Рішення

від 22.01.2019 по справі 910/10254/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2019Справа № 910/10254/18

За позовом За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ-Інвест-Сістем", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про стягнення 200 000,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Лозинська О.Л. (адвокат);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ-Інвест-Сістем" (відповідач) частини простроченої заборгованості за Кредитним договором №23-47/1-10 від 14.12.2010р. у розмірі 117 400,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

20.08.2018р. до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

В період з 20.08.2018р. по 09.09.2018р. суддя Морозов С.М. перебував у відпустці.

Враховуючи вихід судді Морозова С.М. з відпустки та оскільки позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк та спосіб, встановлені судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Крім того, названою ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та запропоновано учасникам справи подати відповідні заяви по суті.

27.09.2018р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останнім заявлено до стягнення з відповідача частину простроченої заборгованості за Кредитним договором №23-47/1-10 від 14.12.2010р. у розмірі 200 000,00 грн.

Розглянувши заяву позивача, з огляду на дотримання ним приписів ст. ст. 46, 162-164 ГПК України, судом прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги, отже має місце нова ціна позову, з якої і вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018р. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.2018р.

В підготовчому засіданні 06.11.2018р. судом оголошено перерву до 04.12.2018р.

В підготовчому засіданні 04.12.2018р. суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2019р.

У судове засідання 22.01.2019р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа на стороні позивача подала до суду письмові пояснення, в яких підтримала заявлені позивачем вимоги та просила суд задовольнити позов.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.01.2019р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 22 січня 2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2010 року між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладено Кредитний договір №23-47/1-10 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 144 215 000,00 грн. терміном повернення кредиту до 30.03.2012 року.

Згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору позичальник зобов'язався використати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити банку комісію у розмірі та порядку, які передбачені цим договором, штрафи, пеню та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.3. Кредитного договору визначено, що кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів та здійснення статутної діяльності підприємства.

Відповідно до п. 2.2.1. Кредитного договору надання кредитних коштів здійснюється банком траншами протягом 1 9одного) банківського дня з дня отримання банком заявки на видачу кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Згідно з п. 5.1.1. Кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит з загальним лімітом кредитування в сумі 144 215 000,00 грн. терміном повернення кредиту до 30.03.2012 року, з яких 60 000 000,00 грн. терміном повернення кредиту до 30.03.2012 року зі сплатою за користування кредитними коштами із розрахунку 20,8% річних, 84 215 000,00 грн. терміном повернення кредиту до 30.03.2012 року зі сплатою за користування кредитними коштами із розрахунку 23 % річних з дня надання кредиту по 31.12.2010 року, а з 01.01.2011 року - зі сплатою за користування кредитними коштами із розрахунку 21% річних.

У випадку прострочення повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, прострочення сплати інших платежів, передбачених цим договором, позичальник цим договором надає банку розпорядження списати прострочені суми з поточного рахунку позичальника, відкритому в банку (п. 7.1. Кредитного договору).

У п. 9.1. Кредитного договору сторонами було погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових договорів до Кредитного договору, якими сторони вносили зміни та доповнення до вказаного кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту та строку його повернення.

Так, згідно Додаткового договору № 49 від 20.11.2015 року до Кредитного договору сторони домовились, що погашення кредиту здійснюється позичальником згідно наступного графіку: дата погашення/зменшення ліміту кредитування 22.01.2016 року - 8 900 000,00 дол. США, 30.05.2016 року - 100 000,00 дол. США, період дії ліміту кредитної лінії 20.11.2015 - 21.01.2016, 22.01.2016-29.05.2016.

На виконання умов Кредитного договору позивачем було надано відповідачу кредитні кошти в сумі 9 000 000,00 дол. США, що підтверджується наданою позивачем випискою по особовому рахунку відповідача за період з 15.08.2000 по 15.08.2015.

12.03.2018 позивачем направлено позичальнику вимогу вих.№3/737 від 23.02.2018 про погашення заборгованості за кредитним договором №23-47/1-10 від 14.12.2010.

З наданих позивачем виписок по особовому рахунку позичальника та розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.02.2018 за відповідачем за Кредитним договором обліковується прострочений основний борг в розмірі 9 000 000,00 доларів США, а всього заборгованість за договором складає 368 652 485,63 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем свого обов'язку з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача частини простроченої заборгованості (без врахування процентів та пені) в сумі 200 000,00 грн. з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Кредитний договір №23-47/1-10 від 14.12.2010 (змінами та доповненнями) як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд на підставі первинних банківських документів, поданих позивачем, встановив факт надання останнім відповідачеві кредиту на загальну суму 9 000 000,00 дол. США та винесення, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, за умовами укладеного між сторонами договору основного боргу на рахунок простроченої заборгованості, що при розгляді цієї справи відповідачем не заперечується.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів повернення відповідачем кредитних коштів за Кредитним договором, в тому числі й станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не надано.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог належними засобами доказування не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість вимог позивача, відтак виходячи з предмету та підстав позову до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 200 000,00 грн. суми основного боргу.

Судовий збір в розмірі 3 000,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ-Інвест-Сістем" (ідентифікаційний код 34529985, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. О.Гончара, буд. 35, офіс 701) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (ідентифікаційний код 19364259, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А) 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) суми основного боргу та 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.01.2019 року

Суддя С.М. Морозов