Ухвала

від 30.01.2019 по справі 823/922/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2019 року

Київ

справа №823/922/16

адміністративне провадження №К/9901/7547/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айова до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Айова (далі - ТОВ Айова , позивач) звернулося суду з позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - Тальнівське РУЮ Черкаської області, відповідач), Тальнівської районної державної адміністрації (далі - Тальнівська РДА, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасування рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 15 лютого 2016 року, індексний номер 28238205.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на час звернення до суду ТОВ Айова користується земельною ділянкою площею 2,40 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер: НОМЕР_1, на підставі договору оренди землі від 18 грудня 2006 року та додаткового договору до нього № 131 від 13 травня 2010 року, укладеного з фізичною особою ОСОБА_2, що зареєстрований відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 12 листопада 2010 року № 041079300220. У квітні 2016 року позивач дізнався, що 15 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ ВП Імпульс плюс укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки № 103. У подальшому, 15 лютого 2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області прийнято рішення, індексний номер: 28238205, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за ТОВ ВП Імпульс плюс права оренди спірною земельною ділянкою. Зазначене рішення державного реєстратора Тальнівського РУЮ позивач вважає протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки вже було зареєстровано за ТОВ Айова на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій, договір оренди землі від 18 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Айова був чинним, тому реєстрація договору оренди землі з новим орендарем є неможливою.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав, які виникли до 01 січня 2013 року на об'єкт нерухомого майна є не правом, а обов'язком державного реєстратора.

Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу подано 31 жовтня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 823/922/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року прийнято до свого провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айова до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що переважне право позивача не може бути порушене, так як воно ще не виникло. Таке право виникає на підставі пункту 8 договору оренди землі на наступний день після закінчення дії такого договору. До закінчення дії вищевказаного договору і вчинення дій щодо реалізації переважного права позивачем, неможливо стверджувати про виникнення та порушення такого права у позивача.

Крім того, скаржником надано додаткові пояснення, у яких ТОВ ВП Імпульс плюс зазначає, що даний спір має не публічний, а приватно-правовий характер, відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому суди помилково розглянули даний спір в порядку адміністративного судочинства.

Від інших учасників справи заперечення або відзиву не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини шостої статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom ) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Станєв проти Болгарії ( Stanev v. Bulgaria ) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

У Х В А Л И В:

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айова до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс плюс про визнання протиправним та скасування рішення передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко