Ухвала

від 23.01.2019 по справі 761/66/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1021/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 січня 2019 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.01.2019 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018100090010073 від 03.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК Українита накладено арешт ( шляхом заборони користуватися та перетворювати) на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.03.1999 року Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Заборонено будь-яким особам користуватися об`єктом нерухомості, перетворювати його, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.03.1999 року Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.01.2019 року, який був пропущений з поважних причин, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.01.2019 року у справі № 760/22910/18-к на квартиру (загальна площа 218,6 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що органом досудового розслідування до клопотання про накладення арешту не надано жодного доказу на його обґрунтування, не аргументовано доцільність та необхідність накладення арешту на майно, а також відсутні докази, які би підтверджували можливість скаржника приховати, пошкодити, знищити, втратити, передати об`єкт нерухомого майна на який накладено арешт.

ОСОБА_6 зазначає, що статусу підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12018100090010073 він не має та не несе у зв`язку з цим за законом матеріальну відповідальність за вчинення протиправних дій.

Також, ОСОБА_6 посилається на те, що він є добросовісним набувачем нерухомого майна, на яке накладено арешт, на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2018 року, а тому, на підставі п. 10 ст. 170 КПК України арешт на належне йому майно накладений бути не може.

Крім того, апелянт зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду від 20.12.2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_6 було задоволено частково, оскаржувану ухвалу скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого задоволено частково та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження квартирою. При цьому слідчий повторно звернувся з клопотанням про накладення арешту шляхом заборони користуватися та перетворення майна 30.12.2018 року, тобто через 10 днів після скасування Київським апеляційним судом заборони користування.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, заслухавши пояснення представникавласника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі ОСОБА_6 , а про існування оскаржуваної ухвали представнику ОСОБА_6 ОСОБА_10 стало відомо лише 11.01.2019 рокупісля ознайомлення з матеріалами судового провадження.

Враховуючи, що апеляційну скаргу було подано ОСОБА_6 16.01.2019 року, апеляційна скарга подана в межах передбаченого законом строку, у зв`язку з чим, він поновленню не підлягає.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим управлінням ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100090010073 від 03.09.2018 року за заявою ОСОБА_11 про те, що невстановлені особи, шляхом підроблення документів, шахрайським шляхом заволоділи нерухомим майном останньої, а саме, квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та будинком із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 , чим спричинили останній матеріальний збиток.

Органом досудового розслідування зазначено, що допитана в якості потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що їй належить майно, а саме, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та будинок із земельною ділянкою, розташований за адресою: АДРЕСА_4 (кооператив «Краєвид»). Перебуваючи за межами України, а саме в АР Крим, зі слів сина ОСОБА_12 , їй стало відомо про те, що невідомими особами були здійснені шахрайські дії, а саме: створення ТОВ «Українсько-Канадське підприємство «РЕНТАЛ-ЕСТЕЙТ» (код СДРПОУ-42372963), за допомогою якого, без її відома, згоди та участі, 03.08.2018 року на неї зареєстрували вказане товариство, внесли 29.08.2018 року до статутного фонду товариства вищезазначене майно, що належить їй на праві приватної власності. В подальшому, 01.09.2018 року згідно підробленого протоколу, виключили її зі складу та по підробленим документам, а саме, договором купівлі-продажу серія №775 від 31.08.2018 року, переоформили зазначене майно на ОСОБА_6 . Жодних дій щодо реєстрації та перереєстрації ТОВ «РЕНТАЛ-ЕСТЕЙТ» (код СДРПОУ-42372963) вона не вчиняла. Крім цього, вказала, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та будинок із земельною ділянкою, розташований за адресою: АДРЕСА_4 (кооператив «Краєвид»), знаходилась в іпотеці у ОСОБА_13 . В період переоформлення та створення ТОВ «РЕНТАЛ-ЕСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ-42372963) та відчуження належного її майна, яке зазначила вище, вона перебувала в м. Алушта АР Крим.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2018 року , серія та номер 775, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 .

Постановою слідчого СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 , квартира АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12018100090010073 від 03.09.2018 року.

04.01.2019 року слідчий СУ ГУ НП Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, у якому просила накласти арешт ( шляхом заборони користуватися та перетворювати) на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.03.1999 року Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , заборонивши будь-яким особам користуватися зазначеним об`єктом нерухомості та перетворювати його, посилаючись на наявність передбачених ст. 170 КПК Українипідстав для накладення арешту на майно

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.01.2019 року клопотання було задоволено.

Задовольняючи клопотання слідчого та накладаючи арешт на майно - квартиру АДРЕСА_1 , слідчий суддя виходив з того, що вказана квартира відповідає ознакам речового доказу, оскільки є об`єктом кримінально протиправних дій, і може бути використана як доказ у кримінальному провадженні.

З такими висновками слідчого судді у цій частині, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки це майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Вказане свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_6 , оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження,знищення,перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_6 доводи не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а положення п. 10 ст. 170 КПК України, на яке в обгрпунтування апеляційної скарги посилається апелянт, містить виключення щодо майна, яке не може бути арештовано - накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування та накладаючи арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Проте, колегія суддів не може погодитися з викладеними у оскаржуваній ухвалі висновками слідчого судді в частині встановлення заборони користуватися квартирою АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Виходячи зі змісту ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. При цьому, в ухвалі зазначається заборона, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

В даному випадку, арешт накладається з метою збереження речових доказів. Вказане свідчить, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна як позбавлення права користування. Для досягнення завдань такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з даних підстав достатнім буде позбавлення права лише розпоряджатися, що полягає у забороні відчуження, що не передбачає вилучення арештованого майна із користування власника. Зазначене стосується арешту на нерухоме майно, оскільки за наявності арешту на нього, шляхом заборони відчуження та розпоряджатися, користування ним є неможливим.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заборона користування нерухомим майном буде надмірним втручанням в права та інтереси власника майна і не є виправданим на даному етапі досудового розслідування, а тому апеляційна скарга власника майна підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_16 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 січня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018100090010073 від 03.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК Українита накладено арешт ( шляхом заборони користуватися та перетворювати) на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.03.1999 року Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ., а також заборонено будь-яким особам користуватися об`єктом нерухомості, перетворювати його, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.03.1999 року Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання СУ ГУ НП Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018100090010073 від 03.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - задовольнити частково.

Накласти арешт (шляхом заборони перетворення) на квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.03.1999 року Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4