Рішення

від 17.01.2019 по справі 760/11460/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/11460/17

Провадження №2-а/760/86/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лолин Олесі Михайлівни, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 30.06.2017 р. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії інспектора роти №1 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП Лолин О.М. щодо складання постанови серії БР № 756898 від 06 червня 2017 р. про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП; визнати постанову серії БР № 756898 від 06 червня 2017 р. протиправною та скасувати її.

Свої вимоги мотивував тим, що 05 червня 2017 р., близько 13 год., керуючи автомобілем ВАЗ 2105, він рухався у напрямку Русанівського мосту та був зупинений інспектором патрульної поліції в непередбаченому для цього місці. Постановою серії БР №756898 від 06 червня 2017 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, за невиконання п. 15.10 ПДР. Постанову було складено інспектором роти №1 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП Лолин О.М. Згідно з актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складеного 05 червня 2017 р. о 13 год. 05 хв., в присутності свідків було здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу марки Лада 2105 д.н.з. 559-08КЕ.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є незаконним та необґрунтованим.

Позивач посилається на те, що ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зупинка з боку позивача була вимушена на вимогу патрульної поліції, а зупиняти транспортні засоби в місцях, заборонених ПДР, поліцейський має право лише у виключних випадках.

Тому, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що він правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 р., відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №3 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Лолин Олесі Михайлівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 13.03.2018 р., до участі у справі в якості третьої особи залучено Департамент патрульної поліції.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, та надані докази. Позивач вважає, винесену інспектором поліції постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БР №756898 від 06 червня 2017 р. незаконною та необґрунтованою, що не відображає дійсних обставин справи, складеною за відсутності належних доказів та без дотримання вимог чинного законодавства, вимог КУпАП, без фактичного розгляду справи, без з'ясування всіх обставин справи та без дотримання належної процедури.

Відповідач інспектор роти №1 батальйону №3 УПП в м. Києві ДПП лейтенант поліції Лолин О.М. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Представник третьої особи ДПП в судовому засіданні в судовому засіданні, заперечував проти позову, просив в задоволенні позову відмовити та зазначив, що вимоги та твердження позивача ОСОБА_1 про те, що дії інспектора поліції є протиправними, а постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту і процедури складання є безпідставними та необґрунтованими, оскільки його вина є доведеною, а постанова серії БР № 756898 від 06.06.2017 р. правомірна та така, що не підлягає скасуванню. Вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, підтверджується зібраними в справі доказами в їх сукупності, тому є повністю доведеною. Таким чином, позивач вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 3 ст. 122 КУпАП. Також, представником третьої особи було подано до суду письмові заперечення проти позову, повністю підтримані в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, заслухавши пояснення позивача, пояснення представника Департаменту патрульної поліції, врахувавши їх доводи, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 756898 від 06.06.2017 р., позивач ОСОБА_1, 05.06.2017 року о 13 год. 05 хв., керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2105 , д.н.з. НОМЕР_1, у м. Києві за адресою: вул. Ентузіастів, 21, здійснив стоянку транспортного засобу в такий спосіб, що суттєво перешкоджав іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.10 ПДР.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Вбачається, що постанова була складена інспектором роти №1 батальйону №3 УПП в м. Києві ДПП лейтенантом поліції Лолин О.М. 06 червня 2017 р. за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9, та була вручена позивачу.

Як вбачається з акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складеного 05 червня 2017 р. о 13 год. 05 хв., в присутності свідків було здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу марки Лада 2105 д.н.з. НОМЕР_1, та доставлено зазначений транспортний засіб для зберігання на спеціальний майданчик (стоянку) за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20/3. Огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснено у зв'язку з порушенням п. 15.10 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України Про Національну поліцію , у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію , поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП України передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно вимог п. 15.1 ПДР, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до ПДР, стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Згідно вимог п. 15.9 ПДР зупинка забороняється: a) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків, тощо.

Отже, чинні ПДР чітко визначають в яких місцях забороняється зупинка автотранспорту.

Відповідно до п. 15.10 ПДР, стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, для руху пішоходів залишається 2 м.; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Позивач посилається на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач пояснив, що дійсно 05 червня 2017 р., близько 10 год. 30 хв., він керував автомобілем ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1, про просп. Соборності, 2, в м. Києві, при цьому не порушуючи ПДР України, та був зупинений працівниками поліції у забороненому місці, а саме на мосту. Після чого, до нього підійшов працівник поліції, яка не представилась та не повідомила причину зупинки, а лише просила надати документи та вийти з автомобіля. В свою чергу, він неодноразово запитував про причину зупинки та просив переїхати в інше місце, дозволене для зупинки ТЗ, однак працівник поліції наполягала на тому, щоб він вийшов з автомобіля. Далі він переїхав на інше місце зупинки, разом із автомобілем працівників поліції, а саме за адресою: Ентузіастів, 21, куди прибув ще один поліцейський автомобіль. В подальшому, з боку працівників поліції до нього було застосовано фізичну силу та незаконно витягнуто його з автомобіля. Крім того, працівниками поліції було нанесено удари в різні частини тіла. Через деякий час працівниками поліції було викликано медичну допомогу, а після огляду медиками, до нього було застосовано кайданки та доставлено до Управління поліції.

В подальшому працівниками поліції відносно нього було складено протокол про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 122, ст. 185 КУпАп, та оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 756898 від 06.06.2017 р.

Позивачем на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, було надано суду постанову Апеляційного суду м. Києва від 12.01.2018 р., відповідно до якої постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 122, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього за ч. 4 ст. 122 КУпАП - адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень, за ст. 185 КУпАП - адміністративне стягнення у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт та на підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт - скасовано.

Постановлено нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.1 ст. 147 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 122, ст. 185 КУпАП.

В постанові Апеляційного суду м. Києва від 12.01.2018 р. зазначено, що з досліджених в суді апеляційної інстанції відеозаписів без звуку, вбачається, що після того, як автомобіль ОСОБА_1 та автомобіль працівників поліції перемістились з мосту у двір будинків, біля гаражів, поліцейські витягнули ОСОБА_1 з його автомобіля. В цей час працівник поліції, у якого знаходилась нагрудна камера, затуляв її рукою, внаслідок чого події не відображено повністю. Однак чітко видно, що супротиву ОСОБА_1 не вчиняв. Далі, як вбачається із записів без звуку, прибула медична допомога, та ОСОБА_1 було поміщено до цього автомобіля, після чого ОСОБА_1 вийшов, та до нього було застосовано кайданки і поміщено в автомобіль патрульної поліції та доставлено до управління поліції.

Відповідно до ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 також суду був наданий диск із відеозаписом з відеореєтратора позивача, який був досліджений судом.

Наданий відеозапис підтверджує пояснення позивача та обставини, встановлені у постанові Апеляційного суду м. Києва від 12.01.2018 р.

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно зі ст. 35 Закону України Про національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Такими документами, зазначеними в п. 2.1 Правил, є посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух , учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

В той же час, оскаржувана постанова серії БР № 756898 від 06.06.2017 р. не містить відомостей про наявність інших учасників дорожнього руху, їхнє місце розташування відносно автомобіля позивача, що у своїй сукупності свідчило б про перешкоду для руху іншим учасникам руху, не містить відомостей, який саме підпункт пункту 15.10 Правил дорожнього руху порушено позивачем, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зазначене також підтверджується фото, наданим суду представником ДПП, на якому розташований автомобіль позивача. Разом з тим, з даного фото не вбачається порушення позивачем п. 15.10 ПДР.

При цьому, як встановлено судом, зупинку транспортного засобу за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 21, позивач здійснив вимушено на вимогу працівників поліції, після чого позивача доставлено до Управління патрульної поліції.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Так, позивач посилається на те, що в його діях, які кваліфікуються за ч. 3 ст. 122 КУпАП, відсутній склад правопорушення, адже відсутня суб'єктивна сторона вищевказаного адміністративного правопорушення. Винних дій він не вчиняв.

Всупереч вимогам ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Разом з цим, на думку суду позиція відповідача у даній справі не є доведеною, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами наявності події та складу адміністративного правопорушення, яке інспектор поліції вважав встановленим у постанові серії БР № 756898 від 06.06.2017 р.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 756898 від 06.06.2017 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч. 3 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лолин Олесі Михайлівни, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 756898 від 06.06.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Кушнір С.І.