Рішення

від 30.01.2019 по справі 923/893/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/893/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до:

відповідача-1- ОСОБА_2

відповідача-2- ОСОБА_3

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів»,

за участю:

- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

- третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (третьої особи-1) та ОСОБА_4 (третьої особи 2),

- представників:

позивача ОСОБА_5 ,

відповідача-1 не з`явився,

відповідача-2 ОСОБА_6 ,

третьої особи-1 Казанцева Г.М.,

третьої особи-2 ОСОБА_7 ,

у с т а н о в и в:

Дії, аргументи та докази позивача

17.10.2018, з урахуванням заяви від 30.10.2018, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, спрямованим до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання недійсним укладеного 15.08.2017 між ними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів».

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:

- він є єдиним засновником (власником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів», що слідує з пункту 4.4. Статуту Товариства та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.07.2018,

- проте на час розгляду справи в суді існує договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» від 15.08.2017, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав у власність частку у розмірі 60 % у статутному капіталі вказаного Товариства,

- при укладенні цього договору від імені ОСОБА_3 діяв ОСОБА_8 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом Нотаріальної контори № 3 Московського району міста Мінська Антоновою О.А., але за твердженнями ОСОБА_3 ним довіреність на цю особу не видавалася та він її не знає,

- відповідно до відповіді нотаріуса Нотаріальної контори № 3 Московського району міста Мінська Антонової О.А. № 1180 від 06.10.2017 нею довіреність від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_8 не посвідчувалася,

- спірний договір є недійсним на підставі положень статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, оскільки він укладений без волевиявлення власника майна, оскільки ОСОБА_3 не уповноважував ОСОБА_8 на представлення його інтересів при укладенні вказаного договору.

З метою підтвердження заявлених вимог, позивач разом із позовною заявою надав та послався на наступні докази:

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 31.07.2018 (а.с. 17-21),

- договір купівлі-продажу частки від 28.08.2017 (а.с. 22-23),

- протокол зборів засновників № 4 від 28.08.2017 (а.с. 24),

- Статут ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (а.с. 25-30),

- заяви ОСОБА_3 (а.с. 34, 35),

- лист Нотаріальної контори № 3 Московського району міста Мінська № 1180 від 06.10.2017 (а.с. 36),

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 02.10.2017 (а.с. 37-41),

- договір купівлі-продажу частки від 15.08.2017 (а.с. 42),

- протокол загальних зборів № 1508/17 від 15.08.2017 (а.с. 43-44),

- Статут ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (нова редакція) (а.с. 45-50),

- довіреність від 11.11.2015 (а.с. 51, 52-3),

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 05.10.2018 (а.с. 54-58),

- договір купівлі-продажу частки від 02.10.2017 (а.с. 59),

- протокол Загальних зборів № 1808/17 від 02.10.2017 (а.с. 60-61),

- Статут ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (нова редакція) (а.с. 62-67),

- постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 821/1504/17 (а.с. 68-72),

- постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 821/1504/17 (а.с. 73-78).

Дії та аргументи відповідача 2

ОСОБА_3 заявлені до нього вимоги визнав у повному обсязі та у поданому до суду у встановлений строк відзиві на позов вказав, що він не укладав спірний договір з ОСОБА_2 та не уповноважував ОСОБА_8 на представлення його інтересів при укладенні вказаного договору.

Дії та аргументи третьої особи - 1

Товариство з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» у поданому до суду поясненні вказало, що йому не було відомо про проведення зборів 15.08.2017. При цьому єдиним власником товариства є ОСОБА_1 .

Дії та аргументи третьої особи - 2

ОСОБА_4 пояснення відносно позову не подав, але в судовому засіданні при розгляді справи по суті його представник Сонько В.В. зазначив, що він заперечує проти позову, вказуючи на відсутність у позивача права на оспорювання договору, а також відсутність судового рішення щодо визнання недійсною довіреності, за якою діяв ОСОБА_8 .

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 31.10.2018 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою відповідачам та третім особам встановлений строк (29.11.2018) надати відзив та пояснення на позов, а позивачу строк (05.12.2018) для надання відповіді на відзив. На виконання вказаної ухвали відповідачем-2 поданий у встановлений строк відзив на позов, а третьою особою-1 пояснення на позов.

Підготовче провадження проведене у судовому засіданні, яке відбулося 6 та 26 грудня 2018 року, а розгляд справи по суті 31.01.2019.

Під час підготовчого провадження в судових засіданнях приймали участь представники: Казанцев Г.М. (представник позивача та третьої особи 1) та Риженко Д.О. (представник відповідача-2). Проте, розгляд справи по суті відбувся без їх участі, оскільки судом задоволені їх клопотання про такий розгляд.

При цьому розгляд справи проведений без участі відповідача-1, оскільки він свого представника у судові засідання не направив, хоча ухвали суду від 31.10.2018, 06.12.2018 та 26.12.2018 були направлені на його адресу: АДРЕСА_1 . Суд зазначає, що кореспонденція суду була повернута без вручення з відміткою пошти: «Повертається за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 146, 159), а відповідно до роздруківки поштового відправлення від 31.01.2019 про відстеження доставки суду № 7350102670805 (ухвали від 26.12.2018 про призначення розгляду справи по суті) з 02.01.2019 відправлення знаходиться у точці видачі, але не вручене під час доставки з «інших причин» (а.с. 165).

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача-1 про судовий розгляд справи.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів», затвердженим рішенням зборів засновників № 4 від 28.08.2017, встановлено, що:

- «Вищим органом товариства є збори засновників …» (пункт 7.1.),

- «Для забезпечення діяльності товариств за рахунок внесків засновників створюється статутний капітал товариства у розмірі 10 000 000 грн. Частка в статутному капіталі: ОСОБА_1 … - 10 000 000 грн, що складає 100 % у статутному капіталі» (пункт 4.4.).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.07.2018 ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» зареєстроване у якості суб`єкта господарської діяльності з 18.11.1997 та до Реєстру внесене 23.09.2004.

За цим документом ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів»:

- має організаційно-правову форму товариства з обмеженою відповідальністю,

- органом управління товариства є загальні збори,

- єдиним засновником товариства є ОСОБА_1 , який володіє 10 000 000 грн внеску до статутного фонду.

Проте, з інших Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.10.2017 та 05.10.2017 вбачається, що до Реєстру були внесені відомості щодо ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» в частині іншого розміру статутного капіталу та засновників.

Зокрема, відповідно до Витягу з Реєстру станом на 02.10.2017 статутний капітал Товариства складав 80 000 000 грн, а засновниками зазначені ОСОБА_1 з розміром внеску 4 000 000 грн та ОСОБА_2 з розміром внеску 76 000 000 грн.

Водночас, відповідно до Витягу з Реєстру станом на 05.10.2017 статутний капітал Товариства складав 80 000 000 грн, а засновниками зазначені ОСОБА_1 з розміром внеску 4 000 000 грн та ОСОБА_4 з розміром внеску 76 000 000 грн.

Отже, після реєстрації у Єдиному державному реєстрі з 29.08.2017 відомостей про єдиного власника Товариства Апостоліді Г.Г. 02.10.2017 та 05.10.2017 до Реєстру були внесені інші відомості про іншій розмір статутного капіталу та інший склад засновників, шляхом здійснення відповідних реєстраційних дій № 14971050037002878 та № 14971050045002878.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 821/1504/17, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, названі реєстраційні дії № 14971050037002878 від 02.10.2017 та № 14971050045002878 від 05.10.2017 були скасовані.

Таким чином, судом установлено, що єдиним власником та засновником ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» починаючи з 29.08.2017 (дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про зміну засновників), у тому числі станом на час розгляду справи в суді, є ОСОБА_1 .

Проте, на даний час існує документ під назвою «Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» від 15.08.2017, за яким ОСОБА_3 , виступаючи у якості продавця, продав ОСОБА_2 , як покупцю, частку у статутному капіталі Товариства.

Основними умовами цього договору є наступні:

- «Громадянин України ОСОБА_3 …, який володіє часткою статутного капіталу Товариства розміром 6 000 000 грн, що становить 60 % … статутного капіталу Товариства …, від імені якого на підставі Довіреності, посвідченої 11.11.2015 за реєстровим номером 13-889 ОСОБА_9 , нотаріусом Мінського нотаріального округу, діє Карпенко Олександр Анатолійович … з однієї сторони та громадянин України ОСОБА_2 … з іншої сторони … уклали договір про наступне …» (преамбула договору),

- «Продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» … та зобов`язується сплатити за цю частку належну грошову суму згідно з умовами договору …» (пункт 1),

- «Частка, що відчужується продавцем, становить 6 000 000 грн …» (пункт 2).

Таким чином, у даному договорі від імені продавця частки ОСОБА_3 виступав за довіреністю ОСОБА_8 .

Водночас, Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 821/1504/17 встановлено, що згідно листа нотаріуса Мінського нотаріального округу Антонової О.А. від 06.10.2017 № 1180 повідомлено, що довіреність на ім`я Журавка А.В. та на ім`я Карпенка О.А. від 11.11.2015 за реєстровим № 13-889 нею не посвідчувалася. Крім того, за нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 він на ім`я Карпенка О.А. довіреність не надавав та не уповноважував вчиняти від його імені будь-які дії.

Ці обставини не потребують повторного доказування у відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України.

Резюмуючи наведене, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу частки у статному капіталі від 15.08.2017 укладений без волевиявлення власника, не уповноваженою на те особою.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо підвідомчості спору господарському суду

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 ГПК України «господарські суди розглядають … справи у спорах, що виникають з правочинів щодо … часток ... в юридичній особі …».

У даному випадку предметом спору є вимоги про недійсність договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, а тому на даний спір розповсюджується юрисдикція господарських судів України.

Щодо права позивача на оспорювання договору, укладеного між іншими особами

За змістом частини 2 статті 20 ГК України «кожний суб`єкт … має право на захист своїх прав і законних інтересів», яке захищається серед іншого шляхом «визнання … недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом», а за пунктом 2 частини 1 статті 16 ЦК України «способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути … визнання правочину недійсним».

