Рішення

від 28.01.2019 по справі 910/14617/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 28.01.2019Справа №  910/14617/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14617/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 15) до Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Авісто" (01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 5, нежиле приміщення № 2 в літері “А”, кімната № 3) про стягнення 6 950,72 грн Без виклику представників сторін ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший український експертний центр” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Авісто” (далі – відповідач) про стягнення 6 950, 72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем протягом загального періоду з серпня 2015 року по червень 2016 року включно його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити житлово-комунальні послуги, що надавались позивачем, як обслуговуючою організацією, у будинку № 17 по вул. Б. Гмирі у м. Києві, де розташовані квартири №№ 13, 17, 22, 28, 36, 90, 102, 114, які належать відповідачу. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 6   950, 72 грн, з яких: 5   356, 96 грн – основна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, 1   258, 89 грн – інфляційна складова боргу, 334, 87 грн – 3% річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший український експертний центр” без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду оригіналу довіреності № 7 від 02.01.2018. 23.11.2018 від позивача до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, яким останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи № 910/14617/18 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.11.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 5, нежиле приміщення № 2 в літері “А”, кімната № 3. Як вбачається із відомостей розміщених на сайті Укрпошти (https://ukrposhta.ua) наявних в матеріалах справи поштове відправлення 01030483335336, яким була направлена ухвала суду від 26.11.2018 було вручене представнику відповідача 29.11.2018. Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. У ч. 8   ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи (зокрема інформаційними довідками №№ 138760783, 138760766,  139261402,  № 139259143, 138991555,  139331866,  139261798,  139330909 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно), відповідач є власником квартир №№ 13, 17, 22, 28, 36, 90, 102, 114 у будинку № 17 по вул. Б. Гмирі у м. Києві. Відповідно до рішення Правління забудовника ПАТ “ХК “Київміськбуд”, оформленого протоколом № 1 від 29.12.2014, позивача – ТОВ “Перший український експертний центр” визначено обслуговуючою організацією, в тому числі й житлового будинку № 17 по вул. Б. Гмирі в місті Києві, у зв'язку з чим вказаний будинок передано на обслуговування та експлуатацію вказаному товариству за актом приймання-передачі на баланс житлового будинку від 15.02.2015. Крім того, судом встановлено, що  30.06.2016 року ТОВ "Перший український експертний центр" передав  будинок за адресою вул. Гмирі, 17 у м. Києві  на баланс ОСББ "Гмирі 17", про що складено відповідний акт від  30.06.2016 року. На виконання своїх безпосередніх функцій, позивачем були укладені наступні договори: договір № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012; договір № 09-19 від 01.02.2018; договір № 47 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012; договір № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.10.2012; договір № 03-6907 від 01.02.2014; додаткова угода № 2 від 01.06.2016 до договору № 03-6907 від 01.02.2014. Зазначене підтверджується копіями вказаних договорів, які наявні в матеріалах справи. В перелічених договорах вказано що надання відповідних послуг здійснюється, в тому числі, за адресою: будинок № 17 по вул. Б. Гмирі у м. Києві, а фактичне надання цих послуг відповідними організаціями підтверджується підписаними актами виконаних робіт по кожному з договорів за спірний період, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи. Спір у межах даної справи виник внаслідок неналежного виконання відповідачем протягом періоду з серпня 2015 року по липень 2016 року його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити житлово-комунальні послуги, що надавались позивачем, як обслуговуючою організацією, у будинку № 17 по вул. Б. Гмирі у м. Києві, де розташовані квартири №№ 13, 17, 22, 28, 36, 90, 102, 114, які належать відповідачу. Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 5   356, 96 грн – основної заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, 1   258, 89 грн – інфляційної складової боргу та 334, 87 грн – 3% річних нарахованих за загальний період прострочення з серпня 2016 року по вересень 2018 року. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги”. За приписами ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги – це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору Згідно зі ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем. Статтею 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно. Отже, чинним законодавством передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає відповідний обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані позивачем житлово-комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій надавача послуг і споживача послуг. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Статтею 218 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Суд зазначає, що недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов'язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинно здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14. Положеннями ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Відповідно до ст. 9 “Про житлово-комунальні послуги” споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід'ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (ст. 11 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”). За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 5   356, 96 грн, а саме: 861, 58 грн по квартирі № 13 за період з жовтня 2015 року по липень 2016 року; 715, 64 грн по квартирі № 17 за період з жовтня 2015 року по липень 2016 року; 510, 66 грн по квартирі № 22 за період з серпня 2015 року по липень 2016 року; 510, 67 грн по квартирі № 28 за період з серпня 2015 року по липень 2016 року; 682, 09 грн по квартирі № 36 за період з серпня 2015 року по липень 2016 року; 690, 74 грн по квартирі № 90 за період з серпня 2015 року по липень 2016 року; 696, 54 грн по квартирі № 102 за період з серпня 2015 року по липень 2016 року; 689, 04 грн по квартирі № 114 за період з серпня 2015 року по липень 2016 року. Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Суд зазначає, що хоч позивач і не надав документів, які підтверджують надання таких фактичних житлово-комунальних послуг по кожній квартирі із розрахунком розміру  заборгованості по кожній квартирі, проте відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості за надані житлово – комунальні послуги перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, в тому числі і щодо розміру нарахованих сум, суду не надав. Враховуючи принцип змагальності сторін, встановлений статтею 13 ГПК України, суд приходить до висновку, що  вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5   356, 96 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 1   258, 89 грн та 3% річних в розмірі 334, 87 грн. Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Доказів звернення позивача до відповідача із вимогою про сплату заборгованості матеріали справи не містять. Водночас відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 9 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», суд дійшов висновку про те, що оскільки приписами чинного законодавства визначено, що спожиті житлово - комунальні послуги оплачуються щомісяця, правомірним буде нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу на заборгованість за житлово - комунальні послуги надані за період з серпня 2015 року по липень 2016 року (за червень 2016 року включно) за період прострочення з серпня 2016 року по вересень 2018 року. Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що відповідач надані позивачем протягом спірного періоду послуги не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі  (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні,  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –           ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Авісто" про стягнення 6 950,72 грн задовольнити. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Авісто" (01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 5, нежиле приміщення № 2 в літері “А”, кімната № 3; ідентифікаційний код 38013456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 15; ідентифікаційний код 36844047) 5   356 (п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн 96 коп. основної заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, 1   258 (одну тисячу двісті п'ятдесят вісім) грн 89 коп. інфляційної складової боргу, 334 (триста тридцять чотири) грн 87 коп. 3% річних та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 31.01.2019. Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко