Рішення

від 01.02.2019 по справі 490/6920/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/3084/2018 Справа № 490/6920/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

секретаря - Янкевич В.С.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Погорілої А.С., Гаврилюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яндекс.Україна" про стягнення компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та компенсації у зв'язку з втратою частини доходів, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 52019,28 грн. компенсації за невикористану відпустку та 5670,10 грн. компенсації у зв'язку з втратою частини доходів.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 02.09.2013 року його було прийнято на роботу на посаду спеціаліста по управлінню проектами та програмами групи транспортних сервісів ТОВ Яндекс.Україна . Наказом №151Р/091 від 31.05.2017 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України та укладено угоду про припинення трудового договору.

Після припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем, останнім не було виконано своїх зобов'язань по проведення остаточного розрахунку при звільнені, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 57689,38 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.10.2018 року на 09.00 год.

Ухвалою суду від 04.10.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі виходячи із того, що відповідач фактично визнає не проведення з позивачем остаточного розрахунку у день його звільнення, однак проти задоволення позову заперечує, посилаючись на обставини, які не відповідають національному законодавству.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та вказували на те, що дійсно, 31.05.2017 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі наказу про звільнення та угоди про припинення трудового договору. Відповідно до змісту вказаної угоди, позивач отримав в якості вихідної допомоги / додаткової виплати 71940,00 грн. від компанії Yandex N.V. (материнської компанії відповідача), що ним визнається. Укладенням вказаної угоди позивач підтвердив, що немає жодних майнових претензій до відповідача пов'язаних із трудовими відносинами.

Окрім того вказали, що відповідач не мав реальної можливості самостійно виконувати будь - які грошові зобов'язання, в тому числі і по виплаті заробітної плати, оскільки 17.05.2017 року набув чинності Указ Президента України №133/2017 від 15.05.2017 року Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) . У зв'язку із введенням відносно відповідача санкцій, окрім іншого всі активи та фінансові операції, які повинні були здійснюватися за ініціативою відповідача були заблоковані. З цих підстав відповідач не мав реальної можливості виконувати свої грошові зобов'язання, в тому числі і перед позивачем. Вказували, що такі обставини є форс - мажорними, що підтверджуються належними та допустимими доказами тому, підстав для застосування до нього грошових санкцій у вигляді компенсації за затримку розрахунку при звільненні немає.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом ТОВ Яндекс Україна від 02.09.2013 року №229-к ОСОБА_1 прийнятий на посаду спеціаліста по управлінню проектами та програмами групи транспортних сервісів.

Наказом від 01.12.2016 року №336Р/003 позивача переведено на посаду спеціаліста по управлінню проектами та програмами групи транспортних сервісів в службу сервісів розкладів.

31.05.2017 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про припинення трудового договору та наказом ТОВ Яндекс Україна від 31.05.2017 року №151Р/091 позивача звільнено із займаної посади за погодженням сторін (ч.1 ст. 36 КЗпП України).

19.08.2017 року позивач звернувся до Адміністрації Президента України із зверненням допомогти йому отримати гарантовану законодавством України компенсацію за невикористані дні відпуски.

Згідно листа Адміністрації Президента України від 01.09.2017 року №22/037037-14 на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України Про звернення громадян лист позивача направлено на розгляд до Державної служби України праці.

За повідомленням листа Головного управління Держпраці у Київській області від 27.09.2017 року, інспектором 26.09.2017 року здійснено виїзд за юридичною адресою для проведення інспекційного відвідування у ТОВ Яндекс Україна , за результатами якого встановлено, що ТОВ Яндекс Україна за юридичною адресою відсутнє.

02.05.2018 року позивач звернувся до ТОВ Яндекс Україна із заявою про видачу довідки про доходи за період з 01.06.2016 року 31.05.2017 року.

Як вбачається з листа ТОВ Яндекс-Україна 17.05.2017 року набув чинності Указ Президента України №133/2017 від 15.05.2017 року Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) . У зв'язку із введенням санкцій, ТОВ Яндекс Україна повністю позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність, за такого не має можливості надати довідку про доходи за період 01.06.2016 року по 31.05.2017 року.

Згідно п.2.2 угоди про припинення трудового договору роботодавець докладає всіх розумних і законних зусиль для сплати працівникові вихідної допомоги / додаткової виплати у розмірі 71940,00 грн.. При цьому, роботодавець не сплачуватиме (і не буде зобов'язаний сплачувати) зазначену суму, якщо протягом 21 календарного дня з дати угоди роботодавець не в змозі здійснити даний платіж через блокування банківських рахунків роботодавця і при цьому працівник отримує грошову суму у відповідному розмірі від компанії Yandex N.V. (материнської компанії відповідача).

Кошти, обумовлені п. 2.2 угоди про припинення трудового договору, позивачу виплачені. Дана обставина визнається сторонами тому не потребує додаткового доказування.

Пунктом 5.2 угоди про припинення трудового договору визначено, що працівник визнає та підтверджує, що (і) роботодавець належним чином виконав усі свої зобов'язанні перед працівником, передбачені законодавством України та цим договором, та (і) працівник не має до роботодавця жодних майнових претензій, пов'язаних із трудовими відносинами та трудовим договором.

Як вбачається з п. 2 наказу №151Р/091 від 31.05.2017 року Про звільнення ОСОБА_1. , Генеральним директором ТОВ Яндекс Україна вказано на необхідність провести відповідний розрахунок з ОСОБА_1 у встановленому законом порядку і розмірі та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку у кількості 76 днів.

Однак, компенсація за невикористану щорічну відпустку у кількості 76 днів позивачу не виплачена.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що п.5.2 угоди про припинення трудового договору не узгоджується з фактичними обставинами справи, оскільки відповідач не повністю виконав свої зобов'язання перед позивачем, що виникли між ними у зв'язку із трудовими відносинами.

Суд не бере до уваги позицію відповідача про відсутність грошових зобов'язань перед позивачем, у зв'язку із виконанням іншою особою умов угоди про припинення трудового договору, оскільки чинне законодавство України визначає обов'язок саме роботодавця провести остаточний розрахунок при звільненні працівника і не вказує на можливість його проведення іншою особою, у випадку якщо роботодавець продовжує свою діяльність як юридична особа.

У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливі умови працi та на захист вiд безробiття.

Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

У статті 4 КЗпП України закріплено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. За положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

З урахуванням того, що відповідач не здійснив з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, то вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за невикористану щорічну відпустку відповідає встановленим обставинам справи та підлягає задоволенню.

Однак, при визначенні суми компенсації за невикористану щорічну відпустку, суд виходить з наступного.

За даними відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків ДФС України про суми виплачених доходів № 3900 від 07.05.2018 року, станом на 31.05.2017 року (день звільнення ОСОБА_1 ), нарахована заробітна плата в сумі 132 699,37 грн., виплачено 68 718,00 грн. Сума податків з даної суми становить 23 885,88 грн., сплачено 11 923,79 грн. За такого, сума компенсації за невикористану щорічну відпустку становить 40 095,49 грн.,з врахуванням перерахування суми податку в бюджет.

Щодо іншої частини позовних вимог стосовно стягнення компенсації у зв'язку з втратою частини доходів, то суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що після звільнення позивача з посади, з ним не було проведено остаточного розрахунку, саме тому він вимушений був звернутися до суду із позовом про стягнення компенсації за затримку проведення такого розрахунку. Оскільки в діях відповідача наявна вина щодо не проведення такого розрахунку, то позивач вважає, що такі кошти повинні бути стягнуті у судовому порядку виходячи із розміру середнього заробітку.

З такими твердженнями позивача суд погодитися не може виходячи із наступного.

17.05.2017 року набув чинності Указ Президента України №133/2017 від 15.05.2017 року Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) .

Відповідно додатку №2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) ТОВ Яндекс Україна було включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції).

Зі змісту Указу Президента України №133/2017 від 15.05.2017 року та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) убачається, що до відповідача були застосовані санкції у вигляді тимчасового обмеження права користування та розпорядження належним йому майном, обмеження торгівельних операцій та зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.

У відповідності до ч.1 ст. 4 Закону України Про санкції видами санкцій, окрім інших є: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.

Частиною 3 ст. 5 Закону України Про санкції визначено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.

Постановою правління НБУ від 01.10.2015 року №654 Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) банки України зобов'язані відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеного в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції блокування активів та/або зупинення фінансових операцій , та/або зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань .

Відповідач вказував, що він намагався виконати свої грошові зобов'язання, в тому числі і перед позивачем, однак банківські установи повертали ініційовані ним платіжні доручення без виконання.

Представники відповідача зазначили, що після введення відносно відповідача санкцій, ТОВ Яндекс Україна не має реальної можливості користуватися своїми коштами, які знаходяться на рахунках в банківських установах, чому в підтвердження були надані відповідні виписки по рахунках. Також відмітили, що відповідач має грошові кошти на своїх рахунках відкритих у банківських установах, однак списання коштів з цих рахунків відбувається лише в примусовому порядку, на підставі відповідних рішень уповноважених на те органів.

У зв'язку із неможливістю здійснювати господарську діяльність, 17.06.2017 року відповідачем було видано наказ про припинення господарської діяльності ТОВ Яндекс Україна .

Як вбачається із сертифікату №7890 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 21.11.2017 року №684/05-4 Торгово - промислова палата України засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів - санкцій ТОВ Яндекс.Україна щодо обов'язку (зобов'язання) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2017 року з 17.05.2017 року які тривають станом на 21.11.2017 року.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що суд не повинен брати до уваги наявність форс - мажорних обставин, оскільки такі обставини були встановленні лише відносно сплати ЄСВ, а не до виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, оскільки сам факт наявності таких обставин до зобов'язань, які передують виплаті заробітної плати та виплат, які до неї входять, свідчить про відсутність вини боржника у неналежному виконанні своїх грошових зобов'язань.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

За таких обставин, враховуючи відсутність в діях відповідача вини щодо затримки проведення з відповідачем остаточного розрахунку при звільненні в силу форс - мажорних обставин, суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку з позивачем.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду України від 11.05.2016 року у справі 6-383цс15 та постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №554/13148/15-ц.

Інші наявні в матеріалах справи докази, висновків суду не спростовують.

За такого, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 40 095, 49 грн., в іншій частині позовних- вимог слід відмовити.

При цьому, суд вважає, що відповідач надав належні докази на підтвердження форс мажорних обставин, та вжиття ним реальних дієвих дій з метою надання позивачу можливості отримати грошові кошти в більшому розмірі ніж був винен йому відповідач, але через іншу юридичну особу.

Також суд враховує загальні засади цивільного судочинства, визначені ст. 3 ЦК України, а саме: засади справедливості, добросовісності в тій частині, що позивач погодився на розірвання трудових стосунків та отримання не обов'язкової до виплати при його звільненні - грошової допомоги в сумі 71940 грн. від іншої юридичної особи, та повідомив про те, що не буде мати майнових претензій до відповідача,проте, порушивши таку домовленість та законні сподівання останнього на добросовісність поведінки позивача, звернувся до суду, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду із позовом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст. 617 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Яндекс Україна на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 40 095, 49 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Яндекс Україна на користь держави 768,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрований за адресоюАДРЕСА_1Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю Яндекс.Україна , код ЄДРПОУ 33942824, місцезнаходження: м. Київ, вул. П. Сагайдачного / Ігорівська, 10/5.

Повний текст рішення складено 01.02.2019 року.

Суддя: Н.П. Черенкова