Ухвала

від 31.01.2019 по справі 826/1699/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2019 року

Київ

справа №826/1699/18

адміністративне провадження №К/9901/2909/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 826/1699/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Універсал Буд до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2019 року Державна фіскальна служба України (згідно зі штампом на поштовому конверті) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 826/1699/18.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини третьої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно з частиною шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Отже, у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданої за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України (єдиний нормативно-правовий акт, який встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах) чітко визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або представника, повноваження якого, підтвердженні довіреністю, яка видана за підписом керівника.

Право підписати довіреність іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.

Відповідно до частини 2 статті 81 Цивільного кодексу України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Абзацом 3 частини 2 цієї ж статті передбачено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 160 від 21 травня 2014 року було утворено Державну фіскальну службу. Згідно з положеннями даної постанови діяльність Державної фіскальної служби як центрального органу виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Касаційна скарга від імені Державної фіскальної служби України підписана ОСОБА_1, як представником, на підтвердження чого подано оригінал довіреності, виданої і підписаної Директором Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ОСОБА_2.

Однак, доказів на здійснення відповідних дій від імені центрального органу виконавчої влади, у розумінні статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (згідно закону, установчих документів) до суду касаційної інстанції не надано.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду вказаної касаційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено.

У відповідності до пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Керуючись статтями 59, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України не приймати до розгляду і повернути.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Васильєва