Постанова

від 23.01.2019 по справі 379/327/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року

справа 379/327/18

провадження № 22-ц/824/1525/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі: Юрчуку С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 серпня 2018 року у складі судді Зінкіна В.І. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів оренди землі, у якому просив визнати недійсним договір оренди землі №1 від 22.02.2018 року (кадастровий номер НОМЕР_2) та договір оренди землі №2 від 22.02.2018 року (кадастровий номер НОМЕР_1), укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судовий збір покласти на відповідачів.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 02 серпня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів оренди землі задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 1, укладений 22 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо земельної ділянки, площею 1,9906 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області.

Визнано недійсним договір оренди землі № 2, укладений 22 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо земельної ділянки, площею 1,9816 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що договори оренди земельних ділянок від 20.12.2012 року є недійсними, оскільки стороною даних договорів є фізична особа-підприємець, що суперечить ст. 5 Закону України Про оренду землі . Крім того, зазначені договори не зареєстровані у поземельній книзі та у книгах реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, які велися у паперовому вигляді. Постанова Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №791, якою запроваджено електронний обіг документів між територіальними органами земельних ресурсів та ДП Центр державного земельного кадастру при проведенні державної реєстрації земель, на момент укладення вказаних договорів втратила чинність. Державного реєстру земель, станом на час реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 20.12.2012 року, не існувало, а тому їх реєстрація не була здійснена.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що стороною договору оренди земельної ділянки можуть бути і фізичні особи-підприємці. Зазначення у договорах оренди земельних ділянок від 20.12.2012 року орендаря як фізичну особу-підприємця не порушує норми чинного законодавства. Також зазначає, що реєстрація зазначених договорів здійснена Управлінням Держкомзему в Таращанському районі 29.12.2012 року, про що зазначено у цих договорах. Правомірність реєстрації не оскаржена відповідачами. Крім того, в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав для визнання договорів оренди земельних ділянок від 20.12.2012 року недійсними.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договори оренди землі №1 та №2, укладені між відповідачами 22.02.2018 року під час дії попередніх договорів оренди земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,9816 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області, на підставі державного акту НОМЕР_3 (а.с. 7).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,9906 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області, на підставі державного акту НОМЕР_4 (а.с. 8).

20.12.2012 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладено договори оренди земельних ділянок №9 від 20.12.2012 року, та №10 від 20.12.2012 року, у відповідності до яких останній прийняв строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,9816 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, та земельну ділянку, площею 1,9906 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, терміном на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі, встановленому договором (а.с. 5,6).

Дані договори зареєстровані в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 29.12.2012 року, отже термін дії договору має закінчитися 29.12.2022 року.

22.02.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі № 1, у відповідності до якого ОСОБА_4 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,9906 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, строком на 25 років (а.с. 32-35).

22.02.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі № 2, у відповідності до якого ОСОБА_4 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,9816 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, строком на 25 років (а.с. 38-41).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зазначені договори № 1 та № 2 були зареєстровані 28.02.2018 року державним реєстратором комунального підприємства ПРІОРІТЕТ Бартко Т.М. (а.с. 9,10).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди (частина четверта статті 124 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Тобто, на момент укладення між позивачем та ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок від 20.12.2012 року та від 20.12.2012 року, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки, а тому мала право на передачу їх в оренду позивачу.

Нормами чинного законодавства не передбачено заборону передачі в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю, а тому посилання апеляційної скарги на недійсність договорів у зв'язку з тим, що вони укладені з фізичною особою-підприємцем не приймаються судом до уваги.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про оскарження відповідачами договорів оренди земельних ділянок від 20.12.2012 року.

Твердження апеляційної скарги, що договори оренди земельних ділянок від 20.12.2012 року не були зареєстровані у встановленому законом порядку спростовується наступним.

Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Положеннями п.2 ч.1 ст.4 цього Закону передбачено, що державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Як зазначено у договорі оренди земельної ділянки №09 від 20.12.2012 року та у договорі оренди земельної ділянки №10 від 20.12.2012 року, договір зареєстрований Держкомзему у Таращівському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 року №322440004003628 та №322440004003629.

Відповідно до довідки Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області від 13.06.2018 року №227/118-18, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року № 791 запроваджено електронний обіг документів між територіальними органами земельних ресурсів та ДП Центр державного земельного кадастру при проведенні державної реєстрації земель. Тому у паперовому вигляді реєстрація не проводилась. У книгах реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, які велись у паперовому вигляді було припинено реєстрацію з 05.08.2011 року. Договори оренди земельних ділянок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані 29.12.2012 року за номерами 322440004003628 та 322440004003629 у електронній перехідній системі реєстрації, тобто у комп'ютерній програмі.

Тобто, договори оренди земельної ділянки від 20.12.2012 року зареєстровані у встановлено законом порядку.

Постанова Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №791 на підставі якої були зареєстровані зазначені договори була чинна на момент реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 20.12.2012 року та від 20.12.2012 року та втратила чинність 01.01.2013 року.

Окрім того, відповідачем ОСОБА_3 не надано до суду доказів на підтвердження недійсності державної реєстрації цих договорів.

Із договорів оренди земельних ділянок слідує, що їх термін дії 10 років, а тому вони чинні до 20.12.2022 року, проте в період дії цих договорів відповідачем ОСОБА_3 було укладено з відповідачем ОСОБА_4 договори оренди землі №1 від 22.02.2018 року та №2 від 22.02.2018 року. Матеріали справи не містять відомостей про припинення дій договорів від 20.12.2012 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договори оренди землі № 1 та № 2, укладені між відповідачами 22.02.2018 року під час дії попередніх договорів, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а тому є правові підстави для визнання їх недійсними. Крім того, законодавством України не передбачено порядку подвійної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, та в цьому вбачається порушення законних прав орендаря в користуванні земельних ділянок, переданих йому відповідно до договорів оренди.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушено права та законні інтереси позивача як фізичної особи на право користування земельними ділянками, в тому числі, під час здійснення підприємницької діяльності, а тому доводи апеляційної скарги про неналежність позивача колегія суддів не приймає до уваги.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 січня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді