Постанова

від 25.04.2019 по справі 620/3835/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3835/18 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської О.А.

суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 01.02.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Костянтина Вікторовича, третя особа - Пакульська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Костянтина Вікторовича, третя особа - Пакульська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40546958 від 10 квітня 2018 року номер запису про право власності: 25643489, про реєстрацію права комунальної власності на житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості загальною площею (кв. м.) 57,8, житлова площа (кв. м.) 27,7 за адресою: АДРЕСА_1 за Територіальною громадою в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних дій державного реєстратора суперечать фактичним обставинам справи та письмовим доказам, які були предметом судового розгляду та свідчать про протилежне.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача та Пакульської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області надійшли відзиви на апеляційну скаргу, зареєстровані 21.03.2019 та 27.03.2019 відповідно, в яких вони зазначають про законність та обґрунтованість рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та просять суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2018 до відділу державної реєстрації звернулась Голова Територіальної громади села Пакуль в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Перевіривши подані заявником документи, відповідачем прийнято рішення № 40546958 від 10.04.2018 відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень , в редакції станом на 18.01.2018 та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 с. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, що розглядається, спір виник стосовно правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості загальною площею (кв. м.) 57,8, житлова площа (кв. м.) 27,7 за адресою: АДРЕСА_1 за Територіальною громадою в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, у зв'язку з відсутністю у державного реєстратора законодавчо визначених підстав приймати спірне рішення. Відтак, у даній справі фактично оскаржується правомірність набуття Територіальною громадою в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області права власності на житловий будинок. Так, позивач фактично обґрунтував позовні вимоги тим, що він є власником вказаного житлового будинку.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 23 січня 2019 року у справі № 821/1297/17, від 20 березня 2019 року у справі №818/237/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 27.11.2018 у справі 820/3534/17 дійшла висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації права іншої особи, а не позивача.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права на це майно. Такий спір має приватноправовий характер і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року № 823/2042/16, від 3 квітня 2019 року №817/3393/15.

За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7749/16.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, роз'яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315 , 319 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Костянтина Вікторовича, третя особа - Пакульська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Костянтина Вікторовича, третя особа - Пакульська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяО.О. Беспалов СуддяВ.Ю. Ключкович

Повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року.