Постанова

від 22.01.2019 по справі 910/10486/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. Справа№ 910/10486/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Єркін М.М. (ордер №262215 від 07.08.2018 р.)

від відповідача: Невгод О.В. (довіреність №71/3 від 10.12.2018р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2018 року

у справі № 910/10486/18 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Делайт Трейд"

до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

про стягнення 193 540,34 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Делайт Трейд" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача 193 540,34 грн. основного боргу за виконані позивачем підрядні роботи згідно засвідчених Сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт складених на підставі рахунків на оплату № 261 від 15.08.2017 , № 262 від 15.08.2017, № 263 від 15.08.2017, № 259 від 15.08.2017, № 269 від 01.09.2017 та № 20 від 29.01.2018 на загальну суму 193 540,34 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2018 року, у справі №910/10486/18 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Делайт-Трейд" задоволено в повному обсязі: стягнуто з приватного акціонерного товариства "Бліц Інформ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Делайт Трейд" основний борг в розмірі 193 540, 34 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи доведено виконання підрядних робіт, про що свідчать акти здачі - приймання виконаних робіт та рахунки - фактури, тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач - приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2018 у справі №910/10486/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не прийняв до уваги , що договір підряду на виконання робіт між сторонами не укладався. Акт виконаних робіт не може свідчити про те, що між сторонами було укладено договір підряду. Особа яка підписала акти не наділена повноваженнями на їх підписання. Окрім того, в актах здачі-приймання виконаних робіт відсутня дата. Не визначено строк оплати робіт. Також судом першої інстанції при розгляді справи не було належним чином розглянуто клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових матеріалів та про витребування від позивача доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2018 року справу передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий - суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи №910/10486/18 на 11.12.2018 р.

11.12.2018 року розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 11.12.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Пономаренко Є.Ю. склад колегії змінено: головуючий - суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Розгляд справи відкладався, в зв'язку з клопотання відповідача.

02.01.2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової криміналістичної експертизи документу.

Також, 02.01.2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових матеріалів.

18.01.2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні, 22.01.2019 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким в позові відмовити.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення , а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засідання 20.01.2019 року колегія суддів заслухавши думку представників сторін стосовно клопотання про призначення судової криміналістичної експертизи документу, враховуючи неподання клопотання про призначення експертизи до суду першої інстанції, дійшла до висновку, що клопотання про призначення судової криміналістичної експертизи задоволенню не підлягає, оскільки клопотання про її призначення подано з пропуском строку, визначеного ч.3 ст. 164 ГПК України. Окрім того, колегія суддів зазначає, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду та вивчивши матеріали справи колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової криміналістичної експертизи документу за власною ініціативою.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами було укладено договір підряду на виконання робіт у спрощеній формі, шляхом підписання первинних бухгалтерських документів - актів здачі-приймання виконаних робіт та актів здачі-приймання виконаних підрядом робіт (форма КБ 2 ).

На замовлення відповідача протягом серпня-вересня 2017 та січня 2018 року були виконані будівельні та ремонтні роботи в будівлях, які експлуатуються відповідачем за адресами: м. Київ, вул. Кіото, 25 та вул. Мурманська, 7, на загальну суму 193 540, 34 грн., про що були підписані акти здачі-приймання виконаних робіт, в яких позивач значиться як виконавець, а відповідач вказується як замовник: (а.с.9,11,13,15,17,19)

- акт здачі-приймання виконаних робіт за рахунком №261 від 15.08.2017;

- акт здачі-приймання виконаних робіт за рахунком №262 від 15.08.2017;

- акт здачі-приймання виконаних робіт за рахунком №263 від 15.08.2017;

- акт здачі-приймання виконаних робіт за рахунком №259 від 15.08.2017;

- акт здачі-приймання виконаних робіт за рахунком №669 від 01.09.2017;

- акт № 2 здачі-приймання виконаних підрядом робіт за січень 2018 року на суму 86 908, 34 грн. (форма КБ 2 в).

Окрім того, позивачем були направлені на адресу ПрАТ Бліц-Інформ рахунки на оплату виконаних робіт: № 261 від 15.08.2017, № 262 від 15.08.2017, № 263 від 15.08.2017, № 259 від 15.08.2017, № 669 від 01.09.2017, № 20 від 29.01.2018, у яких позивач значиться як постачальник, а відповідач значиться як покупець (а.с.10,12,14,16,18)

- рахунок на оплату №261 від 15.08.2017 за 1 послугу з заміни трубопроводу ХВП по вул. Кіото, 25 м. Києва, вартістю 18 648,00 грн.;

- рахунок на оплату №262 від 15.08.2017 за 1 послугу з заміни трубопроводу ХВП по вул. Кіото, 25 м. Києва, вартістю 17 832,00 грн.;

- рахунок на оплату №263 від 15.08.2017 за 1 послугу з заміни трубопроводу ХВП ПАК по вул. Кіото, 25 м. Києва, вартістю 19 896,00 грн.;

- рахунок на оплату №259 від 15.08.2017 за 1 послугу з заміни трубопроводів к. 170 по вул. Мурманська, 7 м. Києва, вартістю 38 400,00 грн.;

- рахунок на оплату №669 від 01.09.2017 за 1 послугу з ремонту колодязя по вул. Мурманська, 7 м. Києва, вартістю 11 820,00 грн.;

- рахунок на оплату №20 від 29.01.2018 за 1 послугу з ремонту приміщень та санвузлів за адресою вул. Кіото, 25 м, вартістю 90 142, 94 грн., при цьому на зазначеному рахунку міститься відмітка відповідача, якого вказано як замовника та міститься підпис ОСОБА_4 від 30.01.2018.

Також, з матеріалів справи вбачається, що акти здачі-приймання виконаних робіт, зі сторони замовника були підписані ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреностей №202/3 від 15.12.2016, №54/3 від 23.11.2017 та №7/9 від 10.01.2018 (а.с.68-70), з яких вбачається, що директора департаменту з експлуатаційно-технічних та господарських робіт ОСОБА_4 уповноважено укладати цивільно-правові, господарські договори, додаткові угоди на здійснення будівельно-ремонтних, проектних, господарських робіт (послуг) та вантажоперевезень з юридичними та фізичними особами, підписувати товарно-транспортні накладні, акти та інші фінансово-господарські документи, що стосуються діяльності департаменту з експлуатаційно-технічних та господарських робіт.

21.05.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 610/1, в якому просив розрахуватись за виконанні замовлені послуги (роботи) , в розмірі 193 540,34 грн. (а.с.21)

В подальшому 12.06.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №643/1, з вимогою негайно погасити заборгованість за виконані роботи, перерахувавши 193 540,34 грн. (а.с.23).

Оскільки відповідач за виконані роботи не розрахувався, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що згідно підписаних уповноваженими особами обох сторін актів здачі - приймання робіт, позивачем було виконано роботи, проте відповідачем не оплачені, тому стягненню підлягає заборгованість в розмір 193 540,34 грн .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 181 ГК України передбачено що, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до статей 173, 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором підряду .

За приписами ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 2. ст. 846 ЦК України, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Разом з тим, за приписами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось раніше між сторонами було укладено договір підряду на виконання робіт у спрощеній формі, укладання вищевказаного договору підтверджується підписаними актами прийому - передачі виконаних робіт (а.с. 9-17), в тому числі актом форми КБ2 приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 19), однак відповідач кошти за виконанні роботи не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.05.2018 року позивач направив відповідачу, яку останній отримав нарочно 29.05.2018 року, претензію, разом з рахунками на оплату №261 від 15.08.2017, №262 від 15.08.2017, №263 від 15.08.2017, №259 від 15.08.2017, №669 від 01.09.2017, № 20 від 29.01.2018 та акти приймання -здачі робіт (а.с.21), та просив відповідача розрахуватись за виконані роботи на суму 193 540,34 грн.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, щодо виконання робіт на загальну суму 193 540,34 грн. відповідно до вказаних актів приймання -здачі робіт, які належним чином підписані уповноваженими представниками сторін, без зауважень (а.с.9,11,13,15,17,19) та рахунків на оплату (а.с.10,12,14,16,18.), а відповідач, у свою чергу, не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, що були прийняті відповідачем, а отже у останнього утворилась заборгованість перед позивач у розмірі 193,540,34 грн.

При цьому, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що позивач , який є платником ПДВ, не зареєстрував у відповідному реєстрі (ЄРПН) податкові накладні по здійсненним господарським операціям підряду з огляду на наступне.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України , за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єктами підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пунктів 14.1.266 пункту14.1 ст. 14 ПК України, за яким визначено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тех., що підлягають поставці, ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Приймаючи до уваги, що відповідачем не сплачено кошти за виконанні роботи, а позивачем в свою чергу не отримано кошти за виконанні роботи, отже згідно пп.14.1.266 п.14.1. ст. 14, п. 187.1 ст. 187, ст.201 ПК України, у позивача не виникло податкового зобов'язання і відповідно обов'язку реєстрації податкових накладних.

Також, безпідставними є посилання апелянта на те, що акти приймання не може свідчити про те, що між сторонами було укладено договір підряду, не приймаються колегією суддів та спростовуються наступним.

У відповідності до приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення є первинні документи.

Згідно статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, колегією суддів було встановлено , що між сторонами було укладено

господарський договорів у спрощений спосіб (ст.181 ГК України), тобто шляхом підписання обома сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують виконання робот, та прийняття їх замовником.

Також, безпідставними є посилання апелянта на те, що акти здачі -приймання робіт не є первинними бухгалтерськими документами, так як не вказана дата їх складання, оскільки зазначене не спростовує здійснення господарської операції , відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та податкову звітність .

Відносно посилань апелянта на те, що акти виконаний робіт підписані не уповноваженою особою колегія суддів не погоджується з зазначеним твердження зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, та було встановлено колегією суддів, при підписанні актів виконаних робіт заступник директора департаменту по експлуатаційно - технічним і господарським роботам ОСОБА_4 діяв на підставі довіреностей №202/3 від 15.12.2016, №54/3 від 23.11.2017 та №7/9 від 10.01.2018 (а.с.68-70), з яких вбачається, що директора департаменту з експлуатаційно-технічних та господарських робіт ОСОБА_4 уповноважено укладати цивільно-правові, господарські договори, додаткові угоди на здійснення будівельно-ремонтних, проектних, господарських робіт (послуг) та вантажоперевезень з юридичними та фізичними особами, підписувати товарно-транспортні накладні, акти та інші фінансово-господарські документи, що стосуються діяльності департаменту з експлуатаційно-технічних та господарських робіт. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що остання довіреність дійсна до 31.12.2018 року. Належних та допустимих доказів скасування зазначених довіреностей , чи відсутності повноважень ОСОБА_4 на підписання актів виконаних робіт від імені відповідача до суду надано не було.

Отже, зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акти виконаних робіт підписані уповноваженою особою відповідача заступником директора департаменту по експлуатаційно - технічним і господарським роботам ОСОБА_4

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що належних та допустимих доказів того, що роботи перелічені в актах приойму- передачі виконаних робіт були виконанні іншою особою, відповідачем надано не було.

Доводи апеляційної скарги, що рахунки-фактури виставлені позивачем є односторонньою пропозицією і не можуть свідчити про виникнення між сторонами зобов'язань на підставі вказаних документів, не приймаються колегією суддів та спростовуються наступним.

Як вже зазначалось, за кожним виставленим позивачем рахунком-фактурою, сторонами було складено і підписано акт здачі-приймання виконаних робіт, а отже відповідно до ст. 206 ЦК України, такі дії зі сторони відповідача беззаперечно свідчать про прийняття пропозиції позивача, яка міститься в рахунку-фактурі , а отже виникнення між сторонами договірних правовідносин передбачених Главою 16 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач не отримав від позивача письмової вимоги про оплату виконаних робіт, а тому обчислення строку оплати до 06.06.2018 року ,також, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів 29.05.2018 року відповідач отримав від позивача лист з вимогою оплатити виконанні роботи за рахунками - фактури №261 від 15.08.2017, №262 від 15.08.2017, №263 від 15.08.2017, №259 від 15.08.2017, №669 від 01.09.2017, №20 від 29.01.2018 (а.с.21). Факт отримання зазначеного листа та доданих до нього документів підтверджується відбитком штампу відповідача та реєстрації його за №610/1.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових матеріалів, а саме: акт звірки взаємних розрахунків від 20.08.2018, копію наказу по персоналу від 16.03.2018 № 61-п про звільнення працівника ОСОБА_4, витяг з реєстру податкових за період з 01.01.2018 року по 20.08.2018 рік., Лист ДФС України від 28.08.2018 року про реєстрацію податкових накладних позивача та клопотання про витребування від позивача доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме: господарський договір на підтвердження правочину на виконання робіт щодо яких заявлено вимоги,докази на підставі яких визначено строк розрахунку відповідача за виконанні підрядні роботи - 06.06.2018, з доказами отримання відповідачем, обґрунтований розрахунок сум, що оспорюють ся на документи, що були підставою розрахунків, акт звірки взаємних розрахунків, докази на підтвердження повноважень ОСОБА_4 на укладання господарських договорів з підрядних робіт, приймання виконаних робіт підписання відповідних атів, а також докази підтвердження справжності підпису ОСОБА_4 колегія суддів зазначає на наступне.

Як вбачається з рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2018 року, судом було розглянуто клопотання відповідача щодо витребування доказів, та зазначено, що відповідачем подано клопотання 06.09.2018 року, тоді як відзив відповідача надійшов до суду 31.08.2018 року, тобто відповідач подав вказане клопотання з пропуском строку встановленого ч.3 ст. 80 ГПК України та при цьому, відповідачем не обґрунтовано поважність причин неможливості подання даного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежать від нього.

Зважаючи на викладене, колегія судів дійшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 193 540,34 грн. основного боргу за виконані позивачем підрядні роботи є обґрунтованими тому судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано було задоволено позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2018 року у справі № 910/10486/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2018 року у справі № 910/10486/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2018 року у справі № 910/10486/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

Матеріали справи № 910/10486/18 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 28.01..2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко