Постанова

від 30.01.2019 по справі 225/5293/15-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/297/19

225/5293/15-ц

Головуючий в 1 інстанції: Андреєв В. В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Категорія 27

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання: Ситніка Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 225/5293/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Товариства з обмеженою відповідальністю Модифікатор , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє ОСОБА_3,

на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2015 року (ОСОБА_4В.), ухваленого в приміщенні Дзержинського міського суду Донецької області,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 17 липня 2013 року між ним та TOB Модифікатор був укладений договір кредитної лінії № 4, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами). Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 та підпункту 2.7.1 Кредитного Договору розмір суми максимального ліміту кредитування складає 2 000 000 грн., з остаточним терміном повернення не пізніше 15 липня 2016 року, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 20,3% річних. Він всі зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, ТОВ Модифікатор була відкрита відновлювальна кредитна лінія в сумі 2 000 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 20639106033478. Станом на момент подачі позовної заяви, кредит ТОВ Модифікатор отриманий 33 траншами, на загальну суму 1 999 627,53 грн., що підтверджується відповідними розпорядженнями про видачу кредитних коштів та платіжними дорученнями, а також випискою по кредитному рахунку відповідача. В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 4 від 17 липня 2013 року. ТОВ Модифікатор умови кредитного договору належним чином не виконував, в наслідок чого утворилась заборгованість станом на серпень 2015 року у розмірі - 2 228 858,64 грн., яка складається з: 1 999 627,53 грн. - тіло кредиту; 229231,11 грн. - заборгованість по процентам кредиту; 5 402,79 грн. - несплачені комісійні послуги, яку просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2015 року позов ПАТ Державний ощадний банк України до ТОВ Модифікатор , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю: стягнуто солідарно з ТОВ Модифікатор , ОСОБА_2 на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 234261 грн. 43 коп.; стягнуто з ТОВ Модифікатор на користь ПАТ Державний ощадний банк України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 827 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Державний ощадний банк України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1827 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу в якій просить заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2015 року скасувати частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким: позов ПАТ Державний ощадний банк України до ТОВ Модифікатор , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ТОВ Модифікатор на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 234261 грн. 43 коп. Стягнути з ТОВ Модифікатор на користь ПАТ Державний ощадний банк України витрати , пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3654 грн. В решті позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що суперечить вимогам ЦПК України (в редакції Закону, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення) та роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення в цивільній справі щодо законності та обґрунтованості рішення, а також щодо ухвалення оскаржуваного рішення без повного і об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та без належної оцінки доказів у справі. Суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, чим порушив норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду. Суд першої інстанції належним чином не з'ясував всі обставини справи. Вважає, що порука за даним договором була припинена , оскільки позичальник з 18.07.2014 року допустив прострочення чергового погашення траншу, а з вимогою про дострокове повернення кредиту банк звернувся лише 31.08.2015 року.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2015 року без змін.

В обґрунтування відзиву зазначив, що у зв'язку тим, що зареєстроване місце проживання Відповідача 2 знаходилось в зоні АТО виклик відповідача здійснювався шляхом публікації оголошення у газеті Урядовий кур'єр . Твердження Відповідача 2 про те що він випадково дізнався про наявність заочного рішення не відповідають дійсності, оскільки ним власноруч було підписано Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 03 листопада 2017 року, яку укладено в ході здійснення виконавчих дій Лиманським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управлінню юстиції у Донецькій області ВП № 51462014. Ще одним підтвердженням того, що ОСОБА_2 знав про існування вищезазначеного рішення та визнав заборгованість за кредитом є добровільне погашення заборгованості за простроченими процентами у березні 2018 року у сумі 180 000,00 грн., а також 28 грудня 2018 року у сумі 50 000, 00 грн. Вважає, що заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2015 року є законним та таким що відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Представник відповідача ТОВ Модифікатор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином на офіційному веб-сайті апеляційного суду (а.с. 203).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, від представника відповідача - ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_2 (а.с 227 - 228).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суд вважає, що апеляційна скарга задоволеною не підлягає з наступних підстав.

Статтею 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом з ТОВ Модифікатор апеляційним судом не переглядається.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між банком та TOB Модифікатор був укладений договір кредитної лінії, відповідно до якого товариство отримало кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами), виконання цього договору було забезпечено договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_2 Оскільки ТОВ Модифікатор порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, а поручитель відповідає солідарно із боржником за не виконання кредитного договору, суд першої інстанції прийшов до висновку про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 липня 2013 року між позивачем та TOB Модифікатор був укладений договір кредитної лінії № 4, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами). Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 та підпункту 2.7.1 Кредитного Договору розмір суми максимального ліміту кредитування складає 2 000 000 грн., з остаточним терміном повернення не пізніше 15.07. 2016 року, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 20,3% річних (а.с. 4-12, 13).

Позивач всі зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, ТОВ Модифікатор була відкрита відновлювальна кредитна лінія в сумі 2 000 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 20639106033478. Станом на момент подачі позову ТОВ Модифікатор отримав кредит тридцяти трьома траншами, на загальну суму 1 999 627,53 грн., що підтверджується відповідними розпорядженнями про видачу кредитних коштів та платіжними дорученнями, а також випискою по кредитному рахунку відповідача (а.с. 17-36, 43, 45, 47, 49, 51, 57, 59, 63, 67, 70, 72, 74, 76, 78, 80; 37-42, 44, 46, 48, 50, 52-56, 58, 60-62, 64-66, 68-69, 71, 73, 75, 77, 79, 81; 84-119).

В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №4 від 17.07.2013 року (а.с. 14-15, 16).

16.02.2015 року на адресу відповідача ОСОБА_2 було направлено позивачем вимогу про дострокове повернення кредиту (а.с. 83).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при чому поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, пені.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на серпень 2015 року основна заборгованість ТОВ Модифікатор за договором складає 2 228 858,64 грн. Відповідно до Договору поруки № 4, укладеному між ПАТ Державний ощадний банк України (кредитор), ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ Модифікатор (позичальник) від 17.07.2013 року поручитель ОСОБА_2 зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, а також додатками до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Таким чином, при невиконанні зобов'язань ТОВ Модифікатор щодо погашення заборгованості, у кредитора - ПАТ Державний ощадний банк України на підставі договору поруки виникло право вимоги до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Умовами п.2.4 договору поруки передбачено, що якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до Кредитного договору Позичальником не буде сплачено такий платіж кредитору, Позичальник та/або кредитор зобов'язуються повідомити Поручителя про таке прострочення платежу. Згідно п.2.5 договору поруки поручитель зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту отримання повідомлення Кредитора або Позичальника згідно з п.2.4 цього Договору виплатити несплачену Позичальником суму Кредитору.

В матеріалах справи міститься письмова вимога про повернення кредиту від 16.02.2015 року за № 22-6/103, яка адресована поручителю ОСОБА_5 В цій вимозі позивач повідомляє поручителя про розмір заборгованості за кредитом та його складові частини станом на 11.03.2015 року, строк погашення протягом 20 днів та роз'яснює наслідки невиконання умов договору. ( а.с.83)

Відповідач ОСОБА_2 є зареєстрованою в ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на тимчасово окупований території. На підставі розпорядження Центру поштового зв'язку №2 Донецької дирекції УДППЗ Укрпошта від 09.09.2014 р. №01/3-2134 з 27.11.2014 р. поштовий зв'язок відсутній, поштові відправлення на територію м. Донецька не приймаються.

Враховуючи вказані обставини позивач уклав договір з Курьєрскою службою доставки (далі КСД) Восток про вручення вказаного повідомлення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 прийняла від позивача вкладення, яке зареєстровано № 690799 і містить: вимогу про погашення заборгованості, розрахунок заборгованості та копію довіреності . ( а.с.83)

Згідно повідомлення КСД-Восток поштове відправлення за № 690799 не вручено ОСОБА_2 , оскільки отримувач за зазначеною адресою не проживає.

Згідно до п. 2.11 договору поруки поручитель зобов'язується у тридцятиденний строк повідомляти Банк про зміну реєстрації свого постійного місця проживання (реєстрації), зміни місця працевлаштування, прізвища, імені, по-батькові, та інші обставини , що можуть вплинути на виконання обов'язків за цим Договором, проте відповідачем на надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів, того, що він у визначений договором строк повідомив Банк про зміну місця проживання.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивала заборгованості за кредитним договором, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що за спірним кредитним договором поруку було припинено.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що законодавець передбачив три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги).

Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред'явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до суду з позовом до поручителя.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Пунктами 4.1, 4.2., 4.3, 4.4. договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за Кредитним договором; припинення поруки здійснюється у випадку заміни Позичальника іншою особою, якщо поручитель не виявить згоди відповідати за нового позичальника; порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Сторони домовились, що у випадку продовження строків повернення кредиту та або у випадку будь-яких інших змін строків здійснення платежів позичальником за кредитним договором, обсяг відповідальності поручителя не змінюється.; не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.( а.с15).

У договорі поруки, укладеному між банком та ОСОБА_2, не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, тому в наведеному випадку підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 559 ЦК України.

Судом встановлено, що у 31 серпня 2015 року ПАТ Ощадбанк звернувся до ОСОБА_5 із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17.07.2013 року, тобто фактично банком було змінено строки виконання основного зобов'язання, про те як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором останні платіж за кредитним договором (в межах строку його дії) було зроблено 04.08.2015 року, тобто доводи апеляційної скарги про припинення поруки є необґрунтованими.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи.

Вимогами ч.9 ст.74 ЦПК України ( 2004 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідач, зареєстроване місце проживання(перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом ПАТ Державниц ощадний банк України зазначив як відоме місце проживання відповідача ОСОБА_2 - місто Донецьк, що знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області.

На виконання Указу Президента України від 14.11.2014 року №875/2014 про введення в дію рішення РНБО Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях , а також постанови КМ України від 07.11.2014 року №1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження рішенням ДП Укрпошта від 27.11.2014 року було зупинено приймання і доставка поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою, в т.ч. і до міста Донецька.

Згідно відомостей Курьєрскою службою доставки (далі КСД) Восток про вручення вказаного повідомлення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, тобто його місце перебування невідоме.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про час та місце розгляду справи через оголошення в пресі - газета Урядовий кур'єр ( а.с.125).

Тобто на момент розгляду справи іншого, передбаченого Законом способу повідомлення для відповідачів, які перебували на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження не існувало.

Факт розгляду справи у відсутності відповідача не впливає на висновки суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог і враховуючі те, що відповідачем суду апеляційної інстанції не надано будь - яких інших доказів, які б спростовують висновки суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Згідно з вимогами ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочним рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.О.Тимченко

Судді: І.О. Дундар

ОСОБА_6

Повне судове рішення виготовлено 31 січня 2019 року .

Головуючий: