Постанова

від 27.01.2019 по справі 910/3979/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа№ 910/3979/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2018

у справі № 910/3979/18 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдекс»

про стягнення 394099,20 грн

за відсутності представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдекс» (далі ТОВ «Трейдекс», відповідач) про стягнення 394099,20 грн пені за порушення строків поставки товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що 08.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору №386/16, за умовами якої розрахунок за поставлений товар мав бути здійснений до 31.12.2018, а строк дії договору продовжено до 31.12.2018, відтак зобов`язання між сторонами змінено в частині строку постачання товару (до 31.12.2018), внаслідок чого в даному випадку відсутнє прострочення з боку відповідача, що унеможливлює стягнення з останнього спірної суми пені.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2018, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 394099,20 грн пені та судовий збір.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував на те, що позивачем та відповідачем додатковими угодами до договору змінено строк дії договору та строк здійснення розрахунків за поставку товару, однак строк виконання зобов`язання відповідачем щодо поставки товару не змінювався. Оскільки відповідач не здійснив поставку товару у строк до 01.04.2017, він має сплатити пеню за непоставку товару у визначений строк.

Згідно з Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/3979/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 апеляційну скаргу позивача залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги.

26.11.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2018 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.01.2019, запропоновано відповідачу подати відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання 28.01.2019 позивач та відповідач явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності вказаних осіб.

28.01.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.10.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №386/16 (далі договір №386/16), відповідно до якого постачальник (відповідач) зобов`язується поставити замовнику (позивач) комплектуючі вертольотів (лот №3 - втулку несучого гвинта 8-1930-000 серії 2), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору №386/16 у редакції додаткової угоди №1 від 22.10.2016, п.1.2 договору №386/16) (а.с.27-30, 33).

Постачальник здійснює постачання товару після відправлення замовником письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару (п.1.4 договору №386/16).

Сума договору становить 8210400,00 грн (у т.ч. 1368400,00 грн 20% ПДВ), з них: за коштами Державного бюджету на 2017 рік 0,00 грн; за коштами Державного бюджету на 2018 рік 8210400,00 грн. Постачання товару та розрахунки за поставлений товар у 2018 році буде здійснено виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України на цілі, передбачені умовами договору, після укладення відповідної додаткової угоди та отримання від замовника повідомлення про готовність до виконання умов договору (п.3.1 договору №386/16 в редакції додаткової угоди від 08.12.2017 №3) (а.с. 36).

Згідно п.4.1 договору №386/16 в редакції додаткових угод від 09.03.2017 №2 та від 08.12.2017 №3 розрахунок за товар здійснюється за фактом постачання до 31.12.2018 за умови проведення платежів Державною казначейською службою України після отримання представником замовника супровідних документів (а.с.34,36).

У пункті 5.1 договору №386/16 вказано, що строк постачання товару: згідно з специфікацією товару.

Відповідно до додатку №1 до договору від 21.10.2016 №386/16 в редакції додаткової угоди від 08.12.2017 №3 «Специфікація товару» відповідач повинен був поставити втулку несучого гвинта 8-1930-000 серії 2 включно до 01.04.2017 за письмовим повідомлення замовника. Вартість товару 8210400,00 грн (а.с.37).

Пунктом 7.2 договору №386/16 передбачено, зокрема, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Термін дії договору включно до 31.12.2018, а в частині гарантійних зобов`язань до повного їх виконання (п.10.1 договору №386/16 в редакції додаткової угоди від 08.12.2017 №3).

07.03.2017 відповідач направив позивачу лист-пропозицію №07.03-1/б, в якому пропонував збільшити ціну договору в зв`язку зі збільшенням ціни товару іноземним постачальником (а.с.25).

Позивач повідомив про неможливість збільшення ціни договору, оскільки згідно чинного законодавства істотні умови договору щодо закупівлі не можуть бути змінені після його підписання, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку (лист від 16.03.2017 №350/1/638/ПС) (а.с.24).

13.03.2017 позивач повідомив відповідача про готовність до виконання умов договору та просив повідомити графік поставки товару (лист №350/129/138/365/ПС) (а.с.26).

У листі від 30.03.2017 №30.03-1/б відповідач вказав, що не може здійснити поставку товару в строк до 01.04.2017 включно в результаті існування обставин непереборної сили та просив розглянути питання щодо продовження терміну виконання договору №386/16 до 31.12.2017 (а.с. 23).

Як було вказано вище, шляхом укладення додаткової угоди від 08.12.2017 №3 до договору №386/16 сторони змінили строк дії договору до 31.12.2018, зафіксували ціну договору та порядок здійснення поставки, однак строк виконання зобов`язання з постачання товару вказано 01.04.2017 включно, що відображено у специфікації товару.

Листами від 26.04.2017 №350/129/138/811/ПС, від 08.06.2017 №350/129/138/1231/ПС та від 09.08.2017 №350/129/138/1875/ПС позивач просив відповідача надати інформацію про хід виконання товариством договору №386/16 в частині поставки товару (а.с. 20-22).

11.08.2017 відповідач у листі №11.08-2/б повідомив позивача про приймання товару в іноземного постачальника, яке завершиться до 21.08.2017, вказав, що про поставку товару за договором №386/16 буде повідомлено додатково до 01.09.2017, що пов`язано з істотною зміною вартості товару виробником продукції (а.с.19).

В результаті невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару та з метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензії від 28.08.2017 №350/129/138/1983/ПС та від 19.02.2018 №350/129/138/224/ПС, в яких заявив про порушення відповідачем строків поставки товару та просив сплатити пеню в сумі 394099,20 грн (а.с. 17,18).

Відповідач на претензію відповіді не надав, штрафних санкцій не сплатив, поставку товару не здійснив, що і зумовило звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд правильно визначив правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, вказавши, що такі відносини мають ознаки договору поставки, за яким, у відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки 08.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору №386/16, за умовами якої продовжено термін дії договору до 31.12.2018, суд дійшов висновку, що зобов`язання між сторонами змінені в частині строку постачання товару, у зв`язку з чим відсутнє прострочення з боку відповідача, що унеможливлює стягнення з останнього суми пені.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб`єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов`язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення (ст.183 Господарського кодексу України (далі ГК України).

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Стаття 231 ГК України регулює відносини стосовно окремих предметів неустойки та щодо кола господарських правовідносин, де застосовуються уніфіковані штрафні санкції.

У частині 3 ст. 213 ЦК України вказано, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Таким чином, строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними поняттями, що не враховано судом першої інстанцій, тому передчасним є висновок про відсутність підстав для нарахування замовником штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке (прострочення) мало місце в межах строку дії чинного договору №386/16.

Суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про те, що внаслідок укладення додаткової угоди від 08.12.2017 №3 сторони погодили внесення змін до договору №386/16 в частині визначення строку поставки товару і відповідно встановили новий строк поставки - до 31.12.2018, оскільки такий висновок ґрунтується на помилковому ототожненні строку постачання товару (специфікація), строку розрахунків замовника за поставлений товар (пункт 4.1 договору №386/16) та терміну дії цього договору (пункт 10.1 договору №386/16), які є різними строками, можуть не збігатися, оскільки врегульовані окремо як в самому договорі, так і чинним законодавством (ст. 663, ч.1 ст.692 та ч.1 ст. 631 ЦК України відповідно). Крім того, вказаний висновок суду першої інстанції суперечить п.5.1 договору №386/16, яким передбачено визначення строку поставки товару саме у специфікації (додатку №1 до договору).

Апеляційна інстанція також вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про невідповідність специфікації змісту додаткової угоди №3 в частині погодження сторонами нового строку поставки з огляду на її укладання лише 08.12.2017, оскільки такий висновок суперечить ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Специфікація (в редакції додаткової угоди від 08.12.2017 №3), якою визначено інший строк постачання товару - до 01.04.2017 включно, що не співпадає зі строком розрахунків замовника за товар (до 31.12.2018) та зі строком дії договору (до 31.12.2018 включно), є дійсною, оскільки матеріали справи не містять протилежного.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21.08.2018 у справі №910/220338/17.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в позові є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

Апеляційна інстанція погоджується з доводами апелянта про те, що укладеними між сторонами додатковими угодами №1, №2 та №3 до договору №386/16, не змінювався термін поставки товару відповідачем, який згідно зі специфікацією (додатком №1 до договору №386/16 (в редакції додаткової угоди від 08.12.2017 №3) закінчився 01.04.2017, а лише продовжувався строк дії договору (до 31.12.2017 та до 31.12.2018 включно), що призвело до порушення прав замовника.

Таким чином, позивачем, з огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, обґрунтовано заявлено про сплату суми пені на підставі п.7.2 договору №386/16, відповідно до якого за порушення строків поставки товару постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення.

Позивачем до позовної заяви надано розрахунок суми пені, згідно якого він просить стягнути з відповідача 394099,20 грн пені за період з 16.08.2017 до 02.10.2017 (а.с.39).

Зважаючи на те, що позивачем арифметично вірно розраховано суму пені, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовну вимогу Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з відповідача 394099,20 грн пені в повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ «Трейдекс» про стягнення 394099,20 грн пені за порушення строків поставки товару.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/3979/18 - скасуванню, з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/3979/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/3979/18 скасувати.

3. Постановити нове судове рішення, яким позов Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдекс» про стягнення 394099,20 грн задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдекс» (04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 10, кв.1, ідентифікаційний код 031169517) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 394099 (триста дев`яносто чотири тисячі дев`яносто дев`ять) грн 20 коп. пені за порушення строків поставки товару, 5911 (п`ять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 49 коп. судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдекс» (04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 10, кв.1, ідентифікаційний код 31169517) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 8867 (вісім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 24 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи № 910/3979/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.02.2019.

Головуючий суддяА.О. Мальченко

СуддіГ.А. Жук

С.Я. Дикунська