Рішення

від 08.01.2019 по справі 903/789/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 січня 2019 р. Справа № 903/789/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Державного підприємства "Горохівське лісомисливське господарство"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал"

про стягнення 52330,41 грн.,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть спору: позивач - Державне підприємство "Горохівське лісомисливське господарство" звернулося до господарського суду з позовною заявою (з врахуванням прийнятої 12.12.2018р. судом заяви про зменшення розміру позовних вимог) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал" про стягнення 52330,41 грн., з них 50236,23 грн. заборгованості за отриманий товар, 602,36 грн. штрафу, 714,82 грн. інфляційних втрат, 777,00 грн. – 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2018 року, зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача – відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року відкладено підготовче засідання на 12.12.2018 року.

Ухвалою суду від 12.12.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.01.2019р..

Позивач у судове засідання не з'явився, ухвала суду від 12.12.2018р. була направлена останньому на адресу зазначену в позовній заяві (відповідає адресі, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, ухвала суду від 12.12.2018р. була направлена останньому на адресу зазначену в позовній заяві (відповідає адресі, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та повернута суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідач відзиву, пояснень по суті позову не надав.

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін у справі про дату, час та місце судового слухання, проте останні не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні, також сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, враховуючи розумні строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами у відсутності представників сторін, які були повідомлені належним чином.

Враховуючи строки розгляду справи по суті, суд дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,-

в с т а н о в и в:

13.03.2018р. між Держаним підприємством «Горохівське лісомисливське господарство» (далі – продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зегна Глобал» (далі – покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №686/686/л/2018 (далі– Договір) (а.с.10-12) за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини на 2й квартал 2018р., який відбувся 13.03.2018р., що стверджується аукціонним свідоцтвом №686/л/2018 від 13.03.2018р. (а.с.13).

Згідно п. 1.1. Договору продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину (далі – товар), за номерами лотів /п.4.1/, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Згідно п.3.1 та 3.2 Договору ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб.м. на умовах франко-склад продавця згідно аукціонного свідоцтва про результати проведення аукціону від 13.03.2018р. та становить: Пиловник в кількості 300 куб.м., вартістю 366 000 грн.. Загальна сума Договору 366 000 грн. з врахуванням ПДВ.

Згідно п.5.1. та 5.4. Договору прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами: франко-склад продавця за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них та актом приймання передачі товару (за кожною партією) з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно п.6.1. Договору платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Згідно п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Договору покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару протягом 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. Покупець зобов'язаний прийняти товар в установлений цим Договором термін. Продавець зобов'язаний передати покупцю товар після сплати рахунку – фактури протягом 15 календарних днів.

Згідно п.п.11.1., 11.2.,11.3 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, даний Договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення під час дії цього Договору.

На виконання умов Договору покупцем (відповідачем) отримано на складі продавця (позивача) Товар (Пиловник сосна) на загальну суму 170236,23грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс):

– серія ВЛА №182942 від 23.04.2018р. на суму 35730,48 грн.;

– серія ВЛА №182945 від 23.04.2018р. на суму 37014,06 грн.,

– серія ВЛА №202965 від 04.05.2018р. на суму 27225,19 грн.,

– серія ВЛА №144608 від 07.05.2018р. на суму 28923,85 грн.,

– серія ВЛА №153811 від 14.05.2018р. на суму 41342,65 грн.(а.с.14-18).

Відповідачем здійснено часткові оплати за отриманий товар, а саме до порушення провадження у справі (до 05.11.2018р.) на суму 111440 грн. та 10 000 грн. після порушення у справі(а.с.19-22, 55-56).

Враховуючи наведене відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару повністю не виконав, претензію № 7 від 14.08.2018 року з вимогою оплатити борг, залишив без відповіді та задоволення (а.с.23), а тому враховуючи часткові оплати за отриманий товар, сума основного боргу на день розгляду справи становила 50236,23 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу необробленої деревини №686/686/л/2018 від 13.03.2018р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Частина 1 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Водночас, стаття 689 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку про те, що Договір купівлі-продажу необробленої деревини №686/686/л/2018 від 13.03.2018р. був укладений саме на умовах попередньої оплати, оскільки в п.п.6.1., 7.1. Договору сторони погодили, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати; покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару протягом 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати, однак Товар в порушення п.п. 6.1. та 7.1. Договору передано відповідачу без проведення останнім 100% попередньої оплати.

За таких умов застосовуються положення ст. 538 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, незважаючи на те, що товар було передано відповідачу без виконання його обов'язку здійснити 100% передоплату, останній не звільняється від обов'язку здійснити оплату поставленого товару.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що в частині проведення оплати за отриманий Товар слід керуватися положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України, за якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи умови Договору №686/686/л/2018 від 13.03.2018р., отримання відповідачем товару у встановленому даним договором порядку згідно товарно-транспортних накладних, які оформлені у відповідності до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та його часткову оплату, останнім фактично своїми діями було підтверджено, що передано товар було позивачем належним чином, а тому позовна вимога про стягнення із відповідача заборгованості по Договору в сумі 50236,23 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, підставна та підлягає до задоволення з врахуванням ч.1 ст.692 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача 602,36 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.8.3. Договором за прострочення оплати за товар на умовах з даним Договором покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1% від партії поставленої продукції.

Враховуючи, що на день відкриття провадження у справі (05.11.2018р.) сума основного боргу становила 60 236,23 грн., перевіривши правильність нарахування штрафу, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 602,36 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 714,82 грн. інфляційних втрат та 777,00 грн. – 3 % річних, то суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи, що на день відкриття провадження у справі (05.11.2018р.) сума основного боргу становила 60 236,23 грн., перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 714,82 грн. інфляційних втрат за період з 15.05.2018р. по 18.10.2018р. та 777,00 грн. – 3 % річних за період з 15.05.2018р. по 18.10.2018р. підставна та підлягає до задоволення.

Контррозрахунку штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних відповідачем суду не надано.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 52330,41 грн., з них 50236,23 грн. заборгованість за отриманий товар, 602,36 грн. штрафу, 714,82 грн. інфляційних втрат, 777 грн. – 3 % річних підставна та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 1762 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 74, 86, 123, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал" (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Кривий Вал, буд. 34, офіс 305, код ЄДРПОУ 39393653) на користь Державного підприємства "Горохівське лісомисливське господарство" (45700, Волинська обл., Горохівський район, місто Горохів, вул. Берестецька, буд. 2, код ЄДРПОУ 13350807) 52330,41 грн., з них 50236,23 грн. заборгованість за отриманий товар, 602,36 грн. штрафу, 714,82 грн. інфляційних втрат, 777 грн. – 3 % річних, а також 1762 грн. витрат по судовому збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

          Повний текст

рішення складено

10.01.2019 року.

          Суддя                                                                      С. В. Костюк