Постанова

від 23.01.2019 по справі 495/9145/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 495/9145/16-ц

провадження № 61-25827св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, відповідач - Приватне підприємство Агрокомпанія Агроток , розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2017 року у складі судді Заверюхи В. О. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів:

Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Плавич Н. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Агрокомпанія Агроток (далі - ПП Агрокомпанія Агроток ) про зобов'язання виконати обов'язок щодо повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ПП Агрокомпанія Агроток укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,40 га, яка розташована на території АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві власності, строком на п'ять років - до 10 жовтня 2016 року.

11 серпня 2016 року позивач надіслав відповідачу лист-повідомлення, у якому повідомив про те, що заперечує проти продовження дії договору оренди та просить повернути земельну ділянку у строк до 11 жовтня

2016 року й необхідність утриматись від здійснення агротехнічних робіт на земельній ділянці.

Посилаючись на те, що позивач повідомив відповідача про небажання пролонгувати дію договору оренди, відповідач не виконав свій обов'язок щодо повернення земельної ділянки власнику, ОСОБА_4 просив суд зобов'язати ПП Агрокомпанія Агроток повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,40 га, що розташована на території АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності і перебуває

у користуванні відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2011 року.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 19 квітня 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що умовами договору оренди визначено початок строку дії договору з моменту його державної реєстрації, і, оскільки державна реєстрація права оренди відбулася у січні 2015 року, договір оренди є чинним до 2020 року.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягають скасуванню, оскільки спірний договір оренди починає діяти з моменту його укладення сторонами.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

17 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею

6,40 га, розташованої на території АДРЕСА_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ПП Агрокомпанія Агроток укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого останній прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,40 га, яка розташована на території АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві власності.

Відповідно до пункту 2 договору оренди договір укладено на п'ять років.

Пунктом 19 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області Рубан М. О. договір оренди земельної ділянки

від 10 жовтня 2011 року зареєстровано в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції в Одеській області.

Згідно з пунктом 27 договору оренди договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 13 січня 2015 року зареєстровано право оренди земельної ділянки ПП Агрокомпанія Агроток строком на п'ять років, з правом пролонгації на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2011 року.

Відповідно до частини другої статті 792 відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини з оренди землі є Закон України Про оренду землі .

Згідно зі статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 6 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на 01 січня 2013 року) державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки.

Отже, строк дії договору оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2011 року розпочався з 13 січня 2015 року (з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки), а не з моменту його укладення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки розпочався 13 січня 2015 року, тобто строк дії оспорюваного правочину не закінчився і він є чинним, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

З позовом про розірвання договору з підстав, визначених у пункті 22 договору оренди земельної ділянки позивач не звертався.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Серявін та інші проти України , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, на думку колегії суддів Верховного Суду рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є достатньо обґрунтованими та мотивованими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області

від 20 липня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк