Постанова

від 31.01.2019 по справі 820/2270/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №820/2270/16

адміністративне провадження №К/9901/27233/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 (головуючий суддя - Панченко О.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Мельнікова Л.В., Донець Л.О.)

у справі № 820/2270/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Техресурс

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спец-Техресурс (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Київська ОДПІ), в якому просило суд:

- скасувати рішення Київської ОДПІ від 11.04.2016 № 1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства;

- зобов'язати Київську ОДПІ поновити реєстрацію Товариства платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що в установлений законом спосіб протягом 12 послідовних податкових місяців подавав контролюючому органу декларацію з податку на додану вартість (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. За таких обставин, на думку позивача, у Київської ОДПІ не було законних підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14.07.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016, позов задовольнив:

- скасував рішення Київської ОДПІ від 11.04.2016 № 1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства;

- зобов'язав Київську ОДПІ поновити реєстрацію Товариства платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Київська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства. При цьому, в обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на правомірність прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 11.04.2016 № 1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської ОДПІ.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

21.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Київській ОДПІ та зареєстроване як платник податку на додану вартість 01.01.2015 за індивідуальним податковим номером 394934120318, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість № 1420314500275.

14.04.2016 Київською ОДПІ на адресу Товариства направлено рішення № 1 (вих. №4217/10/20-31-12-01-17), яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість з посиланням на той факт, що позивачем, який зареєстрований як платник податку на додану вартість, протягом 12-ти послідовних податкових місяців подано контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, відповідно до пп. г п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Скасовуючи вказане рішення Київської ОДПІ, суди попередніх інстанцій встановили факт подання позивачем у період з 01.09.2015 по 31.03.2016 податкової звітності з податку на додану вартість, що свідчить про здійснення позивачем операцій постачання/придбання товарів, внаслідок яких були сформовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому дійшли висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість згідно з положеннями підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Пунктом 184.1 статті 184 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у випадках, визначених абзацами а - з цього пункту.

Так, відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація платником податку на додану вартість анулюється якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті а пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Також за змістом пункту 5.5 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (далі - Положення № 1130), анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти б - з пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у разі існування відповідних підстав.

Підпунктом 3 абзацу 3 пункту 5.5 Положення № 1130 визначено, що рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є довідка про подання/неподання платником податку на додану вартість контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство через канцелярію Київської ОДПІ відповідними супровідними листами, на яких наявні штампи вхідної кореспонденції податкового органу, подало податкові декларації з податку на додану вартість від 18.04.2016, 17.03.2016, 18.02.2016, 14.01.2016, 11.12.2015, 18.11.2015, 19.10.2015, 18.09.2015, 21.09.2015, 07.08.2015, 13.07.2015, 17.06.2015, 12.05.2015, у яких відображені суми податкових зобов'язань з цього податку, які підлягали нарахуванню та сплаті до державного бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Крім того, зазначені податкові декларації Товариство направило також на адресу Київської ОДПІ засобами електронного зв`язку, що підтверджується квитанціями № 2 та № 1 з відповідними відмітками податкового органу про прийняття від підприємства пакету документів.

Зі змісту податкових декларацій, поданих до контролюючого органу за квітень, травень, червень та липень 2015 року суди встановили відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Водночас з податкових декларацій за серпень та жовтень 2015 року вбачається наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання.

Таким чином, позивач у серпні та жовтні 2015 року мав оподатковувані операції, що свідчать про наявність постачання/придбання товарів (послуг), здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, а тому звітні місяці, за які позивачем не подавались податкові декларації або подавались з нульовими показниками, не є послідовними та число цих податкових місяців менше ніж дванадцять, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для анулювання реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість відповідно до пп. г п. 184.1 ст. 184 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправним спірного рішення з огляду на відсутність підстав для анулювання реєстрації платника податку, встановлених вищенаведеною нормою ПК України, та, як наслідок - зобов'язання відповідача вчинити послідовні дії прямо передбачені Положенням від 14.11.2014 № 1130.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова