Постанова

від 30.01.2019 по справі 905/1749/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. Справа № 905/1749/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Дучал Н.М., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Баранов Т.О., помічник адвоката Чижик К.М.,

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВ "ЮАТОРГ" (вх.№1353Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2018 у справі № 905/1749/18 (повний текст якого складено та підписано 16.11.2018 в приміщенні зазначеного суду суддею Левшиною Г.В.)

за позовом ТОВ "ЮАТОРГ", м. Харків

до Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 66128,16 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "ЮАТОРГ" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь заборгованості в сумі 66128,16 грн., у тому числі основний борг в розмірі 61301,20 грн., 3% річних в сумі 1559,21 грн. та інфляційних в сумі 3267,75 грн. на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами купівлі-продажу №417 від 12.10.2017, №454 від 20.11.2017 та №542 від 04.04.2018.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2018 у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Господарський суд посилався на те, що за умовами договорів № 417, №454, №542 відповідач повинен був сплатити позивачу вартість отриманого товару впродовж п'яти банківських днів після отримання від продавця відповідного рахунку. Враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних доказів виставлення позивачем рахунків відповідачу, господарський суд дійшов висновку про відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання винагороди за поставлений товар на момент звернення до суду з позовом.

ТОВ "ЮАТОРГ" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/1749/18 від 15.11.2018 повністю і у частині стягнення основного боргу в розмірі 61301,20 закрити провадження;

- стягнути з Управління поліції охорони в Донецькій області на користь ТОВ "ЮАТОРГ" заборгованість за договором купівлі-продажу від 12.10.2017 №417 суму інфляційних витрат - 2924,94 грн., суму 3% річних від простроченої заборгованості - 138, 17 грн.;

- стягнути з Управління поліції охорони в Донецькій області на користь ТОВ "ЮАТОРГ" заборгованість за Договором купівлі-продажу від 04.04.2018 № 454 суму інфляційних витрат - 294,32 грн., суму 3% річних від простроченої заборгованості - 138,17 грн.;

- стягнути з Управління поліції охорони в Донецькій області на користь ТОВ "ЮАТОРГ" заборгованість за Договором купівлі-продажу від 04.04.2018 № 542, суму інфляційних витрат - 48,49 грн., суму 3% річних від простроченої заборгованості - 107,60 грн.;

- вирішити питання про розподіл судових витрат по справі у встановленому порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що після звернення до суду з цим позовом відповідачем повністю сплачено основні суми боргу за договорами купівлі-продажу. Також позивач просить врахувати той факт, що рахунок на оплату товару є лише документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Наявність або відсутність рахунку не звільняло відповідача від обов'язку сплатити кошти за договорами купівлі-продажу, оскільки такий обов'язок виник на підставі договорів купівлі-продажу, а не на підставі рахунків. Крім того, відповідач неодноразово перераховував кошти на поточний рахунок позивача, в тому числі і за договором купівлі-продажу від 12.10.2017 № 417 та від 20.11.2017 № 454, що вбачається із акту опису оплат за товар за договорами купівлі-продажу та, відповідно, був повністю обізнаний про реквізити для оплати поставленого товару.

Одночасно, апелянт звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, з посиланням на те, що повний текст оскаржуваного рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2018 у справі № 905/1749/18 був отриманий ним 19.11.2018.

Розглянувши заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з метою дотримання прав особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129 Конституції України, статтею 256 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що строк пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим він підлягає поновленню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 905/1749/18.

Відповідачу встановлено строк до 08.01.2019, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу.

08.01.2019 до Східного апеляційного господарського суду відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, який відповідає вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи - позивачу (апелянту).

В обґрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що копії рахунків на оплату товару отримані ним разом із копією позовної заяви та були негайно оплачені. На думку відповідача, ним не був пропущений строк оплати товару, оскільки за приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, а п. 4.2. договорів передбачалась оплата товару протягом 5 банківських днів після отримання рахунку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 справу призначено до розгляду на 16.01.2019.

Присутні у судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої позиції по справі, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з метою повного та всебічного розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про неможливість закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, в зв`язку з чим оголошено перерву у розгляді справи до 30.01.2019.

Відповідач не скористався можливістю направити свого представника у судове засідання 30.01.2019, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявне зворотнє повідомлення № 6102227194790 про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Інформацію про час розгляду справи Управління поліції охорони в Донецькій області могло дізнатись на веб-сайті http://court.gov.ua/fair/ або в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, Харківським апеляційним господарським судом було здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення Управління поліції охорони в Донецькій області про час та місце проведення судового засідання.

Крім того, у судовому засіданні 16.01.2019 був присутній представник Управління поліції охорони в Донецькій області та був обізнаний про оголошення перерви у розгляді справи до 30.01.2019.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 зазначеного Кодексу, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про перегляд рішення суду першої інстанції у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.10.2017 між ТОВ "ЮАТОРГ" (продавець) та Управлінням поліції охорони в Донецькій області (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу №417.

Згідно з п.1.1. договору продавець зобов'язується передати покупцю предмет закупівлі (товар), в кількості та асортименті вказаному у специфікації (додаток №1), а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.3.1 договору ціна товару складає 62640,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 10440, 00 грн.

Згідно з п. 4.1., п.4.2 договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі. Сума, вказана у п.3.1, в порядку визначеному п.4.1 покупець переказує продавцю впродовж п'яти банківських днів після отримання від продавця відповідного рахунку.

Відповідно до умов розділу V договору продавець здійснює поставку товару впродовж 10 банківських днів після здійснення покупцем відповідної оплати. Доставка товару здійснюється продавцем шляхом його направлення через мережу "Нова пошта", "Автолюкс", "Делівері" до місця призначення оговореного сторонами. Датою поставки товару є дата отримання покупцем у зазначеному ним місці.

За умовами п.10.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017, але до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині повної поставки товару за кожним кодом класифікатора наведеним у розділі І, а в частині взаєморозрахунків - обов'язково до повного їх виконання сторонами. У разі взаємної згоди сторін строк дії може бути продовжено.

Матеріали справи свідчать, що 12.10.2017 сторони підписали додаток №1 до договору №417 - специфікацію, в якій було погоджено найменування товару, його кількість за вартість: костюм зимовий чорного кольору -57 комплектів, загальна вартість 62640 грн.

20.11.2017 між ТОВ "ЮАТОРГ" (продавець) та Управлінням поліції охорони в Донецькій області (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу №454.

Згідно з п.1.1. договору продавець зобов'язується передати покупцю предмет закупівлі (товар), в кількості та асортименті вказаному у специфікації (додаток №1), а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.3.1 договору ціна товару складає 7924,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1320,67 грн.

Згідно з п. 4.1., п.4.2 договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі. Сума, вказана у п.3.1, в порядку визначеному п.4.1 покупець переказує продавцю впродовж п'яти банківських днів після отримання від продавця відповідного рахунку.

Відповідно до умов розділу V договору продавець здійснює поставку товару впродовж 10 банківських днів після здійснення покупцем відповідної оплати. Доставка товару здійснюється продавцем шляхом його направлення через мережу "Нова пошта", "Автолюкс", "Делівері" до місця призначення оговореного сторонами. Датою поставки товару є дата отримання покупцем у зазначеному ним місці.

За умовами п.10.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017, але до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині повної поставки товару за кожним кодом класифікатора наведеним у розділі І а в частині взаєморозрахунків - обов'язково до повного їх виконання сторонами. У разі взаємної згоди сторін строк дії може бути продовжено.

Як вбачається з додатку до договору №454 від 20.11.2017, сторонами погоджено найменування товару, його кількість за вартість: костюм типу А 7 шт. загальна вартість 6440,00 грн., кепі типу А 7 шт. загальна вартість 770,00 грн., погони вшиті - 14 пар. загальна вартість 350,00 грн., нарукавний знак "поліція охорони"-14 шт., загальна вартість 364,00 грн.

Крім того, 04.04.2018 між ТОВ "ЮАТОРГ" (продавець) та Управлінням поліції охорони в Донецькій області (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу №542, за умовами якого продавець взяв на себе зобов'язання передати покупцю предмет закупівлі (товар), в кількості та асортименті вказаному у специфікації (додаток №1), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору ціна товару складає 8081,20 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1346, 87 грн.

У п.4.1. та п.4.2. договору сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі. Моментом оплати за поставлений товар, є дата ініціювання покупцем відповідного переказу.

Згідно з умовами розділу V договору продавець здійснює поставку товару впродовж 10 банківських днів після здійснення покупцем відповідної оплати. Доставка товару здійснюється продавцем шляхом його направлення через мережу "Нова пошта", "Автолюкс", "Делівері" до місця призначення оговореного сторонами. Датою поставки товару є дата отримання покупцем у зазначеному ним місці.

За умовами п.10.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017, але до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині повної поставки товару за кожним кодом класифікатора наведеним у розділі І а в частині взаєморозрахунків - обов'язково до повного їх виконання сторонами. У разі взаємної згоди сторін строк дії може бути продовжено.

Як вбачається з додатку до договору №542 від 04.04.2018, сторонами погоджено найменування товару, його кількість за вартість: костюм типу А 6 шт. загальна вартість 5520,00 грн., кепі типу А 6 шт. загальна вартість 660,00 грн., погони на липучки - 8 пар. загальна вартість 384,00 грн., нарукавний знак "поліція охорони" - 8шт., загальна вартість 208,00 грн., костюм зимовий чорного кольору, загальна вартість 1058,40 грн., шапка зимова, загальна вартість 250,80 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав умови вказаних договорів.

Так, згідно видаткової видатковою накладної №03 від 12.10.2017 поставлено, а відповідачем отримано товар за договором №417 від 12.10.2017 на суму 62640,00 грн.

20.11.2017 позивачем за видатковою накладною №04 поставлено, а відповідачем отримано товар за договором №454 від 20.11.2017 на загальну суму 7924,00 грн.

04.04.2018 позивачем за видатковою накладною №04 поставлено, а відповідачем отримано товар за договором №542 від 04.04.2018 на загальну суму 8081,20 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказані суми відповідачем не заперечується.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами №417 від 12.10.2017, №454 від 20.11.2017, №542 від 04.04.2018, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 66128,16 грн., у тому числі основний борг в розмірі 61301,20 грн., 3% річних в сумі 1559,21 грн. та інфляційних в сумі 3267,75 грн.

Господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що за умовами договорів № 417, №454, №542 відповідач повинен був сплатити позивачу вартість отриманого товару впродовж п'яти банківських днів тільки після отримання від продавця відповідного рахунку. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виставлення позивачем рахунків відповідачу, господарський суд дійшов висновку про відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання винагороди за поставлений товар на момент звернення до суду з позовом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо часу виникнення обов'язку з оплати придбаного товару.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В цій частині колегія суддів відзначає, що сторонами договорів не встановлено іншого строку оплати товару, аніж передбаченого нормами ст. 692 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст. 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивач належним чином виконав умови договорів, та постави відповідачу продукцію відповідно до специфікацій на загальну суму 78645,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Проте, з акту опису оплат за товар вбачається, що відповідач оплатив поставлений товар на загальну суму 17344,00 грн.

Таким чином, підписаний сторонами акт звірки розрахунків за період з 01.08.2017 по 20.04.2018 свідчить про те, що заборгованість відповідача за договорами купівлі-продажу на час звернення з цим позовом складала 61301,20 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача за договорами купівлі-продажу на час звернення до суду з цим позовом.

При цьому слід зазначити, що рахунок на оплату товару, який передбачений п.4.2. договорів №№ 417, 454, та не передбачений жодним пунктом договору № 542, є лише документом, який містить виключно платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Посилання у двох договорах на такі рахунки не є встановленням іншого, аніж передбачений законом, строку оплати товару.

Також наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити кошти за договорами купівлі-продажу, оскільки такий обов'язок виник на підставі договорів купівлі-продажу, а не на підставі рахунків.

В цьому аспекті колегія суддів звертає увагу, що відповідач неодноразово перераховував кошти на поточний рахунок позивача, в тому числі і за договором купівлі-продажу від 12.10.2017 № 417 та від 20.11.2017 № 454, що підтверджується актом опису оплат за товар за договорами купівлі-продажу, що свідчить як про настання строку платежу, так і про обізнаність відповідача про реквізити для оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Тлумачення частини першої статті 613 ЦК України свідчить, що прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов'язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов'язання належним чином. Якщо прострочення боржника це прострочення у виконанні зобов'язання, то прострочення кредитора - це прострочення у прийнятті виконання зобов'язання.

Таким чином, неотримання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити кошти за договорами купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, № 920/234/16 від 12.06.2018, 1025/17 від 29.05.2018.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач довів наявність у відповідача на час звернення до суду з цим позовом заборгованості за договорами купівлі-продажу № 417 від 12.10.2017, № 454 від 20.11.2017 та № 542 від 04.04.2018.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач сплатив всю суму основного боргу у розмірі 61301,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями ( а.с.53-64).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідач сплатив основну суму боргу за договорами купівлі-продажу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що предмет спору в цій частині позову відсутній, у зв'язку з чим, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у відповідності до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1559,21 грн. та інфляційних в сумі 3267,75 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи ст. 549, ч.2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.05.2018 у справі № 910/18009/16, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договорами купівлі-продажу, відповідно до наведених норм чинного законодавства у позивача виникло право стягнення інфляційних збитків та 3 % річних.

З наданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1559,21 грн. та інфляційних в сумі 3267,75 грн. Проте, при перевірці цього розрахунку колегією суддів апеляційної інстанції, встановлено, що він менший від сум, які в дійсності підлягають нарахуванню. Цей факт визнав і позивач, надавши новий розрахунок вх. № 945 від 28.01.2019 (а.с. 208-211).

Приймаючи до уваги, що у відповідності до с.2 ст.237 ГПК України при ухваленні судового рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають заявлені при поданні позовної заяви 3% річних в сумі 1559,21 грн. та інфляційні в сумі 3267,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача обґрунтована підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

На підставі наведеного, рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2018 у справі № 905/1749/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 61301,20 грн. закрити, в частині стягнення з Управління поліції охорони в Донецькій області інфляційних втрат в сумі 3267,75 грн. та 3% річних в сумі 1559,21 грн. позов задовольнити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. ст. 231, 233, 240, 275, 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ТОВ "ЮАТОРГ" на рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2018 у справі № 905/1749/18 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2018 у справі № 905/1749/18 скасувати та прийняти нове, яким провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 61301,20 грн. закрити, в частині стягнення з Управління поліції охорони в Донецькій області інфляційних втрат в сумі 3267,75 грн. та 3% річних в сумі 1559,21 грн. позов задовольнити.

Стягнути з Управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 84, код ЄДРПОУ 40109189) на користь ТОВ "ЮАТОРГ" (61052, Харківська область, м. Харків, вул. Благовіщенська, 26, код ЄДРПОУ 41384564) інфляційні втрати в сумі 3267,75 грн. та 3% річних в сумі 1559,21 грн.

Стягнути з Управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 84, код ЄДРПОУ 40109189) на користь ТОВ "ЮАТОРГ" (61052, Харківська область, м. Харків, вул. Благовіщенська, 26, код ЄДРПОУ 41384564 ) судовий збір за подання позову у розмірі 1762,00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України постанова оскарженню не підлягає.

Повний тест постанови складено 01.02.2019.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Дучал Н.М.

Суддя Хачатрян В.С.