Ухвала

від 24.01.2019 по справі 910/22763/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/22763/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Суворкіної Ю.І.,

розглянувши заяву про відвід Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" головуючого судді Краснова Єгора Володимировича, суддів Мачульського Григорія Миколайовича, Кушніра Ігора Віталійовича у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3; 2) ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,

за участю представників сторін:

від позивача - Бондар С.А., адвокат,

від відповідача - Харін О.М., адвокат,

від третьої особи 1 - не з'явився

від третьої особи 2 - не з'явився

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шевченко П.В., представник за довіреністю,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15 та призначено перегляд постанови і рішення на 22.11.2018 о 16:30 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань 332.

Разом з тим, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2018 вже було відкрито провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 про зупинення провадження у даній справі.

Постановою Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №910/22763/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 у справі №910/22763/15 скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право касаційного оскарження надано учасникам справи та особам, які не брали участі у справі якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, лише після перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

З урахуванням об'єктивної неможливість продовження розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер" через направлення справи № 910/22763/15 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 касаційне провадження було зупиненню до закінчення апеляційного перегляду за зазначеною апеляційною скаргою та повернення матеріалів справи до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у даній справі було задоволено заяву ОСОБА_4 про відмову від апеляційної скарги, прийнято відмову ОСОБА_4 від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 та матеріали справи № 910/22763/15 повернуто до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

13.12.2018 на виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 від Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/22763/15.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 було поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер" та визначено дату та час судового засідання з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер" на 10.01.2019 о 16 год. 30 хв.

10.01.2019 через канцелярію до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" про відвід суддів Краснова Є.В., Мачульського Г.М., Кушніра І.В., за підписом представника позивача, яка обґрунтована наявністю сумнівів у заявника у безсторонності та неупередженості зазначеного складу суду. Дана заява про відвід була підтримана представниками позивача та представником третьої особи у судовому засіданні.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 заявлений відвід суддям Краснову Є.В., Мачульському Г.М., Кушніру І.В. було визнано необґрунтованим. Матеріали справи № 910/22763/15 передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" про відвід суддів Краснова Є.В., Мачульського Г.М., Кушніра І.В.

У зв'язку з передачею справи № 910/22763/15 на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід суддів Краснова Є.В., Мачульського Г.М., Кушніра І.В. ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 у судовому засіданні було оголошено перерву до 24.01.2019 о 16 год. 30 хв.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 (суддя: Баранець О.М.) у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Грошової С.В. від 10.01.2019 про відвід головуючого судді Краснова Є.В., суддів Мачульського Г.М., Кушніра І.В. у справі № 910/22763/15 було відмовлено.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що 08.01.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся відповідач з додатковими доводами щодо порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, зокрема порушення норм ГПК України щодо підвідомчості спору.

10.01.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся відповідач з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Відповідно до вимог статті 298 ГПК України, зміни та доповнення до касаційної скарги подаються протягом строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 288 ГПК України, протягом 20 днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із частиною 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Доводи, щодо порушення судами попередніх інстанцій правил підвідомчості при прийнятті рішення про визнання недійсним іпотечного договору, подані до Суду представником відповідача 08.01.2019 є фактично доповненням до касаційної скарги тому залишились без розгляду. Крім того у касаційній скарзі заявником не зазначалось про порушення судами правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, що відповідно до частини 6 статті 302 ГПК України є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У зв'язку з чим Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У судовому засіданні 24.01.2019 представник Позивача подав заяву про відвід суддям: Краснову Є.В. - головуючий, Мачульському Г.М, Кушніру І.В. у зв'язку з безпідставною відмовою у задоволенні клопотання про передачу справи на підставі частини 6 статті 302 ГПК України на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Розглянувши вказану заяву про відвід Верховний Суд зазначає таке.

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід колегії суддів.

Заявник у якості правової підстави подання цієї заяви про відвід визначає пункт 5 частини 1 статті 35 ГПК України згідно з яким суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Однак при цьому за приписам частини 4 статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III) (див. пункт 31 Справа "Газета "Україна-центр" проти України", заява N 16695/04, від 15.07.2010, "Case of Gazeta Ukraina-Tsentr v. Ukraine").

Оскільки подана заява фактично зводиться до висловлення незгоди з відмовою у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає її завідомо безпідставною.

Крім того, Суд зазначає таке.

Пунктом 11 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами пункту 1 частини 2 цієї ж статті Кодексу залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Враховуючи вимоги частини 6 статті 302 ГПК України процесуальний закон наділяє правом ставити питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції скаржника в межах строку встановленого статтею 288 та частиною 1 статті 298 ГПК України (правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 922/4744/13).

Отже, з урахуванням наведеного, подання представником Позивача заяви про відвід судової колегії з підстав відмови у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду яке вже було розглянути колегію суддів, є яскравим прикладом зловживання процесуальними правами, що полягає у їх недобросовісному використанні, і яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, тобто зловживає ним.

Заявлений представником Позивача відвід, вочевидь, є завідомо безпідставним, оскільки по суті є висловленням незгоди з рішенням Суду, після того, як Судом було надано мотивування такому рішенню.

Суд вважає, що заявлення такого відводу є нічим іншим як спробою затягнути розгляд судової справи або перешкодити йому, внаслідок чого будуть порушенні завдання та основні засади господарського судочинства.

В своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігали неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Згідно з частинами 3, 4 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Оскільки подання представником Позивача заяви про відвід судової колегії у даній справі є зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, Суд дійшов висновку про залишення такої заяви без розгляду.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 135 ГПК України, Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про застосування до Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", за зловживання процесуальними правами, заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі, що складає 8 810,00 грн.

За таких обставин, керуючись статтями 35, 38, 39, 42, 43, 135, 234 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

УХВАЛИВ:

1. Визнати заяву Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" про відвід колегії суддів завідомо безпідставною, що є зловживанням процесуальними правами та залишити її без розгляду.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (01033 , м. Київ, вул. Микільсько - Ботанічна, буд. 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) штраф у розмірі 8 810, 00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір