Справа № 298/312/18
П О С Т А Н О В А
Іменем України
22 січня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Кожух О. А., Джуга С. Д.
з участю секретаря Терпай С. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду від 22 березня 2018 року, ухвалене суддею Лютянською М. С., по справі за позовом ОСОБА_2 до Стужицької сільської ради Великоберезнянського району про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Стужицької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.
Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року померла його мати ОСОБА_3, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 21.04.2017 року виконкому Стужицької сільської ради, яка за своє життя збудувала житловий будинок АДРЕСА_1 та була головою даного дворогосподарство згідно довідки виданої виконкомом Стужицької сільської ради №41 від 14.02.2018 року, із якою він проживав на момент смерті, вів спільне господарство, сплачував комунальні платежі, здійснював реконструкцію, капітальний та поточні ремонти в будинку та є її спадкоємцем згідно заповіту посвідченого державним нотаріусом Гончар Т. М. 12.11.2007 року за №2178. Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині у померлої не має.
Відсутність правовстановлюючих документів на будинок у покійної матері перешкодило позивачу отримати спадщину, оскільки після звернення до нотаріуса для оформлення свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом було надано йому відмову із зазначенням про те, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності даного майна спадкодавцеві.
У зв'язку з цим, позивач звернувся в судовому порядку за захистом своїх прав та просив визнати за ним право власності на вищевказаний будинок в порядку спадкування після смерті матері.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 22 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за ним право власності в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року, на житловий будинок, загальною площею 62,3 м. кв. (житлова площа 37,3 м. кв.) з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на не визначення кола всіх спадкоємців осіб, які рахувались головами дворогосподарства за адресою спірного житлового будинку, який було збудовано як померлою ОСОБА_3, так і її чоловіком ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 року. Згідно довідки №119 від 29.03.2018 року виконкому Стужицької сільської ради Великоберезнянського району ОСОБА_5 являвся головою дворогосподарства до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 року, і відповідно, на думку апелянта, її покійний чоловік ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року, вступив в управління спадковим майном після смерті батька, який разом із його матір'ю будували спадковий будинок, і вона, апелянт, після смерті свого чоловіка, проживаючи та будучи зареєстрованою в даному будинку, теж вступила в управління спадковим майном.
Отже, апелянт ОСОБА_1 враховуючи, що її покійний чоловік був одним з трьох братів, а також враховуючи матір, він був одним із чотирьох осіб, які вступили в управління спадщиною після смерті батька, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати частково, ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на 1/8 частину спірного житлового будинку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 року голови дворогосподарства ОСОБА_5 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 року її чоловіка ОСОБА_6.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача ОСОБА_7 проти скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року померла мати позивача ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 8).
Згідно копії заповіту від 12.11.2007 року ОСОБА_3 на випадок смерті все належне їй майно заповіла своєму сину, позивачу ОСОБА_2 (а. с. 9).
Згідно довідки виданої виконкомом Стужицької сільської ради від 14.02.2018 року вих. №41 головою дворогосподарства в селі Стижиця №242 Великоберезнянського району Закарпатської області до дня смерті була ОСОБА_3, 1927 року народження, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 року, яка видана на підставі погосподарської книги №5 за 2015-2020 р.р.(а. с. 7)
Приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А. В., згідно копії повідомлення від 26.02.2018 року №9/01-16, повідомлено позивача ОСОБА_2 про те, що оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно не було виготовлено та зареєстроване у встановлено законодавством порядку та відповідно право власності на житловий будинок у ОСОБА_3 не виникло і запропоновано йому вирішити питання щодо встановлення права власності у судовому порядку (а.с. 13).
Згідно клопотання сільського голови Стужицької сільської ради, отриманого судом першої інстанції 05.03.2018 року, позовні вимоги визнано повністю (а.с. 19).
Суд першої інстанції виходив із того, що згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Також суд першої інстанції керувався приписами ч. 1 ст. 328 ЦК України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Водночас, на переконання колегії, рішення суду не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме під час ухвалення рішення поза увагою суду залишились обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого суд вирішив питання про права осіб, які не були залучені до участі в її розгляді.
Так, згідно довідки Стужицької сільської ради від 29.03.2018 року №119, виданої на підставі погосподарської книги №2 за 1991-1995 років, на час смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1 разом із ним проживали і були зареєстровані: дружина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, невістка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, онук ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, онучка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8.
Також в даній довідці вказано, що до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 року ОСОБА_5 являвся головою дворогосподарства в с. Стужися 242 Великоберезнянського району Закарпатської області (а.с.35).
Отже, ОСОБА_6 був одним із спадкоємців за померлим батьком - ОСОБА_11
З наявного у справі свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_12 року Серія НОМЕР_2 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року (а. с. 31).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали шлюб 27 липня 1974 року (а. с. 34).
Відповідно до наявної у справі копії паспорта НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 16 березня 1977 року зареєстрована у спірному будинку АДРЕСА_1, будь-якого іншого місця реєстрації апелянта не зазначено. Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем свого чоловіка - ОСОБА_6
Позов заперечується апелянтом ОСОБА_1, яка не була учасником даної справи і вважає, що оскаржуваним рішенням порушено її майнові права та вважає, що є можливим розподіл часток у спірному будинку із залученням осіб, які можуть мати відношення до спадкового майна, із визнанням за нею права власності на 1/8 частину житлового будинку, про що просить в своїй апеляційній скарзі. Задовольнити такі вимоги апеляційний суд позбавлений можливості згідно приписів ч. 6 ст. 367 ЦПК України, якою передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За наявних обставин оскаржуване рішення не може залишатись у силі, оскільки при його ухвалені було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню як таке, що не відповідає вимогам законності та необґрунтованості із відмовою в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 22 березня 2018 року- скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Стужицької сільської ради Великоберезнянського району про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 лютого 2019 року.
Головуючий:
Судді:
Суд | Закарпатський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.01.2019 |
Оприлюднено | 03.02.2019 |
Номер документу | 79566982 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Закарпатський апеляційний суд
Фазикош Г. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні