Рішення

від 01.02.2019 по справі 200/14037/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 р. Справа№200/14037/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 85630, Донецька область, Мар'їнський район, м. Красногорівка, вул. Совєтська, 2/51; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 20/1)

до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар'їнського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає в невиплаті щомісячних страхових виплат, зобов'язання відповідача відновити щомісячні страхові виплати.

Ухвалою від 14 грудня 2018 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

4 січня 2019 року позивач виконав вимоги ухвали суду від 14 грудня 2018 року, чим усунув її недоліки.

Ухвалою суду від 9 січня 2019 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/14037/18-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Одночасно, суд визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду.

Ухвалою суду від 1 лютого 2019 року було замінено неналежного відповідача по справі - Мар'їнське відділення управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 у Донецькій області на належного - Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

У позовній заяві позивач зазначає, що йому була призначена щомісячна страхова виплата, проте, починаючи з квітня 2015 року виплати були припинені без жодного повідомлення позивача про причини невиплати. Позивач також відзначив, що його представник звертався з приводу припинення до відповідача та ним були виконані всі встановлені відповідачем вимоги для поновлення відповідних виплат. Крім того, листом відповідача від 15 травня 2018 року було повідомлено, що відділенням будуть відновлені страхові виплати з урахуванням перерахунків з травня 2015 року по 31 грудня 2017 року, однак, станом на момент подання цього позову страхові виплати на особовий рахунок позивача відділенням не були виплачені. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач також зауважив, що первинною причиною припинення відповідачем страхових виплат була його відсутність за місцем реєстрації та неможливість відділення встановити з ним зв'язок, що не відповідає вимогам статті 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування поданих заперечень відповідач зазначив, що після надходження у лютому 2015 року інформації про відсутність потерпілого ОСОБА_1 за місцем реєстрації, тому постановою від 30 квітня 2015 року позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, у зв'язку з відсутністю потерпілого з 1 травня 2015 року. Відповідач також зазначив, що на запити представника позивача були надані письмові роз'яснення щодо подальших дій потерпілого для відновлення виплат щомісячних страхових виплат, представником позивача інших дій проведено не було, але окрім повторних запитів про відновлення виплат щомісячних страхових виплат, представником позивача інших дій проведено не було. Також, відповідач відзначив, що страхові виплати здійснюються за умови подання потерпілим ОСОБА_2 щороку в грудні свідоцтва, яким засвідчується факт перебування потерпілого в живих, виданого відповідно до законодавства України дипломатичним представництвом або консульською установою України. Замість зазначеного свідоцтва потерпілий може подати ОСОБА_2 документ, яким засвідчується факт перебування потерпілого в живих, виданий відповідною місцевою установою згідно із законодавством країни проживання потерпілого і легалізований в установленому порядку дипломатичним представництвом чи консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, чого ані позивач, ані його представники, на думку відповідача, не виконали.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві отримав виробничу травму та була встановлена втрата професійної працездатності, що підтверджується наявними матеріалами справи та не є спірним питанням у справі. Через настання страхового випадку, згідно наявних матеріалів справи позивач перебував на обліку ВВДФССНВВ у Кіровському районі Донецька з 9 вересня 2009 року.

Постановою ВВДФССНВВ у Кіровському районі Донецька від 8 грудня 2009 року № 0525/6914/6914/9 позивачеві призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 18 листопада 2009 року по 17 листопада 2010 року включно.

Постановою ВВДФССНВВ у Кіровському районі Донецька від 13 квітня 2010 року № 0525/6914/6914/14 Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати з 1 березня 2010 року позивачу призначено перераховану щомісячну грошову суму з 1 березня 2010 року по 17 листопада 2010 року включно.

12 липня 2010 року справу позивача передано у Мар'їнське районне відділення та припинено страхові виплати з 1 вересня 2010 року.

Постановою відділення в Мар'їнському районі від 9 вересня 2010 року № 0551/2272/2272/1 позивача взято на облік відділення з 9 вересня 2009 року та призначено виплати з 1 вересня 2010 року по 17 листопада 2010 року включно.

25 листопада 2010 року постановою № 0551/2272/2272/3 відділення продовжило раніше призначені страхові виплати позивачу на період з 18 по 22 листопада 2010 року. Одночасно було вирішено призначити потерпілому перераховану щомісячну страхову виплату, яку проводити з 23 листопада 2010 року безстроково.

Постановою від 17 травня 2011 року позивачу призначено перераховану страхову виплату з 1 березня 2011 року, постановою від 28 березня 2012 року - з 1 березня 2012 року, постановою від 29 березня 2013 року - з 1 березня 2013 року.

31 січня 2015 року постановою відділення ВДФ у Мар'їнському районі призначено позивачу перераховану щомісячну грошову суму, виплату якої вирішено провадити з 1 березня 2014 року безстроково. Також, було вирішено провести донарахування щомісячних виплат за період березень-грудень 2014 року.

Судом встановлено, що 30 квітня 2015 року постановою відділення ВДФ у Мар'їнському районі № 0551/2272/2272/12 ОСОБА_1 припинено з 1 травня 2015 року виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, підставою для їх прийняття та відповідно припинення позивачеві страхових виплат була відсутність потерпілого. При цьому суд зауважує, що доказів щодо відсутності позивача за місцем реєстрації, яким чином це було встановлено відповідачем матеріали справи не містять.

13 травня 2017 року представник позивача звернувся до ОСОБА_2 соціального страхування з тимчасової втрати працездатності із запитом щодо підстав припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової суми у разі часткової втрати працездатності.

У відповідь листом від 29 травня 2017 року вих. № 88-06-13 Виконавчою дирекцією ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було надано інформацію, згідно якої у лютому 2015 року відділення отримало інформацію про відсутність ОСОБА_1 за місцем реєстрації (м. Красногорівка, вул. Совєтська, 2/51), що стало підставою для припинення з квітня 2015 року щомісячної страхової виплати позивачу. Також, у зазначеному листі позивачу запропоновано з метою нарахування щомісячних страхових виплат зв'язатися з відділенням фонду у м. Мар'їнка.

27 грудня 2017 року представник позивача, відновити призначені щомісячні страхові виплати та виплатити суму всіх щомісячних страхових виплат не виплачених з 18 травня 2015 року.

Згідно виписки з нотаріального акту від 20 жовтня 2017 року позивач мешкає у Варшаві та уповноважив своїх довірених осіб на представництво його інтересів.

Листом від 12 лютого 2018 року Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області додатково повідомлено, що згідно з положеннями Угоди про соціальне забезпечення між Україною та ОСОБА_3 на потерпілого розповсюджується дія законодавства України, оскільки страховий випадок стався на території України. За таких обставин, позивачу запропоновано для продовження отримання страхових виплат відкрити особовий рахунок в банківській уставної на території України та звернутись безпосередньо до відділення у м. Мар'їнці.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем було відкрито рахунок в ПАТ Державний ощадний банк .

20 березня 2018 року представник позивача звернувся до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування в Донецькій області із письмовою заявою про відновлення раніше призначених щомісячних страхових виплат.

Листом від 2 квітня 2018 року вих. № 01-11/1057 Мар'їнським відділенням Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області на адресу представника позивача надано інформацію, що для продовження отриманих страхових виплат позивачу необхідно відкрити особовий рахунок в банківській установі, з якою відділення співпрацює згідно Договору про надання послуг, згідно окремого переліку. Також, відділенням було зазначено про необхідність особистого звернення позивача із заявою встановленого зразка до відділення або надати таку заяву з нотаріально засвідченим записом про засвідчення особи та її підпису.

10 квітня 2018 року Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області своїм листом на адресу представника позивача повідомило про те, що управлінням рекомендовано Мар'їнському відділенню укласти договір з філією Ощадбанку, де відкритий картковий рахунок для його особистого обслуговування, але процедура укладання угоди триватиме певний час.

25 квітня 2018 року представник позивача повторно звернувся із заявою до Мар'їнського відділення щодо питання поновлення страхових виплат та просив укласти відповідний договір з банком для перерахування страхових виплат.

У відповідь листом від 15 травня 2018 року позивача поінформовано, що згідно наданої заяви будуть відновлені страхові виплати з урахуванням перерахунків з травня 2015 року по 31 грудня 2017 року. Страхові виплати будуть перераховуватися до ПАТ Державний ощадний банк в особі ТВБВ № 10004/0551 філії - Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк на особовий рахунок ОСОБА_1. Також, було поінформовано, що надалі страхові виплати будуть здійснюватися за умови подання позивачем до Мар'їнського відділення щороку в грудні свідоцтва, яким засвічуватиметься факт перебування потерпілого в живих.

19 липня та 20 серпня 2018 року до Мар'їнського відділення представником позивача спрямовані запити щодо дати відновлення страхових виплат з урахуванням перерахунків з травня 2015 року, у відповідь на які листом від 29 серпня 2018 року вих. № М 01-11/2016 повідомлено, що для вирішення питання здійснення страхових виплат необхідно постійно проживати в ОСОБА_3 або повернутися до України та звернутися за продовженням страхових виплат до Мар'їнького відділення особисто.

Не погоджуючись із відповіддю, враховуючи тривалу бездіяльність щодо невиплати страхових виплат, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та наданого відзиву відповідача спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача у виплаті позивачу сум страхових виплат, які припинені через незнаходження за місцем реєстрації.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг встановлено нормами частини 1 статті 46 зазначеного Закону, у якому передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Постановою правління ОСОБА_2 соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 затверджений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат. . Дія цього Порядку поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі - потерпілі) та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника.

Згідно умов пункту 1.11 зазначеного Порядку страхова виплата припиняється у випадках, передбачених статтею 46 Закону, у разі смерті отримувача страхових виплат та у випадку неподання потерпілим ОСОБА_2 щороку в грудні свідоцтва, яким засвідчується факт перебування його в живих, відповідно до Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року № 998 (надалі - Порядок № 998). Цей Порядок застосовується у разі, якщо міжнародними договорами України не встановлено інші правила здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали на постійне місце проживання за межі України (далі - потерпілий).

Для перерахування (переказу) відповідних грошових сумм, відповідно до положень пункту 4 Порядку № 998 потерпілий подає ОСОБА_2:

а) заяву за формою, що затверджується ОСОБА_2, із зазначенням способу перерахування (переказу) грошових сум;

б) довідку дипломатичного представництва або консульської установи України про постійне місце свого проживання за кордоном.

Страхові виплати потерпілий одержує за своїм вибором шляхом:

а) перерахування грошових сум на його рахунок, відкритий у банківській установі на території України;

б) перерахування грошових сум на його рахунок у кредитній установі країни його постійного проживання за межами України;

в) поштового переказу грошових сум на адресу потерпілого в країні його постійного проживання, якщо Україною укладено з нею угоду про обмін поштовими грошовими переказами (пункт 5 Порядку № 998).

Як встановлено, судом між Україною та ОСОБА_3 було укладено угоду про соціальне забезпечення, яка ратифікована Законом України 5 вересня 2013 року.

За умовами зазначеної угоди між договірними сторонами (розділ 4 стаття 17) право на допомогу у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначається відповідно до законодавства Договірної Сторони, яке поширювалось на застраховану особу на момент нещасного випадку на виробництві або під час виконання роботи, в результаті якої в неї виникло професійне захворювання.

Якщо призначення допомоги у разі професійного захворювання, відповідно до законодавства однієї із Договірних Сторін, залежить від підтвердження цього захворювання вперше на території цієї Договірної Сторони, то ця умова вважається виконаною, якщо це захворювання було вперше підтверджено на території іншої Договірної Сторони.

Якщо призначення допомоги у разі професійного захворювання, відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, залежить від виконання роботи, яка спричинила це захворювання, протягом певного періоду часу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони, враховує також період виконання роботи того самого типу відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони.

У випадку допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застосовуються положення статті 11 цієї Угоди, якою встановлено, що виплата допомоги за кордон здійснюється у випадку, якщо це передбачено законодавством, що застосовується.

Відповідно до частини 2 статті 21 Угоди визначено, що довідки та документи, видані компетентними органами, компетентними установами та установами зв'язку однієї Договірної Сторони визнаються компетентними органами, установами зв'язку та компетентними установами іншої Договірної Сторони.

Згідно з нормами частини 2 статті 23 даної Угоди документи та письмові заяви будь-якого типу, необхідні для застосування положень цієї Угоди, не вимагають легалізації дипломатичними та консульськими установами.

Суд не надає правової оцінки доводам відповідача щодо порядку посвідчення факту перебування потерпілого в живих для поновлення страхових виплат, оскільки дії щодо їх поновлення є похідними від припинення страхових виплат. При цьому, як встановлено судом страхові виплати були припинені не у зв'язку з переїздом потерпілого (позивача) за кордон, а про цей факт відповідачу стало відомо пізніше.

Водночас, як встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи страхові виплати позивача були припинені з підстави Відсутність потерпілого , що не відповідає вимогам статті 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування . Крім того, суд наголошує, що відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів щодо існування законодавчо встановлених підстав для припинення страхових виплат станом на прийняття постанови від 30 квітня 2015 року.

Суд наголошує, що Конституцією України закріплено право кожного громадянина щодо свободи пересування. Таким чином, не знаходження позивача за місцем проживання/перебування не могло бути підставою для припинення страхових виплат. Отже, суд доходить висновку про протиправність прийнятої постанови, якою припинено страхові виплати позивача.

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що представником позивача були виконані усі належні дії для поновлення страхових виплат, які були визначені відповідачем (його відокремленим підрозділом) у його численних листах-відповідях та листом Мар'їнського відділення було повідомлено про відновлення страхових виплат позивачу з урахуванням перерахунку з травня 2015 року. Отже, уповноваженим органом було визнано достатність дій позивача щодо відновлення страхових виплат.

За таких обставин, суд доходить висновку, що припиняючи страхові виплати позивача територіальний орган відповідача діяв необґрунтовано.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Відповідно до частини 3 статті 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, на підставі всіх доказів у їх сукупності та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, суд доходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та позов таким, що підлягає задоволенню. Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи судом встановлено, що про припинення страхових виплат позивача була винесена постанова від 30 квітня 2015 року № 0551/2272/2272/12 Про припинення щомісячної страхової виплати . Тож, з урахуванням положень статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначену постанову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 85630, Донецька область, Мар'їнський район, м. Красногорівка, вул. Совєтська, 2/51; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 20/1) до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати постанову Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар'їнсьому районі Донецької області від 30 квітня 2015 року № 0551/2272/2272/12 Про припинення щомісячної страхової виплати .

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) щомісячних страхових виплат.

Зобвязати Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області відновити призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) щомісячних страхових виплат з 1 травня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн.. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 85630, Донецька область, Мар'їнський район, м. Красногорівка, вул. Совєтська, 2/51; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 20/1).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 1 лютого 2019 року. Повне судове рішення складено 1 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.