Постанова

від 29.01.2019 по справі 2240/2999/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2240/2999/18

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

29 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ткач В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Орлов АВ" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (судове рішення ухвалене 06 листопада 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення 09 листопада 2018 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Орлов АВ" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року Приватне підприємство "Орлов АВ" звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 № 0004084001. Позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 № 0004084001, винесене за результатами фактичної перевірки, проведеної з порушенням вимог податкового законодавства. Вказав, що зафіксований в акті перевірки факт реалізації 1 пачки цигарок "Бонд" вартістю 29,93 грн не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в продажі відсутні цигарки "Бонд", а є сигарети "Бонд". Також вважає хибним висновки відповідача щодо відсутності документів на придбання товарно-матеріальних цінностей. Так, основою для зазначених висновків стало відсутність накладних на придбання товару в приміщенні магазину. Проте, не враховано, що на підприємстві застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, а Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару. При цьому, за змістом пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей. Крім того, перевіряючими не вимагалось надання документів, які зберігаються в бухгалтерії підприємства.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне підприємство "Орлов АВ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 13.05.1996 №493 "Про Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", від 31.03.1999 №500 "Про впорядкування видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим і виноградним, алкогольними напоями та тютюновими виробами", від 27.12.2010 №1251 "Про затвердження Положення про виготовлення, збір, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів", від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цінна окремі види алкогольних напоїв", Положення про Головне управління ДФС у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 21.08.2014 №58, наказу Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 24.07.2002 №218 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами" та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні, а також наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області №2081 від 10.07.2018, направлень на перевірку від 10.07.2018 №2079 та №2078, начальником відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Головного управління ДФС у Хмельницькій області Щепанським А.К. та заступником начальника відділу ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Хмельницькій області Жовтонога П.А. проведена фактична перевірка магазину "Незабудка", що розташований за адресою: пров.Шкільний, с.Мукша Китайгородська, Кам'янець-Подільський район, та належить суб'єкту господарювання - приватному підприємству "Орлов АВ" з питань додержання останнім вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Згідно з відомостями, зазначених в направленнях на перевірку віл 10.07.2018 №2078 та №2079, Орловій Т.М., довіреній особі приватного підприємства "Орлов АВ" вручено копію наказу від 10.07.2018 №2081 про проведення фактичної перевірки та пред'явлено службові посвідчення та зазначені направлення.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2018 №0135/22-01-40-01/34581406, в якому зафіксовано встановлене під час перевірки порушення. Перевіркою встановлено, що у магазині "Незабудка" за адресою: пров.Шкільний, с.Мукша Китайгородська, Кам'янець-Подільський район, знаходиться для реалізації 1 пляшка коньяку ординарного 3 зірки "Тигран" об'ємом 0,5 л, 40% об. та віскі "Вайт", вартість якого складає 312,00 грн. Партію товару встановити неможливо, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт їх придбання. Перевіркою встановлено порушення реалізації тютюнових виробів, а саме тютюнові вироби на загальну суму 7665,79 грн (згідно додатку 1 до акта перевірки), які знаходяться в магазині "Незабудка" приватного підприємства "Орлов АВ" не обліковані у встановленому законом порядку, а саме на тютюнові вироби на суму 7665,79 грн, в ході проведення фактичної перевірки не надано та не пред'явлено документи встановленого зразка на їх придбання.

На підставі висновків акту перевірки від 13.07.2018 №0135/22-01-40-01/34581406 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 №0004084001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 16119,58 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2018 №0004084001 позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та відсутні підстави для їх задоволення

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) слідує, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пункт 81.1 ст.81 ПК України визначив, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З аналізу наведених норм слідує, що при виконанні функцій, визначених законом, контролюючі органи наділені правом проведення перевірки за умови вручення платнику податків копії наказу та пред'явлення йому направлення на перевірку та службового посвідчення, а не інших документів, які вказують на підстави для проведення фактичної перевірки.

Маьеріалами справи підтверджено, що згідно з відомостями, зазначених в направленнях на перевірку від 10.07.2018 №2078 та №2079, Орловій Т.М., довіреній особі приватного підприємства "Орлов АВ", вручено копію наказу від 10.07.2018 №2081 про проведення фактичної перевірки та пред'явлено службові посвідчення та зазначені направлення.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач був присутній під час проведення перевірки.

Колегія суддів зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Оскільки позивач допустила посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тому передбачене статтею 80 ПК України право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки позивача на підставі наказу №2081 від 10.07.2018 є реалізованим. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У свою чергу, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №806/2127/16 (адміністративне провадження №К/9901/35465/18).

Щодо суті виявлених порушень колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказується на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Так, під час проведення перевірки встановлено наявність в магазині "Незабудка" в реалізації не облікованого у встановленому порядку товару на загальну суму 7977,79 грн (тютюнові вироби на загальну суму 7665,79 грн та алкогольний напій - коньяк "Тигран" 0,5 л 3 зірки по ціні 312,00 грн).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що в магазині у продажі були відсутні цигарки "Бонд", а є сигарети "Бонд". Суд зазначає, що підпунктом 14.1.252 пункту 14 статті 14 ПК України визначено, що тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорки та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Отже поняття "цигарка" та "сигарета" об"єднанні родовим поняттям "тютюновий виріб". При цьому податковим законодавством не визначається різниця між поняттям "цигарка" та "сигарета", Тому зазначення в акті перевірки цигарки "Бонд" не свідчить про відсутність товару, як об'єкту порушення та про відсутність підстав для застосування відповідальності, визначеної вказаним законом.

Суб'єктом господарювання під час проведення фактичної перевірки не пред'явлено документів, що підтверджують їх придбання (походження) у постачальників.

Позивачем не надано доказів, що підтверджують їх придбання (походження) у постачальників. Первинні документи на товар не надавалися ні під час перевірки.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на відсутність накладних на придбання товару в приміщенні магазину та відсутність визначеного Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару, а також на застосування на підприємстві журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку не спростовує встановлене перевіркою порушення щодо реалізації товарів, які не обліковані.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частин 2, 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Колегія суддів погоджується із тим, що законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" покладено на уповноважену особу. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Однак колегія суддів наголошує, якщо у позивача була обмежена можливість надати податковому органу первинні документи щодо походження товарів в перший день перевірки, то

такі документи могли бути надані позивачем податковому органу в інший день. Однак позивачем цього зроблено не було, документи не були надані.

Окрім того, у відповідності до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак позивач до прийняття відповідачем спірного акта індивідуальної дії, не долучив первинні документи, які не були надані під час перевірки.

Щодо посилання апелянта на застосування журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку, суд зазначає наступне.

Фактично, позивач зазначає про застосування наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", пунктом 1 якого затверджено типові форми з обліку сировини та матеріалів, зокрема, прибутковий ордер. Положеннями зазначеного наказу визначено, що прибутковий ордер застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

Проте зазначені документи також не надані позивачем.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначена форма може застосовуватися для обліку сировини та матеріалів. При цьому, приватним підприємством "Орлов АВ" здійснюється реалізація тютюнових виробів та коньяку "Тигран", які є кінцевим продуктом.

Колегія суддів не приймає до уваги надану позивачем накладну №40-5681 від 25.07.2018 та товарно-транспортну накладну №0004556 від 25.07.2018, оскільки вони не стосуються не облікованих товарів, які зазначені в додатку 1 до акта перевірки, тому, що вказані в ній товари надійшли вже після проведення перевірки.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з пунктом 2.2 зазначеного Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Стаття 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає, що фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Тобто, фіскальний чек є перш за все розрахунковим документом, головне призначення якого - підтвердити факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів.

При цьому, Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350, наведено перелік обов'язкових реквізитів фіскального касового чеку. При співставленні зазначеного переліку із переліком реквізитів первинних документів, наведеного в частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", свідчить про їх не ідентичність. Наприклад, фіскальний касовий чек не містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Без такого обов'язкового реквізиту документ не може вважатися первинним, а залишається тільки розрахунковим.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що додаток 1 до акту перевірки був складений посадовою особою контролюючого органу без участі представника позивача, що підтверджується відсутністю підпису на ньому. Так, зазначений додаток був складений за даними, наданими позивачем щодо найменування, кількості та ціни товару, що підтверджується поясненнями свідка. При цьому, зазначена обставина не заперечує відсутність первинних документів на товар, зазначений в додатку 1 до акту перевірки.

Додатки є складовою акту перевірки і зазначені в ньому.

Щодо твердження апелянта стосовно помилкового розрахунку штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст.20 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб"єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку штрафна санкція розраховувалась з урахуванням не облікованих товаро-матеріальних цінностей зазначених у додатку 1 до акту перевірки, а саме: тютюнових виробів на загальну суму 7665,79 грн., алкогольного напою коньяк "Тигран" 0,5 літра 3 зірки по ціні 312,00 грн. та пляшки віскі "Вайт" по ціні 82,00 грн. Отже штрафна санкція розрахована наступним чином: (7665,79 грн. + 312,00 грн. + 82,00 грн.) х 2 = 16 199,58 грн., що відповідає наявним у справі доказам.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідачем доведено факт порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскаржене податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Орлов АВ" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 січня 2019 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.