Ухвала

від 14.03.2019 по справі 2240/2999/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 березня 2019 року

Київ

справа №2240/2999/18

касаційне провадження №К/9901/6070/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Орлов АВ" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №2240/2999/18 за позовом Приватного підприємства "Орлов АВ" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Орлов АВ" у вересні 2018 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 16119,58грн. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06.11.2018 позовні вимоги залишив без задоволення.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2019 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 залишив без змін.

Приватне підприємство "Орлов АВ" 01.03.2019 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 86 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Дана справа, призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Судами з'ясовано, що під час проведення перевірки встановлено наявність в магазині "Незабудка" в реалізації не облікованого у встановленому порядку товару на загальну суму 7977,79грн. (тютюнові вироби на загальну суму 7665,79грн. та алкогольний напій - коньяк "Тигран" 0,5 л 3 зірки по ціні 312грн).

Суб'єктом господарювання під час проведення фактичної перевірки не пред'явлено документів, що підтверджують їх придбання (походження) у постачальників.

З урахуванням зазначених обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем доведено факт порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили також з того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Оскільки позивачем допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тому передбачене статтею 80 Податкового кодексу України право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки позивача на підставі наказу №2081 від 10.07.2018 є реалізованим. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У свою чергу, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки.

В даному випадку, при вирішенні позовних вимог у справі №2240/2999/18, судами попередніх інстанцій підтримана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №806/2127/16 (К/9901/35465/18).

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 1 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2018, необґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 1 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Приватному підприємству "Орлов АВ" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №2240/2999/18 за позовом Приватного підприємства "Орлов АВ" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк