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, виходячи із змісту вказаних норм законодавства, платник самостійно у платіжному дорученні визначає призначення платежу.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позивачем невірно застосовано положення ст. 534 ЦК України, оскільки у платіжних дорученнях: № 7025 від 09.10.2018р.; № 7220 від 16.10.2018р.; № 7540 від 25.10.2018р., яким відповідач сплачував суму боргу за рішенням у справі № 908/1193/18 в графі призначення платежу вказано: «За рішенням суду по справі № 908/1193/18 від 14.08.18р. погашення основного боргу, у т.ч. ПДВ 20 % - 8 333,33 грн.» .

У платіжному дорученні № 2006 від 19.11.2018р. в графі призначення платежу вказано: «погашення боргу за АСВП 57710416 боржник ПАТ «Агропромислова компанія» Без ПДВ» .

Суд роз'яснює, що застосування положень ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог кредитора можливо у випадку недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, якщо у платіжному дорученні в графі призначення платежу не вказано на погашення якої саме заборгованості направлено даний платіж.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем господарський суд вважає його помилковим, оскільки позивач відраховував 6 місячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з дати винесення рішення судом по справі № 908/1193/18, однак цей строк має відраховуватися від дати порушення відповідачем зобов'язань.

Крім того позивачем помилково визначено кінцевий строк нарахування відповідачу пені та 3 % річних за специфікаціями № 57, 58, 59, 60 - до 22.11.2018р., оскільки за вказаними специфікаціями відповідач остаточно розрахувався з позивачем платіжним дорученням № 2006 від 19.11.2018р.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, вірним є наступний розрахунок пені:

за Специфікацією № 55 від суми боргу 39 650,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 12.08.2018р. (53 дні) пеня складає 1 991,19 грн.;

за Специфікацією № 56 від суми боргу 144 600,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 21.08.2018р. (62 дня) пеня складає 8 509,61 грн.;

за Специфікацією № 57 від суми боргу 45 680,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 01.09.2018р. (73 дні) пеня складає 3 170,07 грн.;

за Специфікацією № 58 від суми боргу 97 300,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 10.09.2018р. (82 дня) пеня складає 7 602, 73 грн.;

за Специфікацією № 59 від суми боргу 75 000,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 26.09.2018р. (98 днів) пеня складає 7 043,84 грн.;

за Специфікацією № 60 від суми боргу 75 000,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 04.11.2018р. (137 дні) пеня складає 9 928,77 грн.;

Таким чином, згідно розрахунку суду, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 38 246, 21 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, в частині стягнення пені в розмірі 29 722,81 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Розрахунок здійснено за допомогою комп'ютерної програми «Законодавство» .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки товару 10.11.2016р. № 101116 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок 3 % річних здійснений позивачем господарський суд вважає його помилковим, враховуючи часткові сплати відповідачем за рішенням у справі № 908/1193/18 вірним є наступний розрахунок 3 % річних:

за Специфікацією № 55 від суми боргу 39 650,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 08.10.2018р. 3 % річних складають 358, 48 грн.;

за Специфікацією № 56:

від суми боргу 144 600,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 08.10.2018р. 3 % річних складають 1 307, 34 грн.;

від суми боргу 134 250,00 грн. за період з 09.10.2018р. по 15.10.2018р. 3 % річних складають 77, 24 грн.;

від суми боргу 84 250,00 грн. за період з 16.10.2018р. по 24.10.2018р. 3 % річних складають 62, 32 грн.;

від суми боргу 34 250,00 грн. за період з 25.10.2018р. по 06.11.2018р. 3 % річних складають 36, 60 грн.;

за Специфікацією № 57:

від суми боргу 45 680,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 06.11.2018р. 3 % річних складають 521,88 грн.;

від суми боргу 29 930,00 грн. за період з 07.11.2018р. по 18.11.2018р. 3 % річних складають 29, 52 грн.;

за Специфікацією № 58 від суми боргу 97 300,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 18.11.2018р. 3 % річних складають 1 207, 59 грн.;

за Специфікацією № 59 від суми боргу 75 000,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 18.11.2018р. 3 % річних складають 930, 82 грн.;

за Специфікацією № 60 від суми боргу 75 000,00 грн. за період з 21.06.2018р. по 18.11.2018р. 3 % річних складають 930, 82 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду, правомірним є нарахування відповідачу 3 % річних в розмірі 5 462, 61 грн., які підлягають стягненню з відповідача, в частині стягнення 3 % річних в розмірі 760, 41 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Розрахунок здійснено за допомогою комп'ютерної програми «Законодавство» .

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до «Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем господарський суд вважає його помилковим, вірним є наступний розрахунок інфляційних втрат:

за Специфікацією № 55 від суми боргу 39 650,00 грн. за період червень 2018р.-вересень 2018р. інфляційні втрати складають 470, 53 грн.