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що:

- «Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги;

- Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача;

- Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

У даному випадку, вимога про визнання недійсним спірного договору заявлена позивачем, як особою, яка, за його твердженнями є єдиним власником та засновником Товариства, частка у якому була предметом купівлі-продажу за спірним договором, а тому, на думку суду, його права та інтереси зачіпаються цим договором.

Отже, позивач має право на оспорювання договору купівлі-продажу частки, хоча і не є його учасником.

Щодо договору купівлі-продажу корпоративних прав

Правові наслідки недодержання сторонами при вчинені правочину вимог закону регулюються положеннями параграфу 2 глави 16 розділу IV Цивільного кодексу України.

Так, за змістом частини 1 статті 215 ЦК України «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу» (частина 1); «Недійним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним» (частина 2).

У свою чергу, відповідно статті 203 ЦК України «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства» (частина 1), «волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі» (частина 3).

Отже, законом встановлені правові наслідки відносно існуючих, укладених, тобто підписаних, та наявних правочинів.

Так, у відповідності до статті 202 того ж Кодексу «правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків» (частина 1).

Разом з тим, положеннями статей 205 та 207 названого Кодексу встановлено, що «правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі …» (частина 1 статті 205); «правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони» (стаття 207).

Водночас, за змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України «господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів».

Зокрема, у відповідності до статті 626 ЦК України «договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків» (частина 1).

Поряд з цим згідно зі статтею 628 ЦК України «зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства» (частина 1).

Положення про істотні умови господарського договору наведені у статті 180 ГК України. Зокрема, за цією статтею:

- «зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства» (частина 1),

- «господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода» (частина 2),

- «при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору» (частина 3),

- «умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції …» (частина 4),

- «ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України …» (частина 5).

Таким чином, наведені правові приписи вказують на:

- сприйняття в якості правочину лише дії особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків,

- віднесення договору до різновидності правочинів,

- сприйняття договору як домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків,

- встановлену законом форму правочину, яка може бути усною або письмовою,

- сприйняття умов, визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, у якості змісту договору,

- можливість визнання недійсним (нікчемним) лише правочину (договору), який існував фізично, тобто був укладений між сторонами за наявності їх волевиявлення, хоча й з порушенням діючого законодавства.

У даному випадку договір купівлі-продажу від 15.08.2017 хоча і укладений без волі власника частки, але є наявним фізично та має підписи його учасників, а тому він, з урахуванням наведених висновків, сприймається судом у якості правочину (договору), який може бути предметом судового розгляду щодо його недійсності.

Безпосередньо інститут представництва регулюється главою 17 ЦК України.

Зокрема,

- «Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє» (частина 1 статті 237),

- «Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства» (частина 3 статті 237),

- «Довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами… (частина 3 статті 244),

- «Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин» (частина 1 статті 245).

Отже, правочин може бути укладений особою на підставі представництва за довіреністю від імені довірителя лише у випадку наявності волевиявлення довірителя на таке представництво шляхом видачі та оформлення відповідної довіреності (договору).

У даному випадку оспорюваний договір укладений від імені власника частки ( ОСОБА_3 ) особою ( ОСОБА_8 ), яка не була уповноважена на його укладення шляхом надання повноважень за довіреністю, оскільки така довіреність йому не видавалася, а наявна є нікчемною через її фіктивність.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність волевиявлення учасника правочину ОСОБА_3 на укладення договору щодо відчуження належної йому частки у статному капіталі Товариства, у зв`язку з чим сам зміст такого договору суперечить положенням статті 319 ЦК України, за якими лише власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону,та статті 655 того ж Кодексу, за якою лише власник має право передати свої майнові права їх покупцеві.

Оскільки спірний договір не відповідає положенням частини 1 та частини 3 статті 203 ЦК України, він є недійсним за частиною 1 статті 215 ЦК України.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, суд приходить до висновків, що:

- єдиним власником та засновником ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» починаючи з 29.08.2017, у тому числі станом на час розгляду справи в суді, є ОСОБА_1 ,

- позивач має право на оспорювання договору купівлі-продажу частки, хоча і не є його учасником,

- договір купівлі-продажу від 15.08.2017 хоча і укладений без волі власника частки - ОСОБА_3 , але є наявним фізично та має підписи його учасників, а тому може бути предметом судового розгляду щодо його недійсності,

- договір купівлі-продажу частки укладений без волевиявлення власника ОСОБА_3 , не уповноваженою на те особою,

- відсутність волевиявлення учасника правочину ОСОБА_3 на укладення договору є наслідком його невідповідності положенням статей 319 та 655 ЦК України,

- спірний договір не відповідає положенням частини 1 та частини 3 статті 203 ЦК України, а тому є недійсним за частиною 1 статті 215 ЦК України.

За наведених обставин та висновків позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за позовом відповідно до квитанції № 0.0.1142222324 від 25.09.2018 на суму 1 762 грн судового збору, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах, оскільки жоден із них не прийняв заходи щодо самостійного вирішення спору з позивачем відносно оспорюваного договору.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів», укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15.08.2017.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 ) 881 грн компенсації по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 ) 881 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31.01.2019

Суддя М.К. Закурін