Постанова

від 11.07.2019 по справі 813/971/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4732/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Качмара В. Я., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 813/971/17 за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" про застосування арешту коштів на рахунках, -

суддя в 1-й інстанції - Сакалош В. М.,

час ухвалення рішення - 27.06.2017 року, 11:22 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 03.07.2017 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся в суд з позовом до відповідача - ТОВ Корпорація КРТ , в якому просив застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування платника.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року позов задоволено. Застосовано арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відсутність законних підстав для проведення перевірки нівелює наслідки для платника податку, передбачені пп.94.6.2 п.94.2 ст.94 ПК України, у разі недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки. Таким чином, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС від 22 лютого 2017 року № 343 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корпорація КРТ , то відсутні підстави для застосування арешту коштів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Корпорація КРТ задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 813/971/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби оскаржив його в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 22 січня 2019 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 813/932/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017, визнано протиправним і скасовано наказ від 22 лютого 2017 року №343 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корпорація КРТ , разом з тим, Верховний Суд постановою від 15 січня 2019 року у справі №813/932/17 (К/9901/40631/18) задовольнив касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС, скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Представник відповідача (апелянта) - Мельник С. І. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача - Булаш З. В. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на запити контролюючого органу від 07 жовтня 2016 року №21/10/28-06-42-00/10, від 25 жовтня 2016 року №252/10/28-06-42-0010, від 03 листопада 2016 року №328/10/28-06-42-0010, від 07 листопада 2016 року №361/10/28-06-42-0010, №360/10/28-06-42-0010, від 21 листопада 2016 року №496/10/28-06-42-0010, №497/10/28-06-42-0010, №498/10/28-06-42-0010, від 06 грудня 2016 року №10515/10/28-10-48-09, від 16 грудня 2016 року №12379/10/28-10-48-09-0013, від 05 січня 2017 року №1104/10/28-10-48-09-0013, №1112/10/28-10-48-09-0013 щодо господарських відносин з відповідними контрагентами ТОВ Корпорація КРТ не надало інформації.

Листом №14/11-03 від 14 листопада 2016 року ТОВ Корпорація КРТ повідомила, що у зв`язку із великим обсягом інформації, фізично не встигає надати відповідь на усі запити, а тому відповіді скерує у найкоротший термін.

Разом з тим, на момент проведення перевірки відповіді на запити не надано.

Відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1ст.78 ПК України виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту є підставою для призначення документальної позапланової перевірки.

На підставі вищевказаної норми ПК України, 22 лютого 2017 року Офіс великих платників податків ДФС видав наказ №343 та направлення від 02 березня 2017 року №55 і №56 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корпорація КРТ з питань господарських відносин з ТОВ Івент Груп за липень 2016 року, ТОВ Дженерал Трейдінг Компані Лімітед (ТОВ Боско Тренд ) за серпень-вересень 2016 року, ТОВ Канремторг за січень, березень 2016 року, ТОВ Стрендж Сістем (ТОВ Будівельна компанія Строй.ка ) за вересень 2016 року, ТОВ Ларі-Лейк за березень 2016 року, ТОВ Юніон-Ст за березень-квітень 2016 року, ТОВ Азовтеплоізоляція за лютий 2015 року, ТОВ Мортон-Преміум-Груп за липень-серпень 2016 року, ТОВ Галелектрод за січень-жовтень 2016 року, ТОВ Рідмар (ТОВ Абіон Ресурс ((ТОВ Ісіда Груп ) за серпень 2015 року, ТОВ Мортон-Преміум-Груп за червень 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, з 02 березня 2017 року тривалістю 15 робочих днів.

02 березня 2017 року посадові особи Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС з метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ Корпорація КРТ пред`явили керівнику перевірки ТОВ Корпорація КРТ Місьонг О. І. направлення на проведення перевірки від 02 березня 2017 року №55 та №56, копію наказу №343 від 22 лютого 2017 року про проведення позапланової документальної виїзної перевірки, службові посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на проведення перевірки.

При цьому, керівник ТОВ Корпорація КРТ Місьонг О. І. отримав під розписку копію наказу №343 від 22 лютого 2017 року про проведення позапланової документальної виїзної перевірки, розписався у направленнях на проведення перевірки від 02 березня 2017 року №55 та №56, разом з тим, у допуску до проведення перевірки відмови, мотивуючи це тим, що вищевказаний наказ є протиправним та таким, що не відповідає вимогам п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України.

Вказаний факт зафіксовано у акті №39/28-06-48-11/37786903 від 02 березня 2017 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із виконанням працівниками Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС законодавчих вимог, які регламентують порядок та умови допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, відмова посадової особи ТОВ Корпорація КРТ у допуску до проведення перевірки є необґрунтованою та відповідно до п.п.94.2.3 п.94 ст.94 ПК України є підставою для застосування адміністративного арешту майна відповідача.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абз.5 п.81.1. ст.81 ПК України непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Таким чином, абз.5 п 81.1 ст.81 ПК України містить вичерпний перелік підстав з яких платник податків може відмовитись від допуску посадових осіб до перевірки.

Відповідно до ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Таким чином, податковому органу надано право, в разі недопуску суб`єктом господарювання до проведення перевірки, на звернення до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що приписами ст.94 ПК України визначені підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з підп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями підп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

З системного аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку про те, що чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 813/4401/16 (№К/9901/944/17), від 14 березня 2018 року у справі № 817/3875/14 (№К/9901/5262/18), від 15 травня 2018 року у справі № 820/4710/16 (№К/9901/44814/18), від 12 червня 2018 року у справі №813/3043/17 (№К/9901/49099/18), і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з підп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що недопуск до перевірки серед вищевказаного вичерпного переліку підстав для накладання арешту на кошти платника податків відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не дотримався приписів підп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, які є спеціальними щодо положень п.94.2 ст.94 ПК України, відповідно до яких встановлено окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Зокрема, позивач не надав жодних доказів наявності у ТОВ Корпорація КРТ податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу, що свідчить про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 813/971/17 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позов відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 15 липня 2019 року.