за Специфікацією № 56 від суми боргу 144 600,00 грн. за період червень 2018р.-вересень 2018р. інфляційні втрати складають 1 715, 97 грн.

за Специфікацією № 57 від суми боргу 45 680,00 грн. за період червень 2018р.-вересень 2018р. інфляційні втрати складають 542, 08 грн.

за Специфікацією № 58 від суми боргу 97 300,00 грн. за період червень 2018р.-вересень 2018р. інфляційні втрати складають 1 154, 66 грн.

за Специфікацією № 59 від суми боргу 75 000,00 грн. за період червень 2018р.-вересень 2018р. інфляційні втрати складають 890, 03 грн.

за Специфікацією № 60 від суми боргу 75 000,00 грн. за період червень 2018р.-вересень 2018р. інфляційні втрати складають 890, 03 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду, правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат в розмірі 5 663, 30 грн., які підлягають стягненню з відповідача, в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3 404, 07 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Розрахунок здійснено за допомогою комп'ютерної програми «Законодавство» .

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат помилково не враховано, що у липні 2018р. мала місце дефляція грошових коштів (індекс інфляції 99,3).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 039,58 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У заяві № б/н від 18.01.2018р. ТОВ «ВАРГА ГРУП» просить суд стягнути з ПрАТ «Агропромислова компанія» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг № б/н від 18.06.2018р. укладений між «Юридичним бюро Советник» в особі директора ОСОБА_2 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРГА ГРУП» (Замовник), за умовами п. 1.1. якого, виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги, включаючи представництво інтересів замовника в судах та складання необхідних процесуальних документів, а замовник зобов'язується прийняти результати послуг і оплатити послуги виконавця в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, необхідність у відповідних послугах виконавця визначається самим замовником.

Як зазначено у п.п 1.1 п. 1 додаткової угоди № 1 від 20.11.2018р. до договору про надання юридичних послуг від 18.06.2018р. виконавець зобов'язується надати замовнику наступні юридичні послуги:

складання та супроводження подання позовної заяви до господарського суду Запорізької області щодо стягнення заборгованості ПрАТ «Агропромислова компанія» перед замовником по договору поставки товару № 101116 від 10.11.2016р. щодо пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 21.06.18 по 19.11.18;

представництво інтересів замовника в господарському суді Запорізької області.

Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу від 17.01.2019р. адвокатом ОСОБА_2 виконано наступні роботи: 26.11.2018р. підготовка позовної заяви до ПАТ «Агропромислова компанія» про стягнення пені, 3 % річних та інфляції; 04.01.2019р. складання відповіді на відзив ПАТ «Агропромислова компанія» ; представництво ТОВ «ВАРГА ГРУП» у господарському суду Запорізької області у судовому засіданні 18.01.2019р.;

адвокатом ОСОБА_3 виконано наступні роботи: представництво ТОВ «ВАРГА ГРУП» у господарському суду Запорізької області у судовому засіданні 26.12.2019р.

Згідно наданих позивачем актів прийому-передачі виконаних робіт виконавець надав, а клієнт отримав юридичні послуги на загальну суму 4 500,00 грн.

На підставі виставлених рахунків ТОВ «ВАРГА ГРУП» сплатило за отримані послуги грошові кошти в сумі 4 500,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення заяви ТОВ «ВАРГА ГРУП» про відшкодування судових витрат від 18.01.2019р., витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу покладаються на відповідач пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 655,00 грн.

Розглянувши вимогу відповідач щодо стягнення з ТОВ «ВАРГА ГРУП» на користь ПрАТ «Агропромислова компанія» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 700,00 грн. суд зазначає, що оскільки позовні вимоги ТОВ «ВАРГА ГРУП» до ПрАТ «Агропромислова компанія» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат за договором поставки товару № 101116 від 10.11.2016р визнані судом обґрунтованими, спір доведено до суду з вини відповідача, підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат пов'язаних з професійною правничою допомогою відсутні.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 202, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175; код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРГА ГРУП» (61080, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 201, оф. 323; код ЄДРПОУ 40711419) 38 246 (тридцять вісім тисяч двісті сорок шість) грн. 21 коп. пені, 5 462 (п'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 61 коп. 3 % річних, 5 663 (п'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 30 коп. інфляційних витрат, витрати на сплату судового збору у розмірі 1 039,58 (одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 58 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 655 (дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В частині стягнення пені в розмірі 29 722 (двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 81 коп., 3 % річних в розмірі 760 (сімсот шістдесят) грн. 41 коп., інфляційних витрат у розмірі 3 404 (три тисячі чотириста чотири) грн. 07 коп. у задоволенні позову відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 31.01.2019 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.