Рішення

від 31.01.2019 по справі 530/1035/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1035/16-ц Номер провадження 22-з/814/43/19 Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

розглянувшив порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників заяву приватного підприємства Агроекологія про ухвалення додаткової постанови до постанови Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства Агроекологія про розірвання договору оренди землі,-

в с т а н о в и в :

Поставновою Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу приватного підприємства Агроекологія задоволено.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного підприємства Агроекологія про розірвання договору оренди землі відмовлено.

На адресу суду надійшла заява ПП Агроекологія про ухвалення у справі додаткової постанови. Заявником зазначено, що апеляційним судом, при ухваленні нового судового рішення, не було вирішено питання розподілу судових витрат.

Колегія суддів дослідивши доводи заявника, матеріали справи, вважає за необхідне частково задовольнити заяву ПП Агроекологія , ухваливши у справі додаткову постанову, якою покласти на відповідача судові витрати на підставі ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання судових витрат.

Так, як вбачається зі змісту постанови Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, судом не було вирішено питання судових витрат, а тому таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткової постанови.

Частиною 9 ст. 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи, як у суді першої, так і апеляційної інстанції, ПП Агроекологія , в особі представника ОСОБА_3 і генерального директора ОСОБА_4, недобросовісно користувалося наданими цивільним процесуальними законодавством правами, умисно вчиняло дії, які спричинили затягування розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення від 17 жовтня 2014 року, визначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про розірвання договору оренди землі у серпні 2016 року, позаяк, остаточне рішення у справі було ухвалено лише у грудні 2018 року. Тобто, справа перебувала на розгляді судів більше двох років.

Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що тривалий строк розгляду справи був спричинений безпідставним і повторним оскарженням ПП Агроекологія ухвал суду першої інстанції.

Так, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 05 серпня 2016 року, була оскаржена ПП Агроекологія до суду апеляційної інстанції шість разів. При цьому скаржником умисно не сплачувався судовий збір при подачі скарг і в подальшому жодного разу не були виконані вимоги ухвал суду апеляційної інстанції про залишення скарг без руху, у зв'язку з неоплатою судового збору, в результаті чого було постановлено шість ухвал про визнання апеляційних скарг неподаними і їх повернення.

Також ПП Агроекологія було подано чотири скарги на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2017 року, які, судом апеляційної інстанції, з тих же підстав, були, або визнані неподаними і повернуті скаржнику, або залишені без розгляду.

Варто зазначити, що повторні апеляційні скарги на судові рішення районного суду зазвичай подавалися ПП Агроекологія на момент надходження справи до суду першої інстанції, після їх перегляду в апеляційному порядку, що очевидно вказує на намагання учасника справи завадити суду першої інстанції розпочати повноцінний розгляд судової справи.

Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97 вказує, що жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії , зробив висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що закон, наділяючи учасників процесу правами, закріплюючи принципи диспозитивності, змагальності, рівноправності в цивільному процесі, спрямований на забезпечення законних і обґрунтованих інтересів всіх осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд вважає, що ПП Агроекологія , у межах розгляду даної справи, користувалося належними йому процесуальними правами усупереч засадам добросовісності, а саме - з метою заподіяння майнової шкоди позивачу, шляхом перешкоджання прийняттю рішення у справі, що, у випадку задоволення позову, дало б позивачу право вільного розпорядження належною земельною ділянкою.

Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про недобросовісність ПП Агроекології у характері реалізації визначених процесуальним законом прав, а тому такі дії суд апеляційної інстанції визнає зловживанням.

Таким чином апеляційний суд вбачає підстави для застосування положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України і звільнення позивачки від обов'язку відшкодування понесених відповідачем витрат, поклавши їх на ПП Агроекологія , що відповідатиме засадам добросовісності та справедливості.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що питання судових витрат у постанові Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року не було вирішене, а тому таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткової постанови, якою слід віднести понесені ПП Агроекології судові витрати за власний рахунок.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву приватного підприємства Агроекологія про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.

Постановити у справі додаткову постанову, якою вирішити питання судових витрат.

Віднести понесені приватним підприємством Агроекологія судові витрати при розгляді цивільної справи № 530/1035/16-ц за власний рахунок.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя Полтавського апеляційного суду Ю. В. Дряниця