Рішення

від 30.01.2019 по справі 911/2583/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р.                                                                                           м. Київ

Справа № 911/2583/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром аудит” про стягнення 48 942,15грн, без виклику представників сторін,

встановив:

Підприємство з іноземними інвестиціями “Амік Україна” (далі – ПІІ “Амік Україна “) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром аудит” (далі – ТОВ “Пром аудит”) про стягнення 48 942,15грн, у т.ч.:

- 39373,03грн основної заборгованості з орендної плати та послуг по забезпеченню діяльності в орендованому приміщенні за період січень – квітень 2018 року;

- 2 047,82грн втрат від інфляції за період з 26.12.2017 по 12.11.2018;

- 859,62грн - 3 % річних за період з 26.12.2017 по 12.11.2018;

- 6 661,68грн пені, нарахованої за період з 25.01.2018 по 30.10.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором суборенди нерухомого майна №17/20/12/17/1215 від 20.12.2017, укладеного сторонами, щодо здійснення оплати за користування об'єктом оренди та послуг з забезпечення діяльності в орендованому приміщенні у встановлений вищевказаним договором строк (а.с.3-4).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2018 судом відкрито провадження за даним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем 06.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення №0103266228949 (а.с.61).

Відповідачу копія ухвали від 03.12.2018 направлена 04.12.2018, що підтверджується поштовим відправленням за №0103266229112 (а.с.73), за адресою, що відповідає вказаній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.11.2018 (а.с.47-49). Вказана адреса відповідає адресі відповідача і станом на 10.01.2019, що підтверджується витягом (а.с.76-78).

Між тим, відповідне поштове відправлення повернуто з довідкою відділення зв'язку, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.72).

Згідно п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідачем у даній справі відзиву по суті позовних вимог не надав.

В силу ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

20.12.2017 між позивачем ПІІ Амік Україна” (орендар) та ТОВ “Пром аудит” (суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна №17/20/12/17/1215 (далі – договір) (а.с.9-11).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, орендар зобов'язується надати, а суборендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 26,5 кв.м. на 4-му поверсі (приміщення №407), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 68.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору, орендар володіє та користується приміщенням на праві оренди згідно договору оренди нерухомого майна №01/03/16/16/385 від 01.03.2016.

Згідно п. 2.1 договору, теміном суборенди сторони домовились вважати період з моменту передачі приміщення від орендаря суборендареві до моменту повернення приміщення суборендарем орендарю за актом прийому-передачі приміщення з суборенди.

Пунктом 3.1 договору, сторони обумовили, що суборендна плата за використання 1кв.м становить 315,24грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору, загальна сума щомісячної суборендної плати за використання приміщення складає 8353,86грн, у т.ч. ПДВ. При цьому, суборенда плата сплачується суборендарем у строк - 5 банківських днів з моменту підписання договору; витрати, передбачені п. 3.7 вказаного договору, сплачуються суборендарем у повному обсязі.

Згідно п. 3.7 договору, крім суборендної плати, суборендар щомісяця компенсує орендарю пропорційно витрати на комунальні послуги (електроенергію, тепло, холодна\гаряча вода, каналізація, вентиляція і кондиціювання), а також охорону приміщень, користування місцями загального користування будівлі та прилеглої території відповідно до розрахунку, який проведено орендарем, на підставі рахунку, виставленого орендарем, який суборендар оплачує протягом трьох банківських днів з моменту його отримання.

Методика розрахунку компенсації комунальних послуг, як визначено п.3 8 договору, приведена у додатку №3 договору.

У разі припинення терміну дії договору, суборендна плата сплачується суборендарем пропорційно по день фактичної передачі приміщень з суборенди (п. 3.9 договору).

Відповідно до п.3.10 договору, оплата за користування приміщеннями здійснюється щомісячно на умовах 100% передплати до 25 числа місяця, що передує місяцю суборенди; оплата здійснюється на підставі рахунку орендаря; у разі неотримання рахунку орендаря оплата проводиться на підставі положень договору.

Як визначено п. 4.4.7 договору, на суборендаря покладено обов'язок своєчасного та у повному обсязі сплачувати суборендну плату та інші платежі.

Вказаний договір набирає чинності з 20.12.2017 і діє до 31.12.2018 (п. 6.1 договору).

Як встановлено судом, позивачем передано відповідачу приміщення, яке є об'єктом суборенди, площею 26,5 кв.м, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.12.2017 (а.с.12, зворот).

Сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт щодо суборенди відповідного приміщення (а.с.27,29,31,33) та відповідачу позивачем виставлені рахунки щодо оплати суборендної плати №KV-0000098 від 31.01.2018 на суму 8353,86грн за січень 2018 року, №KV-0000251 від 28.02.2018 на суму 8353,86грн за лютий 2018 року, №KV-0000252 від 31.03.2018 на суму 8353,86грн за березень 2018 року, №KV-0000417 від 09.04.2018 на суму 2506,16грн за квітень 2018 року (а.с.28,30,32,34).

