Постанова

від 30.01.2019 по справі 825/3810/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

Київ

справа №825/3810/15-а

адміністративне провадження №К/9901/14650/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Данівське про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Данівське на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М. від 22 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області (далі - Козелецьке РУЮ, відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Данівське (далі - ТОВ Данівське ), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області Улановської Анни Михайлівни про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер 22962634 від 17 липня 2015 року, яким було зареєстроване строкове платне користування земельною ділянкою, площею 2,66 га ріллі на території Данівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, кадастровий номер НОМЕР_2 строком дії 10 років з правом пролонгації (орендар - ТОВ Данівське , код ЄДРПОУ 03799110), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право (право оренди) № 10461180;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області Улановської Анни Михайлівни про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер 22962686 від 17 липня 2015 року, яким було зареєстроване строкове платне користування земельною ділянкою, площею 0,25 га сіножаті на території Данівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, кадастровий номер НОМЕР_1 строком дії 10 років з правом пролонгації (орендар - ТОВ Данівське , код ЄДРПОУ 03799110), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право (право оренди) № 10461215;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області Улановської Анни Михайлівни про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер 22962594 від 17 липня 2015 року, яким було зареєстроване строкове платне користування земельною ділянкою, площею 2,89 га пасовища на території Данівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, кадастровий номер НОМЕР_1 строком дії 10 років з правом пролонгації (орендар - ТОВ Данівське , код ЄДРПОУ 03799110), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право (право оренди) № 10461152.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що здійснення 17 липня 2015 року державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок, строком на 10 років, за умови, що договори оренди землі укладено 15 березня 2008 року, є протиправним, оскільки станом на 17 липня 2015 року із 10 років строку дії договорів минуло 7 років 4 місяці та 2 дні, і відповідно залишок строку дії цих договорів становив 2 роки 7 місяців 29 днів. Тобто реєстрація права оренди за ТОВ Данівське строком на 10 років грубо порушує право власника земельних ділянок розпоряджатися ними після 15 березня 2018 року, як це передбачено умовами договорів. Таким чином, на думку позивача, ТОВ Данівське штучно збільшило строк оренди землі без укладання відповідних договорів. Позивач одночасно зазначає, що він не підписував з ТОВ Данівське ніяких договорів оренди від 15 березня 2008 року та має намір доводити це в суді у порядку ЦПК України. Однак, не оскарження рішень державного реєстратора в даному випадку може призвести до втрати цієї можливості у зв'язку з можливим пропуском строку звернення з адміністративним позовом. Також, позивач вважає рішення державного реєстратора протиправними у зв'язку з тим, що ним здійснено реєстрацію іншого речового права за наявності вже зареєстрованого права, тобто допущено подвійну реєстрацію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договори оренди від 15 березня 2008 року укладені за взаємною згодою сторін, що не суперечить пункту 36 договору оренди від 03 квітня 2006 року, а також у зв'язку з відсутністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем правомірно прийняті відповідні рішення від 17 липня 2015 року № 22962634, № 22962686 та № 22962594 про проведення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року скасовано та ухвалено нову, якою адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень вжив необхідних заходів для встановлення наявності реєстрації права оренди на оспорювані земельні ділянки, разом з тим, не звернув увагу про викладену інформацію про наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами та здійснив реєстрацію іншого речового права за наявності вже зареєстрованого права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю Данівське звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 27 квітня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 825/3810/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Данівське про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Данівське на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 03 квітня 2006 року між позивачем та КСП ім. Леніна (код ЄДРПОУ 03799110, правонаступником якого є ТОВ Данівське ) було укладено договір оренди землі строком на 10 років, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надав у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,80 га, яка знаходиться на території Данівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. Право власності на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданого на ім'я ОСОБА_2

Згідно до плану меж земельної ділянки вона складається з трьох частин (сіножаті - 0,25 га, пасовище - 2,89 га та рілля - 2,66 га), які мають кадастрові номери: НОМЕР_2 НОМЕР_1 НОМЕР_3 відповідно.

До закінчення строку дії договору оренди землі від 03 квітня 2006 року між позивачем та ТОВ Данівське 15 березня 2008 року укладено нові договори щодо надання в оренду земельної ділянки, що складається з трьох частин (сіножаті - 0,25 га, пасовище - 2,89 га та рілля - 2,66 га) та мають кадастрові номери: НОМЕР_2 НОМЕР_1 НОМЕР_3 відповідно.

14 липня 2015 року ТОВ Данівське звернулось до Реєстраційної служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області Улановською Анною Михайлівною були винесені рішення від 17 липня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 22962634, 22962686 та 22962594), якими було зареєстроване строкове платне користування земельними ділянками (площею 2,66 га ріллі, площею 0,25 га сіножаті, площею 2,89 га пасовища) на території Данівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (кадастрові номери: НОМЕР_2 НОМЕР_1 НОМЕР_3) строком дії 10 років з правом пролонгації (орендар - ТОВ Данівське , код ЄДРПОУ 03799110), на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні записи про інше речове право (право оренди).

Таким чином, отримавши від ТОВ Данівське копії договорів оренди землі від 15 березня 2008 року та оригінали витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач дізнався про прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, однак не погоджуючись з вказаними рішеннями, звернувся до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у державного реєстратора не було правових підстав для відмови у державній реєстрації іншого речового права (права оренди). Наданий реєстратору договір оренди землі від 15 березня 2008 року не визнаний недійсним та не скасований. Крім того, скаржник зазначає, що необхідність розірвання договору оренди землі для реєстрації нових договорів землі з однією і тією ж особою не передбачено чинним законодавством.

Від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу ТОВ Данівське , в якому позивач наголошував на безпідставності касаційної скарги та просив залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що такий спір є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, що розглядається, спір виник стосовно правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права за договором оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Данівське від 15 березня 2008 року, з підстав не згоди позивача продовжувати дію укладеного договору оренди. Відтак, у даній справі фактично оскаржується чинність договору оренди, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію іншого речового права.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами - договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки спірні правовідносини фактично виникли між ТОВ Данівське та ОСОБА_2 стосовно чинності договору оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_2 НОМЕР_1 НОМЕР_1 колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Все це підтверджує, що даний спір потребує вирішення за правилами ЦПК України, який, зокрема, передбачає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, а також у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 823/217/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 823/369/17, у яких сторонами виступають юридична особа (позивач) та державний реєстратор (відповідач), третьою особою - інша юридична особа, а предметом спору є правомірність дій державного реєстратора щодо реєстрації речового права на підставі договору оренди.

У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить земельний спір, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.

Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

Намагання сторін вирішити земельний спір, використовуючи систему адміністративних судів, або розгляд адміністративними судами такого спору в порядку КАС України є помилковим.

Саме завдання Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів ) полягає у виправлені відповідних помилок.

Колегія суддів також враховує, що згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom ) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Станєв проти Болгарії ( Stanev v. Bulgaria ) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ТОВ Данівське слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Данівське задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Данівське про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно закрити.

Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко