ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/881/19 Справа № 2-2900/10 Суддя у 1-й інстанції - Мороз В.П. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про виконання зобов'язання в натурі та визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 11 липня 2005 року між ним та відповідачем було укладено інвестиційний договір про пайову участь у будівництві одноповерхової будівлі виробничого призначення по АДРЕСА_1 для розміщення вулканізації. За умовами вказаного договору позивач фінансує частину будівництва, а відповідач надає земельну ділянку для будівництва; після закінчення будівництва об'єкту, але не пізніше 01.09.2007 року, на протязі 10 (десяти) календарних днів відповідач зобов'язується передати по акту позивачу об'єкт нерухомості. Тому позивач просив зобов'язати відповідача виконати договірні зобов'язання в натурі та передати позивачу одноповерхову будівлю виробничого призначення для розміщення вулканізації за адресою по АДРЕСА_1; визнати за позивачем право власності на одноповерхову будівлю виробничого призначення для розміщення вулканізації по АДРЕСА_1; визнати за позивачем право власності на одноповерхову будівлю виробничого призначення для розміщення вулканізації по АДРЕСА_1 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без акту введення в експлуатацію.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2010 року позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 виконати договірні зобов'язання в натурі та передати ОСОБА_3 одноповерхову будівлю виробничого призначення для розміщення вулканізації, загальною площею 42,7 м2, позначену в технічному паспорті, як літ.-А, ганок літ.-а, навіс літ.-Б, що розташовані по АДРЕСА_2); визнано право власності за ОСОБА_3 на одноповерхову будівлю виробничого призначення для розміщення вулканізації та шиномонтажу, загальною площею 42,7 м2, позначену в технічному паспорті, як літ.-А, ганок літ.-а, навіс літ.-Б, що розташовані по АДРЕСА_2 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом, без акту введення в експлуатацію.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2010 року виправлено описку у вказаному вище рішенні, вказавши в рішенні суду літеру будівлі вулканізації та шиномонтажу - літ. А-1. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити повністю, зобов'язати ОСОБА_2 виконати договірні зобов"язання в натурі та передати ОСОБА_3 одноповерхневу будівлю виробничого призначення для розміщення вулканізації, загальною площею 42,7 м2, позначену в технічному паспорті, як літ.-А, ганок літ.-а, навіс літ.-Б, що розташовані по АДРЕСА_2; визнано право власності за ОСОБА_3 на будівлю вулканізації та шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,7 м2, ганок літ.-а, навіс літ.-Б, що розташовані по АДРЕСА_2 таким, без акту введення в експлуатацію. КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на будівлю вулканізації та шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,7 м.2, ганок літ.-а, навіс літ.-Б, що розташовані по АДРЕСА_2 таким, без акту введення в експлуатацію (а.с. 61).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року про виправлення описки ухвалено вважати вірним зазначенням в усіх частинах рішення прізвище позивача як "ОСОБА_1" (а.с. 65-66).
В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, яка не була учасником у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки Дніпровській міській раді, а також розміщенням відповідного оголошення про слухання справи на веб-сайті судової влади.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надано копію висновку про результати технічної експертизи стану будівельних конструкцій одноповерхової будівлі виробничого призначення, що знаходиться по АДРЕСА_1, складеного Дніпропетровською державною академією будівництва і архітектури, відповідно до якого, зокрема, станом на травень 2009 року експлуатація одноповерхової будівлі виробничого призначення по АДРЕСА_1 проводиться і воно може бути узаконене у відповідності до встановленого законодавством порядку (а.с. 5-21).
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За змістом ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 вказаної вище статті, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Положеннями частини 1 ст. 376 ЦК України, в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України, в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення ).
Статтею 30-1 Закону України Про планування і забудову територій , чинного на час спірних правовідносин, встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті (ч. 1 статті).
Встановлено, що ні місцевому суду, ні апеляційному суду сторонами не представлено доказів, що відповідають положенням ст.ст. 58, 59 ЦПК України в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, ст.ст. 77 - 79 ЦПК України, в редакції, що діє з 17.12.2017 року, на підтвердження наявності у позивача права на спірну будівлю виробничого призначення, що знаходиться по вул. Фатіми Гуфурової, на куті вул. Набережна Заводська у м.Дніпропетровську.
Суду також не представлені докази введення спірної будівлі, з відповідними технічними характеристиками, в експлуатацію.
Необґрунтованим, безпідставним є висновок місцевого суду про відсутність необхідності дотримання, передбаченої діючим на час спірних правовідносин законодавством, процедури введення спірної будівлі в експлуатацію.
На обґрунтування необхідності задоволення позовних вимог позивач посилається на статтю 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому обґрунтування позову зводиться до наявності між сторонами договірних відносин за інвестиційним договором про пайову участь у будівництві одноповерхової будівлі виробничого призначення по вул. Набережна Заводська та вул. Фатими Гафурової у м. Дніпрі. Однак будь-яких доказів на підтвердження укладення вказаного договору, зокрема, його копії, матеріали справи не містять.
Позивачем не надано доказів наявності права здійснення будівельних робіт, а також відведення уповноваженими на те державними органами відповідної земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1.
При цьому висновок про відповідність будівлі вимогам архітектурно-будівельних норм не є підставою для визнання права власності.
Колегія наголошує, що доказів на підтвердження своєї позиції позивачем суду не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом, призначення судової експертизи - позивачем не заявлено.
Враховуючи наведене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірну одноповерхову будівлю виробничого призначення для розміщення вулканізації по АДРЕСА_1, без введення її в експлуатацію.
Разом з тим, визнавши право власності за ОСОБА_3 на будівлю вулканізації та шиномонтажу літ. А-1, загальною площею 42,7 м2, ганок літ.-а, навіс літ.-Б, що розташована по АДРЕСА_2, без акту введення в експлуатацію, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем такі вимоги не заявлялись.
Крім того, враховуючи непредставлення суду будь-яких доказів щодо відведення земельної ділянки для здійснення будівництва спірного нерухомого майна, до участі у справі місцевим судом безпідставно не була залучена Дніпровська (Дніпропетровська) міська рада.
За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі; встановивши, що позивачем при подачі позову не було сплачено судовий збір; приймаючи до уваги ставки судового збору, що діяли на час подачі позову та апеляційної скарги, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги на користь Дніпровської міської ради в розмірі 2550,00 грн. та в дохід держави судовий збір в сумі 1700,00 грн., який не був сплачений при подачі позовної заяви.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити.
Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2010 року - скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про виконання зобов'язання в натурі та визнання права власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) судові витрати в розмірі 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.01.2019 |
Оприлюднено | 01.02.2019 |
Номер документу | 79538325 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Красвітна Т. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні