Постанова

від 20.05.2019 по справі 909/952/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа №909/952/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув без виклику сторін в спрощеному провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" від 26.02.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2019 (суддя Фанда О. М. , повний текст складено 01.02.2019, м. Івано-Франківськ)

у справі № 909/952/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд", м. Київ

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар", с. Джурків, Коломийський район, Івано-Франківська область,

про стягнення заборгованості в сумі 38 422,37 грн.

28.10.2018 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява ТОВ Украгрохімтрейд до Приватного сільськогосподарського підприємства Оскар про стягнення заборгованості в сумі 1583546,00 грн. (а.с.4-10).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1602С від 16.02.2016 щодо здійснення оплати за поставлений товар.

04.12.2018 позивачем на розгляд місцевого господарського суду подано заяву про зміну предмета позову та зменшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 38 422,37 грн.: 16982,32 грн. основний борг, 3396,46 грн. штраф, 10815,24 грн. та 7228,35 грн. 20% річних від суми прострочення зобов`язання (а.с.83-89).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2019 у справі № 909/952/18 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" про стягнення заборгованості в сумі 38 422,37 грн., з яких: 16 982,32 грн. - основний борг, 10 815,24 грн. - пеня, 3 396,46 грн. - штраф, 7 228,35 грн. - 20% річних.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання виконав у повному обсязі , виходячи із того, що у відповідності до умов договору кінцевий строк сплати грошових коштів відповідачем за наданий позивачем товар є 17.10.2016, а відповідач їх сплатив ще 17.08.2016, тобто за два місяці до закінчення строку на їх оплату.

Позивач - ТОВ Украгрохімтрейд , не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке ухвалено з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник вказує, що ПСП Оскар прострочило виконання зобов`язання в частині сплати 30% попередньої оплати , однак місцевим господарським судом не взято даного до уваги і неправомірно відмовлено в позові з посиланням на самовільне зарахування коштів в рахунок погашення штрафних санкцій, як це передбачено нормами ст. 534 Цивільного кодексу України, а не основного боргу.

Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов ТОВ Украгрохімтрейд задоволити повністю.

Відповідач - ПСП Оскар у відзиві за вих. №1547 від 21.03.2019 заперечив доводи апеляційної скарги посилаючись на те, що ним на виконання договірних господарських зобов`язань було сплачено на відповідний банківський рахунок позивача всі грошові кошти які були передбачені договором поставки №1602С від 16.02.2016, і в кожному оплаченому платіжному дорученні в призначені платежу чітко відображено його цільове призначення, що чітко видно у поданих позивачем суду банківських виписках. Також, при цьому зазначає, що будь-яких рахунків на оплату господарських санкцій від позивача до відповідача не надходило. Вказує, що будь-яких рахунків на оплату господарських санкцій від позивача до відповідача не надходило. Відповідно до цього, вважає, що самовільне зменшення позивачем платежу, що був здійснений відповідачем саме в зарахування частини на оплату основної суми, а не частину на сплату пені, штрафу, відсотків річних - є повністю незаконним та необґрунтованим, штучно надуманим самим скаржником. Можливість застосування ст. 534 Цивільного кодексу України ставиться в залежність від змісту реквізиту призначення платежу платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 поновлено ТОВ Украгрохімтрейд строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2019 у справі №909/952/18 та відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, ухвалено здійснювати розгляд справи №909/952/18 без виклику сторін, враховуючи положення ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2019 у справі №909/952/18 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного:

16.02.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд та Приватним сільськогосподарським підприємством Оскар було укладено договір поставки №1602С, згідно п.1.1. якого в терміни , визначені договором та/або додатками до нього, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю насіння, засоби захисту рослин, добрива, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором та додатками до нього.

16.02.2016 сторонами підписано специфікацію №1 (додаток №1) до договору поставки №1602С від 16.02.2016, де обумовили найменування, асортимент, ціну, вартість продукції та умови оплати. Пунктом 1 даної специфікації визначено , що загальна вартість товару з ПДВ складає 232 057, 97 дол. США , що станом на 16.02.2016 за курсом 27,27 грн. за 1 долар США складає 6 328 208,58 грн., в тому числі ПДВ 1054701 грн. 43 коп. (а.с.76).

Відповідно до п.2.1. договору за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються накладними та/або рахунками - фактури, та/або додатками, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у рахунках та видаткових накладних в національній валюті. Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони можуть визначати еквівалент вартості товару у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами), про що сторони оформлюють відповідні додатки до договору (п.2.2. договору).

Загальна сума договору визначається сукупністю накладних та/або рахунків-фактур, та/або додатків, що зазначені в п.2.1. та які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.1. договору сторони обумовили, що товар, який був отриманий покупцем в межах цього договору, має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною, або на умовах 100 (сто) відсоткової передоплати.

Додатком №1 до договору - специфікацією від 16.02.2016 передбачена попередня оплата (30%) до 18.02.2016 та оплата (70%) до 17.10.2016.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що вказаний договір набуває чинності з моменту підписання представниками обох сторін та діє до повних розрахунків.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору та специфікації №1 до нього, ТОВ Украгрохімтрейд поставлено, а ПСГП Оскар прийнято товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін, а саме:

05.04.2016 на виконання умов договору позивач здійснив передачу товару на загальну суму 4236063 грн. 53 коп., в т. ч. ПДВ 706010 грн. 59 коп. за видатковою накладною №184 від 05.04.2016 (а.с.26): соняшник НК Фортімі обр. Круізерум, в кількості 502 пак, за ціною 4238,22 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 2127586,44 грн.; насіння соняшнику НК Неома, в кількості 216 пак за ціною 4120,04 грн. за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 889929,00 грн. без ПДВ; соняшник НК Долбі обр. Круізером в кількості 131 пак за ціною 3912,50 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 512537 грн. 50 коп.

Також, 15.04.2016 на виконання умов договору, позивач здійснив передачу товару на загальну суму 755 479 грн. 44 коп., в тому числі ПДВ 125913 грн. 24 коп. за видатковою накладною №188 від 15.04.2016 (а.с.27), а саме: соняшник НК Неома в кількості 105 пак, за ціною 4120,04 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 432604,20 грн. без ПДВ; насіння соняшнику НК Алего Круізер в кількості 48 пак за ціною 4103,38 грн. за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 196962,00 грн. без ПДВ.

17.05.2016 на виконання умов договору, позивач здійснив передачу товару на загальну суму 1 336 665 грн. 61 коп., в т. ч. ПДВ 222 777 грн. 60 коп. за видатковою накладною №290 від 17.05.2016 (а.с.28), а саме: насіння соняшнику Арена ПР в кількості 105 пак за ціною 1648 грн. 17 коп. за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 173057 грн. 85 коп. без ПДВ; насіння соняшнику Ріммі в кількості 464 пак за ціною 1666 грн. 67 коп. за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 773 334,53 грн. без ПДВ; насіння соняшнику Мауглі в кількості 61 пак за ціною 2745,83 грн. за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 167495 грн. 63 коп. без ПДВ.

Обставинами справи встановлено, що протягом встановленого сторонами у специфікації терміну оплати 30% вартості товару, відповідач сплатив 2181534 грн. 38 коп., а саме: 19.02.2016 та 25.02.2016 відповідач сплатив на банківський рахунок відповідача 500 000,00 грн. та 1 681 534,38 грн. (а.с.29-32).

Крім цього, з дотриманням встановленого сторонами у специфікації терміну оплати 70% вартості товару (покупець (відповідач) сплатив 4146674, 20 грн.: 30.06.2016 та 17.08.2016 відповідач сплатив, відповідно 156 596 грн. 24 коп. та 3990077 грн. 96 коп. (а.с.29-32).

Позивач у заяві від 04.12.2018 №04-12/18-1пп про зміну предмета позову та зменшення позовних вимог (а.с.83-89) вказує, що по настанню 17.10.2016 у відповідача виник основний борг в сумі 16982,32 грн. (складається з сум основного боргу 3319,72 грн. та 14696,38 грн., який виник при зарахуванні процентів та неустойки у погашення боргу у першу чергу при надходженні коштів 19 та 25 лютого 2016 року.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

У відповідності до вимог ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві (товари) , а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки , не врегульованих цим Кодексом , застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно вимог ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1-2 ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договором купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства тне встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище сторонами 16.02.2016 було укладено договір поставки №1602С, згідно п.1.1. якого встановлено, що в терміни визначені договором /або додатком до нього, постачальник зобов`язується передати у власність покупця насіння, засоби захисту рослин, добрива, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну) визначену договором та додатками до нього.

Пунктом 2.3 договору загальна сума договору визначається сукупністю накладних та/або рахунків-фактур, та/або додатків, що зазначені в п.2.1. та, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.2. договору сторони можуть погодити інший порядок розрахунків за поставлений товар в окремих додатках до цього договору.

Згідно специфікації №1 до договору поставки №1602С від 16.02.2016, яка є невід`ємною частиною цього договору сторони домовились, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку : 30% від загальної вартості товару, що становить еквівалент 69 617,39 дол. США до 18.02.2016 , що станом на 16.02.2016 за курсом 27,27 за 1 дол. США становить 1898462,57 грн.; 70% від загальної вартості товару, що становить 4 429 746,01 грн. до 17.10.2016 (а.с.76-77).

З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок вбачається отримання позивачем від відповідача грошових коштів в оплату товару, в яких чітко відображено, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання виконав у повному обсязі.

19.02.2018 та 25.02.2018 відповідачем на виконання умов договору сплачено на банківський рахунок позивача грошові кошти у сумі 500 000,00 грн. та 1 681 534,38 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.29,30).

30.06.2016 та 17.08.2016 відповідачем на виконання умов договору сплачено на банківський рахунок позивача грошові кошти у сумі 156 596,24 грн. та 3 990 077,96 грн. , що підтверджується банківськими виписками (а.с.31,32).

Згідно вимог ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач виконав грошові зобов`язання за умовами договору поставки у встановленій специфікацією №1 черговості, у якій зокрема чітко визначено , що кінцевим строком до сплати грошових коштів відповідачем за наданий товар позивачем є 17.10.2016, а відповідач сплатив такі ще 17.08.2016.

Скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо того що ним самовільно зараховано (без врахування правової позиції відповідача) грошові кошти, які були належним чином сплачені на відповідні банківські рахунки не як оплату за поставлений товар (у графі оплати чітко відповідачем зазначено призначення платежу), а як пеню, за невиконання договірних зобов`язань, оскільки відповідно до приписів ч.1 ст. 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: - у першу чергу відшкодовуються витрати, пов`язані з одержанням виконання; - у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; - у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування ст. 534 Цивільного кодексу України ставиться в залежність від змісту реквізитів призначення платежу платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може (постанова Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16).

У випадку, якщо стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту призначення платежу чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України.

Правовою підставою для даного висновку є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (п.3.8.), затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (п.1.2.), затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу (постанова Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16).

Враховуючи вищенаведене судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач, отримавши перераховані відповідачем грошові кошти з конкретно визначеним у платіжних документах призначенням платежу, зарахував їх не як оплата за надані послуги, а як оплату пені, чим порушив принцип ведення бухгалтерського обліку та Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою НБУ від 21.01.2004 №22.

Відтак, враховуючи наведене, вірним є висновок суду та не спростований такий позивачем належними та допустимими доказами про те, що ним без врахування норм чинного законодавства не вправі було зараховувати отриманий платіж самовільно змінюючи його призначення, а отже, нараховувати відповідну пеню і штраф.

Відповідно до цього, підстав для задоволення позову в суду першої інстанції не було.

Місцевим господарським судом правомірно відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір повернуто позивачу з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору в розмірі 21991,19 грн. судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Позивачем в суді першої інстанції заявлено вимогу щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Відтак, враховуючи положення п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України місцевим господарським судом правомірно в зв`язку з відмовою в позові, відмовлено в задоволенні клопотання про відшкодування вищевказаних витрат.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2019 року у справі №909/952/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд - без задоволення.

Поновити дію рішенню Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2019 у справі №909/952/18.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Матеріали справи №909/952/18 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області .

Головуючий суддя Орищин Г.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.