Рішення

від 31.01.2019 по справі 927/838/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г., розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження справу № 927/838/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСУ ПРАЙМ», юридична адреса: вул. Чернігівська, 1-А, м. Вінниця, 21017

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТ ПОСТАЧ», вул. Шевченка, 82, к.8, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600

про стягнення 17997грн.97коп. боргу та 329грн.97коп. штрафу,

без проведення судового засідання, повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 17997грн.97коп. основного боргу та 329грн.97коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, що виникли на підставі договору поставки № 05\03\18 від 05.03.2018.

Від позивача надійшла заява №26 від 28.11.2018 про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу на 5000грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем даної суми.

За змістом ст. 46, ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання або протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Вказана заява підписана директором позивача в межах повноважень, визначених у Статуті ТОВ «АСУ ПРАЙМ», затвердженого засновниками (протокол №1 від 14.02.2017), тобто заява підписана уповноваженою особою.

Приймаючи до уваги, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана у межах строків, визначених господарським процесуальним законодавством для таких заяв, передбачені ч.5 ст.46 Господарського процесуального кодексу України підстави для повернення цієї заяви заявнику без розгляду відсутні, тому суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог. В зв'язку з цим має місце нова ціна позову – 13327грн.94коп., а позовні вимоги полягають у стягнення 12997грн.97коп. основного боргу та 329грн.97коп. штрафних санкцій.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 05.12.2018 у встановленому ст.176 Господарського процесуального кодексу України порядку надсилалась на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яка збігається із адресою місця знаходження відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виписка з якого додана до матеріалів справи позивачем.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим номером 1400042214290 відповідачу ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена 14.12.2018.

Отже, суд доходить висновку, що адресат повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

У строк, встановлений судом, відповідачем відзив на позов не надано. Про поважність причин ненадання відзиву на позов відповідач суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відповідач не вчинив процесуальную дію щодо надання відзиву на позов, при цьому відзив не наданий без поважних причин, тому суд відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України вирішує спір за матеріалами, наявними у справі.

Згідно з ч.5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що також передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд ВСТАНОВИВ:

05 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСУ ПРАЙМ» (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТ ПОСТАЧ» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №05\03\18 (далі по тексту – договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передавати у власність (поставляти), а відповідач приймати та оплачувати товар.

          Відповідно до п.1.2. договору найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, буде визначатися сторонами у Специфікаціях та/або видаткових накладних, які будуть формуватися постачальником на підставі заявок покупця з подальшим виставленням рахунків-фактур для здійснення оплати товару.

В розділі 2 договору передбачено, що ціни на товар встановлюються в національній валюті України та погоджуються сторонами в специфікації та/або видатковій накладній до цього договору (п.2.1.). Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору згідно зі специфікаціями та/або видатковими накладними (п.2.2.).

В пунктах 2.3. і 2.5. договору викладені умови щодо проведення розрахунків за товар, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з виставленими рахунками на умовах 100% передоплати або “в день поставки авто на склад покупця”.

Відповідно до п.3.2. договору постачальник зобов'язувався поставити партії товару не пізніше 7(семи) календарних днів з моменту виконання п.2.5. даного договору. Постачання товару здійснюється постачальником за свій рахунок на склад покупця. Склади покупця: (DDU згідно з офіційними правилами тлумачень (Інкотермс), в редакції 2010 року, за адресою – с. Половинчик, Монастирищенський район, Черкаська область, або с. Коржі, Баришівський район, Київська область, або інший склад відповідно до специфікації (додатку) до договору (склад зазначається в заявці або специфікації до договору).

Доказом передачі партії товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи (п.3.3. договору).

Згідно з п.3.4. договору датою фактичного постачання товару є дата підписання видаткової накладної уповноваженою особою покупця.

В п.8.1 договору зазначено про набрання ним чинності в момент підписання його представниками сторін і встановлено строк його дії - до 31 грудня 2018 року, а в частині зобов'язань, які виникли під час дії договору – до повного їх виконання.

          Як вбачається із наданої до матеріалів справи копії примірника договору поставки №05\03\18 від 05.03.2018, договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

          Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду справи від сторін не надійшло, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір поставки №05\03\18 від 05.03.2018 є обов'язковим для виконання сторонами.

          Аналіз змісту та суб'єктного складу договору свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

          За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

          Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

          В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Аналіз договору поставки свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

          На виконання договору поставки позивачем по видатковій накладній №РН-0000094 від 16.05.2018 передано відповідачу товар на суму 32997грн17коп.

Про отримання відповідачем товару, погодження з ціною та асортиментом поставленого товару свідчить підпис представника відповідача на вищевказаній видатковій накладній, повноваження якого на отримання цінностей від позивача для відповідача підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №Д0000342 від 16.05.2018.

          Від відповідача доказів, які спростовують факт отримання ним від позивача на підставі договору поставки по видатковій накладній №РН-0000094 від 16.05.2018 товару вартістю 32997грн17коп., до справи не надійшло.

          Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем виконано взяті на себе за договором зобов'язання в частині поставки товару відповідачу.

          Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно з п.2.3. договору поставки розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з виставленими рахунками.

У п.2.5. договору поставки визначено, що “покупець зобов'язаний оплатити товар на умовах 100% предоплати, або в день поставки авто на склад покупця”.

Позивач у позовній заяві не вказує на отримання від відповідача 100%-ої оплати товару на умовах попередньої оплати. Тим не менш, як свідчать матеріали справи, товар був переданий позивачем відповідачу без попередньої оплати.

Відповідачем також не надано до справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення ним оплати товару в порядку сплати 100% попередньої плати за товар.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, копія примірника товарно-транспортної накладної від 16.05.2018 №16/5, позивачем 16.05.2018 завантажено товар для перевезення автотранспортом до складу відповідача за адресою: с. Половинчик, Монастирищенський район Черкаської області, яка відповідає адресі, зазначеній у п.3.2. договору. У розділі «відомості про вантаж» даної товарно-транспортної накладної міститься посилання на видаткову накладну №РН-0000094 від 16.05.2018.

Вище судом встановлено, що відповідачем товар по зазначеній накладній отримано саме 16.05.2018.

Відтак з урахуванням умови, викладеної в п.2.5. договору, суд доходить висновку, що відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий товар в день його отримання, тобто 16.05.2018.

За повідомленням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 20000грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1726 від 27.06.2018 на суму 10000грн., №2435 від 08.08.2018 на суму 5000грн. та №3996 від 21.11.2018 на суму 5000грн. (а.с.43,38,87 відповідно).

Таким чином, залишок неоплаченої відповідачем вартості товару, отриманого по видатковій накладній №РН-0000094 від 16.05.2018, становить 12997грн.17коп.

Водночас позивач у прохальній частині позовної заяви з урахуванням прийнятого судом зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12997грн.97коп. При цьому, позивачем не обгрунтовано та не доведено поданими ним доказами того факту, що заборгованість за товар, який був поставлений відповідачу по видатковій накладній №РН-0000094 від 16.05.2018, становить саме 12997грн.97коп., тобто на вісімдесят копійок більше, ніж підтверджується матеріалами справи.

Отже суд доходить висновку, що сума заборгованості відповідача за товар, отриманий ним від позивача на підставі видаткової накладної №РН-0000094 від 16.05.2018, становить 12997грн.17коп.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів оплати вартості отриманого товару в повному обсязі, а також доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 12997грн.17коп., до справи не надав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом термін виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару сплив, суд доходить висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача по видатковій накладній №РН-0000094 від 16.05.2018 на підставі договору поставки №05\03\18 від 05.03.2018, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не надав, а тому належить до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 12997грн.17коп. Щодо стягнення 0,80грн. (вісімдесяти копійок) в задоволенні позову має бути відмовлено з підстав недоведеності існування цієї заборгованості.

Відповідно до п.6.1 договору у випадку прострочення з оплатою товару більше ніж на 5 календарних днів від дати, встановленої договором, покупець зобов'язується оплатити постачальнику штраф у розмірі 1% від неоплаченої вартості товару.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 329грн97коп. штрафу за прострочення оплати товару.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як встановлено судом, відповідач був зобов'язаний оплатити товар 16.05.2018, але часткова оплата ним здійснена лише 27.06.2018, 08.08.2018 та 21.11.2018, тобто проведення оплати прострочено більше ніж на 5 календарних днів.

При цьому, суд приймає до уваги, що на шостий календарний день від дати оплати заборгованість становила 32997грн.17коп., а відтак позивачем правомірно обчислено суму штрафу, виходячи із повної вартості товару, переданого по видатковій накладній №РН-0000094 від 16.05.2018.

Отже розрахунок штрафу здійснений з урахуванням умов договору поставки та фактичних обставин справи, та є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості одержаного від позивача товару, а тому суд доходить висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 329грн.97коп. штрафу є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За подання зазначеної позовної заяви до господарського суду позивачем платіжним дорученням №1101 від 09.11.2018 сплачено судовий збір у сумі 1762грн.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в мінімальній сумі, а частина позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено, є незначною, та не впливає на розмір судового збору, а також враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за доцільне покласти судовий збір на відповідача в повному обсязі. В зв'язку з цим з відповідача на користь позивача належить стягнути 1762грн. судового збору.

          Керуючись ст.8, 13, 46, 73, 74, 86, 129, 165, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 256, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСУ ПРАЙМ» (вул. Чернігівська, 1-А, м. Вінниця, 21017, ідентифікаційний код 41151891) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТ ПОСТАЧ» (вул. Шевченка, 82, к.8, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600; ідентифікаційний код 41851585) 12997грн.97коп. боргу та 329грн.97коп. штрафу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТ ПОСТАЧ» (вул. Шевченка, 82, к.8, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600; ідентифікаційний код 41851585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСУ ПРАЙМ» (вул. Чернігівська, 1-А, м. Вінниця, 21017, ідентифікаційний код 41151891) 12997грн.17коп.боргу, 329грн.97коп. штрафу та 1762грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,80грн. відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5. п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 31 січня 2019 року.

          З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http:/reyestr.court.gov.ua/.

Суддя                                                                                                     Т. Г. Оленич