Рішення

від 16.01.2019 по справі 909/952/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/952/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд", вул. Академіка Заболотного, буд.154-Д, м.Київ, 03143,

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар", вул. Гагаріна, буд. 31, с. Джурків, Коломийський район, Івано-Франківська область,78252,

про стягнення заборгованості в сумі 38 422 грн 37к., з яких: 16982 грн 32к. - основний борг, 10 815 грн 24к. - пені, 3 396 грн 46к. - штрафу, 7 228 грн 35 к. - 20% річних.

за участю:

від позивача: представники не з'явилися

від відповідача: ОСОБА_1 - адвокат, посвідчення адвоката № 001307 від 15.06.2018 року

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 583 546,00 грн., з них: 670 223,39 грн. - основний борг, 182 769,81 грн. - інфляційні, 436 526,64 грн. - пеня, 294 026,16 грн. - 20% річних від суми простроченого зобов'язання.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №1602С від 16.02.16 щодо здійснення оплати за поставлений товар.

В ході провадження у справі, позивачем 04.12.2018 року подано суду заяву про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог (вх.№18731/18 від 04.12.18), відповідно до якої позивач просить стягнути 38 422 грн 37к., з яких: 16982 грн 32к. - основний борг, 10 815 грн 24к. - пені, 3 396 грн 46к. - штрафу, 7 228 грн 35 к. - 20% річних.

04 грудня 2018 року позивач також подав суду заяву про повернення судового збору (вх. №18735/18), в якій просить повернути йому надмірно сплачену суму судового збору, з урахуванням заяви про зменшення позовних.

За змістом п.2 ч.1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 46 вказаного вище кодексу до закінчення підготовчого засідання позивач має також право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження зміна предмета або підстави позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зважаючи, що заява подана з дотриманням положень наведеної норми, в межах повноважень, визначених довіреністю, суд прийняв її до розгляду, і справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та зміни предмету позову.

Таким чином предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 38 422 грн 37к., з яких: 16982 грн 32к. - основний борг, 10 815 грн 24к. - пені, 3 396 грн 46к. - штрафу, 7 228 грн 35 к. - 20% річних.

Позивач правом на участь свого представника у судовому засіданнях не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№134 від 14.01.19 (доказ вручення ухвали суду від 21.12.18 позивачу по справі).

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№18202/18 від 21.11.18) та відзиву на заяву позивача щодо зміни предмету позову та зменшення позовних вимог (вх.№19543/18 від 13.12.18) та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення відповідач обгрунтовує тим, що позивач самовільно змінив та встановив призначення платежу грошових коштів , які поступали йому від відповідача. При цьому відповідач зазначає, що оплату за поставлений товар він здійснював у визначені строки та у відповідності до Специфікації №1.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

16.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" (по договору - постачальник/ по справі - позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" (по договору - покупець/ по справі - відповідач) укладено Договір поставки №1602С (далі - Договір), відповідно до умов якого в терміни, визначені договором та/або додатками до нього, постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння, засоби захисту рослин, добрива (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором та додатками до нього (п.1.1.Договору).

Між сторонами 16.02.2016 р. укладено Специфікацію №1 (додаток №1) до Договору поставки №1602С від 16.02.2016 року (далі - Специфікація), в якій сторони обумовили найменування, асортимент, ціну, вартість продукції та умови оплати. Пунктом 1 Специфікації визначено, що загальна вартість товару з ПДВ складає еквівалент дол. США, що станом на 16.02.2016 року за курсом 27,27 гривні за 1 долар США складає 232 057 грн 97к., в тому числі ПДВ 1054 701 грн 43к.

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п.2.1. Договору за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються накладними та/або рахунками-фактури, та/або Додатками, що є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у рахунках та видаткових накладних в національній валюті. Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони можуть визначати еквівалент вартості Товару у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання Постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами), про що Сторони оформлюють відповідні Додатки до договору (п.2.2. Договору).

Загальна сума договору визначається сукупністю накладних та/або рахунків-фактур, та/або Додатків, що зазначені в п.2.1, та які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно п.3.1 Договору сторони обумовили, що товар, який був отриманий покупцем в межах цього договору, має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною, або на умовах 100 (сто) відсоткової передоплати.

Додатком №1до Договору - специфікацією від 16.02.2016 року передбачена попередня оплата (30%) до 18.02.16, та оплата (70%) до 17.10.2016.

Відповідно до п.1.2 Договору поставки №1602С від 16.02.2016 року вказаний договір набуває чинності з моменту підписання представниками обох сторін та діє до повних розрахунків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов Договору та Специфікації № 1 до нього, Товариством з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд поставлено, а Приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" прийнято товар, що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін, а саме:

1) 05 квітня 2016 року на виконання умов Договору, позивач здійснив передачу товару на загальну суму 4236063 грн 53к., в т. ч.ПДВ 706010 грн 59к., а саме:

- соняшник НК Фортімі обр. круізерум, в кількості 502 пак, за ціною 4238,22 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 2127586,44грн за видатковою накладною №184 від 05.04.2016 року;

- насіння соняшнику НК Неома, в кількості 216 пак за ціною 4120,04 грн за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 889929,00 грн без ПДВ, за видатковою накладною №184 від 05.04.2016;

- соняшник НК Долбі обр. круізером в кількості 131 пак за ціною 3912,50 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 512537 грн 50к. за видатковою накладною №184 від 05.04.2016 року.

2) 15 квітня 2016 року на виконання умов Договору, позивач здійснив передачу товару на загальну суму 755479 грн 44к., в т. ч.ПДВ 125913 грн 24к., а саме:

- соняшник НК Неома в кількості 105 пак, за ціною 4120,04 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 432604,20 грн без ПДВ за видатковою накладною №188 від 15.04.2016;

- насіння соняшнику "НК ОСОБА_2" в кількості 48 пак за ціною 4103,38 грн за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 196962,00 грн без ПДВ за видатковою накладною №188 від 15.04.2016 року.

3) 17 травня 2016 року на виконання умов Договору, позивач здійснив передачу товару на загальну суму 1 336 665 грн 61к., в т. ч.ПДВ 222 777 грн 60к., а саме:

- насіння соняшнику "Арена ПР" в кількості 105 пак за ціною 1648 грн 17к. за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 173057 грн 85 к. без ПДВ за видатковою накладною №290 від 17.05.2016 року;

- насіння соняшнику Ріммі в кількості 464 пак за ціною 1666 грн 67к. за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 773334,53 грн без ПДВ за видатковою накладною №290 від 17.05.2016;

- насіння соняшнику Мауглі в кількості 61 пак за ціною 2745,83 грн за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 167495 грн 63 к. без ПДВ за видатковою накладною №290 від 17.05.2016 року.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи протягом встановленого сторонами у Специфікації терміну оплати 30% вартості товару, покупець (відповідач по справі) сплатив 2181534грн 38 к., а саме:

- 19 лютого 2016 року та 25 лютого 2016 року відповідач сплатив на банківський рахунок 500 000,00 грн та 1 681 534,38 грн. ;

З дотриманням встановленого Сторонами у Специфікації терміну оплати 70% вартості товару покупець (відповідач по справі) сплатив 4146674,20 грн., зокрема:

- 30 червня 2016 року та 17 серпня 2016 року відповідач сплатив 156596 грн 24 к. та 3990077 грн 96к.

Вказаний факт підтверджується у банківських виписках, копії яких долучені до матеріалів справи.

З вказаного вище підтверджується, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, виходячи із того, що у відповідності до умов договору кінцевий строк сплати грошових коштів відповідачем за наданий товар позивачем є дата 17.10.2016 року, а відповідач їх сплатив ще 17.08.2016 року, тобто за два місяці до закінчення строку на їх оплату.

Крім того, слід зазначити, що позивачем самовільно зараховано (без врахування правової позиції відповідача) грошові кошти, які були належним чином сплачені на відповідні банківські рахунки не як оплату за поставлений товар (у графі оплати відповідачем чітко зазначено призначення платежу), а як пеню, за так зване невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22 встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Отже, черговість зарахування вимог за грошовими зобов'язаннями, передбачена ст. 534 ЦК України, на яку посилається позивач, може застосовуватись при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання, отриманого саме без реквізиту "Призначення платежу".

Крім того, суд звертає увагу на Лист ВСУ від 01.07.2012 року "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України" де зазначено, що при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовими зобов'язаннями у разі недостатності суми проведеного платежу (ст.534 ЦК України) судами необхідно виходити з того що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміються проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовими зобов'язаннями зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти передбачені ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання погашаються після суми основного боргу.

З урахуванням наведеного вище вбачається, що позивач, отримавши перераховані відповідачем грошові кошти з конкретно визначеним у платіжних документах призначення платежу зарахував їх не як оплата за надані послуги, а як оплату пені, чим і порушив принцип ведення бухгалтерського обліку та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22.

З аналізу наведеного вище вбачається, що позивач без врахування норм чинного законодавства не вправі зараховубчи отриманий платіж самовільно змінювати його презначення, а отже і нараховувати відповідну пеню і штраф.За таких обставин, наведене вище спростовує твердження позивача про наявність заборгованості відповідача по спірному договору.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду наведеного, вимога позивача щодо стягнення 670 223,39 грн. - основного боргу є необгрунтованою та такою, що не знайшла свого підтвердження з досліджених матеріалів справ, а отже, разом з тим і не підлягає стягненню у відповідності до чинного законодавства, заявлені позивачем до стягнення, суми пені, інфляційних та штрафу.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку про відмовити в позові .

Щодо розподілу судових витрат, то слід зазначити наступне.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги про відмову в позові, суд приходить до висновку про залишення судового збору в сумі 1762 грн 00к. за позивачем.

При цьому, суд зазначає, що згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до заявленої позивачем суми заборгованості, при поданні 28.10.2018 року позовної заяви до суду, сплаті підлягав судовий збір в сумі 23 753 грн 19к., який і був сплачений позивачем, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученням №3950 від 26.10.18 (на суму 20 247 грн 74к) та №3953 від 29.10.18 (на суму 3505 грн 45к.).

В розділі 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року (із змінами та доповненнями) зазначено, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

В спірному випадку позивач зменшив позовні вимоги на суму 1545123 грн 63к. (згідно заяви про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог (вх.№18731/18)) та просив суд стягнути заборгованість в сумі 38 422 грн 37к.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору із вказаної суми складає 1762 грн 00 к.

Разом з тим, 04 грудня 2018 року представник позивач подав суду заяву про повернення судового збору (вх. №18735/18 від 04.12.18), в якій просить повернути йому надмірно сплачену суму судового збору, з урахуванням заяви про зменшення позовних.

За наведених обставин та з урахуванням правових норм, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" з Державного бюджету України зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 21991 грн 19к. судового збору, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог про що винести ухвалу.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000 грн 00 к., то слід зазначити наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Беручи до уваги про відмову в позові судом, в клопотанні позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000 грн 00 к. слід відмовити.

Керуючись Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, ст. 4, 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 11, 509, 655, 662, 664, 692 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського суду України, ст. 16, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" про стягнення заборгованості в сумі 38 422 грн 37к., з яких: 16982 грн 32к. - основний борг, 10 815 грн 24к. - пені, 3 396 грн 46к. - штрафу, 7 228 грн 35 к. - 20% річних - відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.02.2019

Суддя Фанда О. М.