Постанова

від 21.01.2019 по справі 0940/1649/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3370/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року (головуючий суддя Лучко О.О., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 06.08.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2016 р. по 28.02.2018 р.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.04.2016 по 27.02.2018 у розмірі 71643,81 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, тому просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову - відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 згідно наказу №591 о/с від 06.11.2015 року та поновлення 28.02.2018 року на посаді з 07.11.2015 року позивач не працював та грошове забезпечення позивачу не нараховувалось та не виплачувалось. Тому середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється судом, виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи перед звільненням позивача 06.11.2015. Як встановлено судом у справі № 809/4378/15, відповідно до довідки про суму середнього заробітку середньомісячне грошове утримання позивача складало 3270,38 грн., а середньоденне грошове забезпечення -152,11 грн.

Таким чином, середній заробіток позивача за весь час вимушеного прогулу позивача складає 71643,81 грн.(471 робочий день (період з 07.11.2016 по 27.02.2018 включно ) помножити на 152,11 (розмір середньоденного грошового забезпечення), який підлягає стягненню з УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, яким проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу під час перебування ним на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо - транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області. Враховуючи час вимушеного прогулу становить 471 робочий день ( з 07.04.2016 по 27.02.2018) підлягає стягненню з відповідача 71643,81 грн.(471x152,11 -71643,81грн.). Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. При цьому позивач не заперечує що з 06.04.2018 по 28.02.2018 знаходився на обліку у Центрі зайнятості населення і отримував допомогу по безробіттю. Однак, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, в тому числі при отриманні допомоги по безробіттю, Законом не передбачено.

Крім того, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога та виплачувалась допомога по безробіттю, загальна сума яких є більшою, ніж сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік.

Апелянт вважає, що при нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обов'язково мають враховуватись сплачені суми вихідної допомоги при звільненні та допомоги по безробіттю.

Крім того апелянт вважає, що посилання суду на те, що позивача було поновлено на займаній посаді тільки 28.02.2018 року не відповідає дійсності. Відповідно до рішення суду Позивач не заперечує, що з 06.04.2018 по 28.02.2018р. знаходився на обліку у Центрі зайнятості населення . Дане твердження суду безпідставне так, як таке в природі не можливе та й лишній раз підтверджує те, що дані матеріали не були предметом дослідження в судовому засіданні. Якщо врахувати, що повинна бути дата не 06.04.2018, а 06.04.2016 року, то і це не відповідає дійсності так, як з 18.12.2015 року по 11.12.2016р. згідно запису №3 трудової книжки, позивач зареєстрований, як безробітний, в Івано-Франківському міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю .

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі постанова КМ УРСР № 114), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Аналогічне правило передбачено і пунктом 3.5.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 205/14896 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі наказ МВС № 499), згідно з яким особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). В тому числі цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу (пп. з п. 1 Порядку).

З урахуванням абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. За змістом пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (година) заробітна плата працівника.

За приписами пункту 1.7 наказу МВС № 499 при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці за який здійснюється виплата.

Тому апелянт вважає, що при обчисленні грошового забезпечення за час вимушеного прогулу мають враховуватись саме календарні дні, а не робочі.

Згідно з довідкою, яка знаходиться у справі №809/4378/15, на яку посилається суд першої інстанції, позивачу нараховане грошове забезпечення у вересні 2015 року (30 календарних днів) у сумі 3270грн.38коп., у жовтні 2015 року (31 календарний день) - 4313грн.13 коп. Сума середньоденного грошового забезпечення становить: (3720,38 грн. + 4313,13 грн.) : (30 днів + 31 день) = 131,70 грн.

Згідно запису №2 в трудовій книжці позивач був звільнений з посади з 06.11.2015 р. наказом від 06.11.2015 № 591о/с. Відповідно до запису №4 трудової книжки позивача на підставі наказу №8 о/с від 04.11.2016 року Пункт запису трудової книжки №2 вважати-недійсним . Тобто, позивача було поновлено на посаді 04.11.2016 року.

Таким чином, кількість днів вимушеного прогулу у вказаний період складає: у листопаді 2015 року - 24, у грудні 2015 року - 31, у січні 2016 року - 31, лютому - 29, березні -31, квітні - 30, травні -31, червні - 30, липні - 31, серпень-31, вересень-30 , жовтень-31, листопад 2016 року-4, а всього - 364 дні. Сума грошового забезпечення за ці дні становить: 131,70 грн. х 364дні = 47938,8 грн.

Разом з тим, при звільненні в листопаді 2015 року позивач отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 32703,80 грн. та з квітня 2016 по грудень 2016 року отримав допомогу по безробіттю в сумі 19266,10 грн. Загальна сума цих виплат складає 51969,90 грн., що значно перевищує суму грошового забезпечення за дні вимушеного прогулу.

