Рішення

від 31.01.2019 по справі 826/3276/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2019 року № 826/3276/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за участі:

представника позивача - Петришака Андрія Ярославовича (довіреність від 24.11.2016 б/н),

представник відповідача 1- Кулькова Владислава Сергійовича (довіреність від 06.03.2018 № 85/26-55-10),

представник відповідача 2- не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вимога від 04.11.2015 № Ю-8169-ІУ з примусового виконання якої відкрито виконавче провадження відповідачем 2, позивачем отримана не було, отже, відповідно, не пройшла процедуру досудового оскарження. Також позивач посилався на те, що оскільки з 01.01.2017 відповідач 1 виконує лише функції сервісного обслуговування, то у нього були відсутні повноваження на звернення до відповідача 2 з заявою про відкриття виконавчого провадження. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що вимогу від 04.11.2015 № Ю-8169-ІУ було направлено на адресу позивача рекомендованим листом, водночас він повернувся без виконання 28.12.2015 у зв'язку з закінченням терміну зберігання, з огляду на що вказана вимога вважається належним чином врученою.

Відповідач 2 в судове засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

04.11.2015 Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-8169-17У, в якій викладено вимогу сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 125885,55 грн.

27.11.2018 Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015 № Ю-8169-17 була направлена рекомендованим листом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010", водночас поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф. 20 причиною повернення (досилання) зазначено: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявою від 13.12.2016 № 6929/9/26-55-17-02 "Про відкриття виконавчого провадження", в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" борг у розмірі 125 885,55 грн. До зазначеної заяви було додано вимогу від 04.11.2015 № Ю-8169-17У.

16.01.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53232116, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ю-8169-17У виданої ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м. Києві про "Стягнення з ТОВ "Арована 2010" на користь держави суми в розмірі 125 885,55 грн. ".

Позивач вважаючи незаконними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо подання заяви про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги від 04.11.2015 № Ю-8169-17У звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною восьмою статті 9 зазначеного Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною третьою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини четвертої статті 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно його сплачувати та платнику єдиного внеску, який має недоїмки, орган доходів і зборів надсилає вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом. При цьому вимога вважається належним чином врученою, якщо її направлено адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Факт наявності у позивача станом на 04.11.2015 недоїмки з єдиного внеску у розмірі 112416,67 та нарахованої на неї пені у розмірі 6748,45 грн. та штрафу у розмірі 6720,43 грн. підтверджується копією облікової картки платника податків та не заперечується позивачем.

Таким чином у відповідача станом на 04.11.2015 були наявні правові підстави для винесення вимоги № Ю-8169-17У.

На підтвердження факту направлення вимоги від 04.11.2015 № Ю-8169-17У позивачу відповідачем надано копію рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було направлено 27.11.2015 та який повернувся без вручення адресату 28.12.2015, в довідці ф. 20 причиною повернення (досилання) зазначено: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається врученою позивачу.

Відповідно до підпункту 19 1 .1.22 пункту 19 1 .1 статті 19 1 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2017) контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що Контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016, № 1797-VIII доповнено з 01.01.2017 Податковий кодекс України статтею 19 3 наступного змісту : "Державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом ".

Таким чином з 01.01.2017 значно звужено коло повноважень державних податкових інспекцій та віднесено до них виключно повноваження визначні в статті 19 3 Податкового кодексу України.

Позивачем надано суду фотокопію заяви відповідача "Про відкриття виконавчого провадження" від 13.12.2016 № 6929/9/26-55-17-02, з якої вбачається, що вказана заява була зареєстрована відповідачем 2 10.01.2017 за № 10.

Відповідачем 1 також надано копію вказаної заяви, з якою вбачається, що вона була подана відповідачу 2 - 29.12.2016.

Таким чином, заява про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2016 № 6929/9/26-55-17-02 була подана відповідачем 1 відповідачу 2 29.12.2016 та зареєстрована останнім, як вхідна кореспонденція 10.01.2017.

Враховуючи те, що відповідач 1 реалізував наявні в нього повноваження саме 29.12.2016 шляхом подання заяви від 13.12.2016 № 6929/9/26-55-17-02 відповідачу 2, факт відсутності у відповідача 1 повноважень на подання відповідних заяв на дату її реєстрації, як вхідної кореспонденції 10.01.2017 відповідачем 2 не може свідчити про неправомірність дій відповідача 1 та факт подання вказаної заяви не уповноваженою особою.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 зазначеного Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з підпунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною четвертою статті 4 вказаного Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Позивач, як на обґрунтування позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача 2 повернути заяву відповідача 1 від 13.12.2016 № 6929/9/26-55-17-02 та вимогу від 04.11.2015 № Ю-8169-17У посилається, виключно на відсутність у відповідача 1 станом на момент подання відповідної заяви повноважень на її подання.

Як було встановлено судом станом на 29.12.2016, дату подання відповідачем 1 заяви від 13.12.2016 № 6929/9/26-55-17-02 відповідачу 2 у відповідача 1 були наявні відповідні повноваження.

З наявних в матеріалах справи документів, судом наявність підстав для повернення відповідачем 2 заяви 292.2016 № 6929/9/26-55-17-02 та вимогу від 04.11.2015 № Ю-8169-17У відповідачу 1 встановлено не було.

З огляду на зазначене враховуючи те, що як було встановлено судом вимога 04.11.2015 № Ю-8169-17У була направлено позивачу у встановлено законодавством порядку та станом на 29.12.2016, дату подання заяви про примусове виконання вказаної вимоги, у відповідача 1 були наявні відповідні повноваження, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" (01023, м. Київ, Леоніда Первомайського, буд. 4, кв. 6, код ЄДРПОУ 37266359) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4, код ЄДРПОУ 39669867), Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (м. Київ, вул. Різницького, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю .

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П. Огурцов