Постанова

від 22.01.2019 по справі 813/971/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №813/971/17

касаційне провадження №К/9901/41744/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя - Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі № 813/971/17 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ про застосування адміністративного арешту,

В С Т А Н О В И В:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ про застосування адміністративного арешту коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування платника.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 27.06.2017 адміністративний позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.10.2017 скасував постанову Львівський окружного адміністративного суду від 27.06.2017 та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 скасувати та залишити в силі постанову Львівський окружного адміністративного суду від 27.06.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, пункту 81.2 статті 81, підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що предмет доказування у цій справі охоплює не лише обставини щодо призначення перевірки, а й щодо існування подій, з якими законодавець пов'язує право на застосування контролюючим органом арешту коштів на рахунках платника податків.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 22.02.2017 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано наказ №343 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ з питань господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Інвент Груп за липень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал Трейдінг Компані Лімітед за серпень-вересень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Канремторг за січень, березень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Стрендж Сістем за вересень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Ларі-Лейк за березень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Юніон-Ст за березень-квітень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Азовтеплоізоляція за лютий 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Мортон-Преміум-Груп за липень-серпень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Галелектрод за січень-жовтень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Рідмар за серпень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Мортон-Преміум-Груп за червень 2016 року .

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 02.03.2017 №№55, 56 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ для проведення контрольного заходу.

Утім, Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ не допущено посадових осіб Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до проведення перевірки, про що складено акт від 02.03.2017 №39/28-06-48-11/37786903.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з встановленого під час розгляду справи факту відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення законної перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судовим рішенням у адміністративній справі №813/932/17 підтверджено відсутність законних підстав для проведення перевірки на підставі наказу від 22.02.2017 №343, що виключає наявність загальних підстав для застосування арешту коштів платника податків.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючим органом визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

У пункті 94.2 цієї статті Податкового кодексу України передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна, в тому числі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби (94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом другим підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України можливе за умови відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, якщо платник податків вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, то він має захищати свої права, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Тобто, відсутність законних підстав для проведення перевірки нівелює наслідки для платника податку, передбачені підпунктом 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, у разі недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, посилаючись на судове рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили, дійшов висновку про незаконність проведення податковим органом контрольного заходу та, відповідно, обґрунтованість дій платника податків щодо недопуску до проведення перевірки.

Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі № 813/932/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, визнано протиправним і скасовано наказ від 22.02.2017 №343 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій), яка кореспондує правилам частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді касаційної інстанції) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас таке звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції під час вирішення справи не дотримано вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді апеляційної інстанції), згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не врахував наведені норми процесуального права та не встановив фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд постановою від 15.01.2019 у справі №813/932/17 (К/9901/40631/18) задовольнив касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС, скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі № 813/971/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк