Рішення

від 23.01.2019 по справі 620/3835/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року Чернігів Справа № 620/3835/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Ананка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Костянтина Вікторовича, третя особа - Пакульська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Ананко Костянтина Вікторовича Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - відповідач), третя особа - Пакульська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - третя особа), про визнання протиправним та скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40546958 від 10 квітня 2018 року номер запису про право власності: 25643489, про реєстрацію права комунальної власності на житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості загальною площею (кв. м.) 57,8, житлова площа (кв. м.) 27,7 за адресою: АДРЕСА_1, за Територіальною громадою в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що по даний час житловий будинок загальною площею (кв. м.) 57,8, житлова площа (кв. м.) 27,7 за адресою: АДРЕСА_1 є предметом судового спору, що відбувається на протязі декількох років між ним та Пакульською територіальною громадою Чернігівського району Чернігівської області. За постановою державного виконавця Чернігівського РВДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 03.10.2016 накладено арешт на 5/6 частин вищевказаного житлового будинку. Дане обтяження у вигляді арешту на 5/6 частин житлового будинку по сьогоднішній день не скасовано. Незважаючи на те, що всі ці обставини, які мають істотне значення, були відомі відповідачу, він всупереч вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень прийняв незаконне рішення про реєстрацію права комунальної власності за Територіальною громадою в особі Пакульської сільської ради Київської області на даний будинок. Крім того, земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у власності позивача на підставі договору дарування земельної ділянки від 07.10.2013.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що наявність заборони на даний житловий будинок, у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пункту 67 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , жодним чином не перешкоджає для прийняття рішення державним реєстратором про реєстрацію права власності за третьою особою.

Представником третьої особи подані письмові пояснення, в яких останній вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки на законодавчому рівні у державного реєстратора були відсутні обґрунтовані правові підстави для відмови в державній реєстрації права власності. Відповідач прийняв вірне рішення, оскільки державна реєстрація речових прав на житловий будинок АДРЕСА_1 за третьою особою не порушувала будь-яких прав інших осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити та зазначив, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справа, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.04.2018 року до відділу державної реєстрації звернулась Голова Територіальної громади села Пакуль в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.102).

До заяви були подані наступні документи: акт приймання-передачі № б/н від 10.10.2012 та рішення вісімнадцятої сесії шостого скликання Пакульської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області № б/н від 25.12.2012 (а.с.103, 106).

Під час розгляду вищевказаної заяви, відповідачем сформована Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №120065667 від 10.04.2018, відповідно до якої встановлено, що на 5/6 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано обтяження у спеціальному розділі (№ 16815289 від 07.10.2016 року), де обтяжувач - Чернігівський районний ВДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області; особа, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_4, на підставі постанови державного виконавця №52585970 від 03.10.2016 року та право власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна 23709005), який є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власник - ОСОБА_5 (а.с.107-108).

Перевіривши подані заявником документи, відповідачем прийнято рішення № 40546958 від 10.04.2018 відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень , в редакції станом на 18.01.2018 та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (а.с.109).

Вважаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40546958 від 10.04.2018 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовi, економiчнi, органiзацiйнi засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, а також, їх обтяжень в Україні визначаються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952).

Згiдно зi статтею 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офiцiйне визнання i пiдтвердження державою фактiв набуття, змiни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення вiдповiдних записiв до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1952 обов'язковiй державнiй реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; право власності на об'єкт незавершеного будівництва; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів (пункт 12 Порядку № 1127).

Згідно з абзацом 1 пункту 67 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника.

Відповідно до пунктів 1-4 частини 3 статті 10 Закону № 1952 державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Необхідно зазначити, що частина 1 статті 24 Закону № 1952 передбачає вичерпний перелік підстав відмови в державній реєстрації прав, а саме у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разi, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

За наявностi пiдстав для вiдмови в державнiй реєстрації прав державний реестратор приймае рiшення про вiдмову в державнiй реестрації прав (частина 2 статті 24 Закону № 1952).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2017, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2017, у цивільний справі № 748/2437/15-ц за позовом Пакульської територіальної громади до ОСОБА_4 та інших учасників справи, первісний позов Пакульської територіальної громади в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області був задоволений в повному обсязі, було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, померлого 19.12.2013, скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на успадковане майно, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь Пакульської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області житловий будинок АДРЕСА_1

Так, 25.06.2014 був відкритий розділ №392899874255 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вищевказаний житловий будинок, в якому записи про права власності та їх обтяження станом на 10.04.2018 були відсутні. Це свідчить про те, що під час відкриття розділу №392899874255, були зареєстровані записи про право власності, але скасовані державним реєстратором на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області №748/2437/15-ц від 16.01.2017, яке набрало законної сили 23.05.2017. Цим же рішенням майно витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь Пакульської територіальної громади в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, житловий будинок АДРЕСА_1 є предметом судового спору, який відбувається на протязі декількох років між позивачем та Пакульською територіальною громадою Чернігівського району Чернігівської області, оскільки рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2017 у цивільний справі № 748/2437/15-ц набрало законної сили, а відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вищезазначене рішення суду, не зупиняє виконання останнього.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, суд зазначає, що наявність заборони на даний житловий будинок, у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 24 Закону № 1952 та пункту 67 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , жодним чином не перешкоджає прийняттю рішення державним реєстратором про реєстрацію права власності.

Крім того, суд не погоджується з позицією позивача щодо наявності реєстрації права власності на земельну ділянку за останнім, як на підставу скасування реєстраційних дій, оскільки така реєстрація не обмежує відповідача у здійсненні реєстрації права власності на житловий будинок.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко К.В. під час прийняття оскаржуваного рішення встановив, що заява про державну реєстрацію прав подана належною особою; подані документи відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством; подані документи дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; відсутні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відсутні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача не подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заявником не подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 139,241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Заяць