Суд без посилання на норми закону довільно трактує , що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, в тому числі при отриманні допомоги по безробіттю, Законом не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення ЙОГО на роботі за рішенням суду. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду (ч. 1 ст. 34 Закон № 1533-ІІІ).

Враховуючи те, що згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 року по справі №809/4452/15 прийнято рішення про стягнення з УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області в користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 32703грн.80коп. згідно із Законом України від 09.04.1992 № 2262 - XІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , а відповідно рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року справа №809/4378/15 було скасовано наказ від 06.11.2015 №591 о/с про звільнення позивача за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлено ОСОБА_1 на посаді, відповідно кошти в розмірі 32703 грн.80 коп. одноразова грошова допомога (яка виплачується одноразово тільки при звільненні) та допомога по безробіттю за вказаний період в сумі 19266грн. 10коп., а всього 51969 грн.90 коп., яку позивач одержав протягом часу вимушеного прогулу.

Так, як загальна сума вказаних виплат перевищила суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (з 06.04.2016. по 04.11.2016), а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того судом порушено норм процесуального права, а саме ст.44 КАС України та прийнято рішення всупереч вимогам діючого законодавства.

У відповідності до вимог ч.1 та ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 Наказом УМВС України в Івано-Франківській області № 591 о/с від 06.11.2015 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію за п.64 г (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №809/4378/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016, наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 591 о/с від 06.11.2015 По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано, позивача поновлено на займаній посаді з 06.11.2015. Постановлено також стягнути з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 06.04.2016 в розмірі 989,28 грн. У задоволенні позову в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про поновлення на посаді в цій установі відмовлено.

28.02.2018 УМВС України в Івано-Франківській області на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №809/4378/15 видано наказ №2 о/с, яким скасовано наказ УМВС України в Івано-Франківській області №591 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015, та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області з 07.11.2015.

Тобто, рішення суду в частині поновлення не було виконано негайно, а тільки 28.02.2018, відповідно за період з 07.04.2016 по день винесення наказу про поновлення (28.02.2018) позивачу не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу,

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно із ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Оскільки, лише 28.02.2018 УМВС України в Івано-Франківській області, на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 у справі №809/4378/15 видано наказ №2 о/с яким скасовано наказ УМВС України в Івано-Франківській області №591 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015, та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області з 07.11.2015 то суд вірно вважав, що ОСОБА_1 з вини відповідача був позбавлений можливості працювати за відповідною займаною посадою, на якій він був поновлений. Відтак, мав місце вимушений прогул за час невиконання відповідачем постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №809/4378/15 за період з 07.04.2016 по 27.02.2018.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції правильно зазначено, що у ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до підп. з п. 1, п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі за текстом Порядок 100), основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, продовжується у цьому пункті, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Згідно п.8 Порядку №100 для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п.24 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 року № 114 (далі за текстом - Положення №114) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки після звільнення ОСОБА_1 згідно наказу №591 о/с від 06.11.2015 та поновлення 28.02.2018 на посаді з 07.11.2015, позивач не працював та грошове забезпечення позивачу не нараховувалось і не виплачувалось, то суд першої інстанції правильно вважав, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи перед звільненням позивача 06.11.2015.

Як встановлено судом у справі №809/4378/15, відповідно до довідки про суму середнього заробітку ОСОБА_1, середньомісячне грошове утримання позивача складало 3270,38 грн., а середньоденне грошове забезпечення - 152,11 грн. Відповідно, середній заробіток позивача за весь період вимушеного прогулу позивача складає 71643,81 грн. (471 робочий день (період з 07.11.2016 по 27.02.2018 включно) помножити на 152,11 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення), який підлягає стягненню з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області, яким проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу під час перебування ним на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі №809/4378/15 на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 06.04.2016 включно, а щодо стягнення заробітку за 28.02.2018, то в цей день видано наказ про поновлення позивача на посаді і невиплата йому грошового забезпечення з даного моменту є предметом оскарження у справі №809/881/18.

При цьому, суд, з чим погоджується колегія суддів, вірно вказав, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, в тому числі при отриманні допомоги по безробіттю, Законом не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №161/15810/13-а (2а/161/10/14), постанові від 20.06.2018 у справі за № 826/808/16 та у постанові від 31.01.2018 у справі за № К/9901/1628/18 813/7926/14.

Не заслуговує на увагу і покликання відповідача на отримання позивачем вихідної допомоги при звільненні, оскільки даний спір стосується виплати середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року по справі № 0940/1649/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді Т. І. Шинкар Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 31.01.19