Також, сторонами підписані акти, а відповідачу позивачем виставлені рахунки на оплату послуг по забезпеченню діяльності в орендованому приміщені за: січень 2018 року на суму 3441,71грн від 31.01.2018, лютий 2018 року на суму 3537,07грн, березень 2018 року на суму 3732,01грн, квітень 2018 року на суму 1094,50грн (а.с.16-26).

Відповіді рахунки, отримані відповідачем: за січень 2018 року - 05.02.2018, за період лютий-квітень 2018 року - 25.04.2018 (підтверджується реєстрами передачі документів, а.с.35-37).

Загальна сума за виставленими позивачем рахунками за користування приміщеннями та послугами по забезпеченню діяльності в суборендованому приміщені складає 39373,03грн.

Листом б/н б/д (а.с.15) відповідачем визнано наявність станом на 01.09.2018 заборгованості у сумі 39373,03грн, при цьому, відповідач просив позивача розглянути питання щодо проведення взаємозаліку в рахунок погашення такої заборгованості.

Доказів проведення заліку між сторонами не надано.

Також, позивачем надіслано відповідачу претензію (а.с.13-14), про сплату суми заборгованості, неустойки, 3% річних та втрат від інфляції, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком (а.с.55).

Як вказує позивач у поданій заяві, відповідач не розрахувався з ним у відповідності до умов укладеного договору; борг за договором становить 39 373,03грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити суборендну плату та інші послуги, передбачені умовами договору, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов'язань.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено спеціальною нормою, яка регулює відносини з найму, ст. 774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З урахуванням п.3,7, 3.10 договору, відповідач зобов'язаний сплатити кошти за суборенду за січень 2018 року до 25.12.2018, за лютий 2018 року - до 25.01.2018, за березень 2018 року – 25.02.2018, за квітень 2018 року - 25.03.2018. При цьому, компенсація витрат, з урахуванням положень договору та дат отримання відповідних рахунків, мала бути здійснена відповідачем за січень 2018 року до 08.02.2018 включно (рахунок отримано 05.02.2018), а за лютий-квітень 2018 року - до 02.05.2018 включно (рахунки отримані 25.04.2018).

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів оплати позивачу суборенди та компенсації витрат, хоча строк виконання таких зобов'язань, визначений п.п.3.7, 3.10 договору, – настав.

Як визначено ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, не виконавши зобов'язання з оплати у встановлений договором строк, відповідач допустив порушення зобов'язання.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 373,03грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2047,82грн втрат від інфляції та 859,62грн - 3% річних; вказані нарахування здійснені за загальний період з 26.12.2017 по 12.11.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає, що розмір втрат від інфляції є арифметично вірним, відтак вимоги в частині стягнення з відповідач на користь позивача 2047,82грн втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд не погоджується з визначеною позивачем початковою датою нарахувань за актами та рахунками з компенсації витрат, за період лютий-квітень 2018, яка розрахована позивачем з 02.05.2018.

Так, вказані акти отримані відповідачем 25.04.2018, відповідно такі рахунки мали були оплачені по 02.05.2018 включно, тобто прострочення з оплати таких актів, враховуючи умови договору (оплата - протягом трьох банківських днів), а також вихідні та святкові дні у квітні-травні 2018 року (з 28.04.2018 по 01.02.2018), мало місце з 03.05.2018.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за заявлений позивачем період становить 858,93грн; у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 0,69грн - 3% річних у задоволенні позову суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6661,68грн пені.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.ч. 2, 3 вказаної статті, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 5.2 договору, у разі порушення термінів оплати платежів за договором, суборендар виплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нарахована позивачем у розмірі, передбаченому договору з врахуванням обмежень, встановлених ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду розмір пені, яка заявлена до стягнення, за відповідний період – 26.12.2017 по 30.10.2018 становить 6653,88грн.

Невірний розрахунок відповідних вимог, який здійснено позивачем, обумовлено неправильним визначенням початку прострочення за рахунками з відшкодування витрат за період лютий-квітень 2018 року, про що вже зазначалось вище (таке прострочення мало місце з 03.05.2018).

Отже, у задоволенні вимог про стягнення 7,80грн пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення заявлених вимог, витрати у розмірі 1762грн, понесені позивачем на оплату позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 1761,69грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром аудит” (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Мінеральна, буд 7 – Е; ідентифікаційний код 41641856) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями “Амік Україна” (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код 30603572) 39373,03грн основного боргу, 2047,82грн інфляційних втрат, 858,93грн - 3% річних, 6653,88грн пені, а також 1761,69грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 0,69грн - 3% річних та 7,80грн пені у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя                               А.Р. Ейвазова