Рішення

від 23.01.2019 по справі 902/749/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2019 р. Cправа № 902/749/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дружба-ВМ", с.Шура-Копіївська, Тульчинський район, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат", с.Заможне, Барський район, Вінницька область

про стягнення 350 801 грн 96 коп.

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

Представники сторін не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Дружба-ВМ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" про стягнення 350 801 грн 96 коп. заборгованості, з яких 310 000 грн 39 коп. основного боргу, 29 667 грн 04 коп. інфляційних втрат, 11 134 грн 53 коп. відсотки за користування коштами за договором на поставку худоби № 22/08 від 22.08.2017 р.

Ухвалою суду від 11.12.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/749/18 в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 10.01.2019 р.

За результатами підготовчого засідання (10.01.2019 р.) суд з огляду на процесуальні позиції сторін, характер спірних правовідносин дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 10.01.2019 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 23.01.2019 р.

23.01.2019 р. до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 23.01.2019 р., в якій останній поданий позов підтримує в повному обсязі та просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання 23.01.2019 р. представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, у поданій до суду заяві б/н від 23.01.2019 р. представник позивача, наряду з іншим, просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу адресована відповідачу ухвала від 10.01.2019 р. підприємством зв'язку до суду не повернуто.

З огляду на вказане при неявці відповідача судом враховується наступне.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17 .

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/749/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у даній справі, в т.ч. ухвалою суду від 10.01.2019 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень .

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

У рішенні у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як встановлено судом, відповідач був обізнаним про наявність спору в суді 14.12.2018 р. про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 2300700049214 (а.с. 66, т. 1).

В той же, з моменту обізнаності про наявність спору (майже 1,5 місяця) у останнім не подано до суду жодного доказу на підтвердження своєї процесуальної позиції щодо позову.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді .

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

У зв'язку з неявкою представників сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем ОСОБА_1 поставки худоби б/н № 22/08 від 22.08.2017 р. відповідно до якого останньому поставлено товар на загальну суму 310 000 грн 39 коп . за який відповідач не розрахувався.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 350 801 грн 96 коп., з яких: 310 000 грн 39 коп. основного боргу, 29 667 грн 04 коп. інфляційних втрат, 11 134 грн 53 коп. відсотки за користування коштами (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 22.08.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" (покупець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Дружба-ВМ" (продавець, позивач) укладено договір на поставку худоби б/н № 22/08 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця велику рогату худобу (ВРХ) та свиней, вирощених в господарстві (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість згідно виставленого рахунку (а.с. 11-12, т. 1).

Кожна партія худоби супроводжується довідкою затвердженої форми, що підтверджує її придатність для промислової переробки (Форма 1).

Згідно із п.п 3.1., 4.1. ОСОБА_1 покупець оплачує продавцю вартість ВРХ та свиней по договірних цінах (з врахуванням ПДВ), що діють на підприємстві на дату поставки. Розрахунки за фактично поставлену ВРХ та свиней у живій вазі, здійснюються шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця або готівку.

Відповідно до п. 5.2. ОСОБА_1 графік поставок, вартість транспортування, умови оплати встановлюються сторонами на кожну окрему партію товару.

Договір набирає чинності з 22.08.2017 р. і діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по даному ОСОБА_1 (п.6.1. ОСОБА_1).

Додатком до ОСОБА_1 від 22.08.2017 р. сторонами погоджено Протокол узгодження договірної ціни, в якому визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну та вартість товару (а.с. 13, т. 1).

Судом встановлено, що на виконання умов ОСОБА_1 позивачем у серпні 2017 р. поставлено відповідачу товар (свині ІІ кат. 197 гол) на загальну суму 310 000 грн 39 коп. на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін: видаткова накладна № 94 від 22.08.2017 р., приймальна квитанція № 000407 від 22.08.2017 р. (форма № ПК-1) та реєстраційні свідоцтва свиней серії АА 0531792, АА 0531793 (а.с. 14, 17-19, т. 1).

Крім того, поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" відображено у податковій звітності позивача, що стверджується наявною в справі податковою накладною (дата складання 22.08.2017 р.), в якій значиться господарська операція - поставка свиней ІІ кат. 197 гол на суму 310 000 грн 39 коп., яку, як слідує з квитанції, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.09.2017 р. (а.с.15-16, т. 1).

Натомість відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 310 000 грн 39 коп.

При цьому суд констатує, що відповідачем всупереч приписів ст. ст. 13, 74 ГПК України не надано суду жодних доказів в спростування обставин наведених позивачем та наданих на їх підтвердження доказів, в зв'язку з чим суд при розгляді спору виходить зі змісту та обсягу доказів, що містяться в матеріалах справи.

Непроведення відповідачем розрахунків за поставлений товар в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами ОСОБА_1 між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Умовами ОСОБА_1 сторонами не визначено конкретного строку оплати товару, в зв'язку з чим останній мав бути оплачений позивачем в момент прийняття, тобто 22.08.2017 р.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 310 000 грн 39 коп. заборгованості за поставлений товар є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 667 грн 04 коп . інфляційних втрат та 11 134 грн 53 коп. відсотків за користування коштами за договором за період прострочення з 27.08.2017 р. по 06.11.2018 р., які виходячи із долученого позивачем розрахунку та посилання останнього на норми ч. 2 ст. 625 ЦК України за своє правовою природою є 3 % річних.

За результатами вказаних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам чинного законодавства України.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок відсотків за користування коштами за договором (3 % річних) у вказаному позивачем періоді з 27.08.2017 р. по 06.11.2018 р. помилок не виявлено, в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню у судом у заявленому позивачем розмірі.

Поряд з цим, при здійсненні перевірки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат у вказаному позивачем періоді судом визначено їх в сумі 40 242 грн 03 коп. , яка є більшою ніж та, що заявлена позивачем у даному періоді ( 29 667 грн 04 коп. ), однак враховуючи те, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача до стягнення підлягають останні у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) чи відсутності вини в допущеному ним порушенні зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Дружба-ВМ" у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

23.01.2019 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат", вул. Кармелюка, 65-А, с.Заможне, Барський район, Вінницька область, 23007 (ідентифікаційний код - 34918546) на користь Публічного акціонерного товариства "Дружба-ВМ", вул. Шевченка, 74, с. Шура-Копіївська, Тульчинський район, Вінницька область, 23622 (ідентифікаційний код - 00414262) - 310 000 грн 39 коп. - основного боргу, 29 667 грн 04 коп. - інфляційних втрат, 11 134 грн 53 коп. - відсотків за користування коштами за договором та 5 262 грн 03 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 01 лютого 2019 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Шевченка, 74, с. Шура-Копіївська, Тульчинський район, Вінницька область, 23622.

3 - відповідача - вул. Кармелюка, буд. 65-А, с. Заможне, Барський район, Вінницька область, 23007.