Постанова

від 30.01.2019 по справі 923/441/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/441/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Коломійчук І.О., за посвідченням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Медвідь"

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 09 жовтня 2018 року (повний текст складено 16.10.2018р.)

по справі № 923/441/18

за позовом Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області

до відповідача Фермерського господарства "Медвідь"

про повернення земельної ділянки,-

суддя суду першої інстанції: Сулімовська М.Б.

час та місце винесення рішення: 09.10.2018р., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 30.01.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року прокурор - заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Фермерського господарства "Медвідь", якою просить вилучити у ФГ "Медвідь" та повернути земельну ділянку загальною площею 75,1 га, орієнтовною вартістю 1830220,80 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області, до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

Звертаючись з даним позовом, прокурор зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею земельна ділянка площею 75,1 га продовжує перебувати у постійному користуванні ОСОБА_5, який помер, права Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області порушуються, адже використання спірної земельної ділянки здійснюється без належних правових підстав.

При цьому, прокурор вказує, що між власником (розпорядником) земельної ділянки (держава в особі Головного управління) та Фермерським господарством "Медвідь" в особі новообраного голови ОСОБА_6. не укладались договори, згідно з якими останнє наділене правом використовувати вищезазначену земельну ділянку.

Крім цього, позивач зауважує, що Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області не вживались заходи щодо повернення спірної земельної ділянки до державної власності у зв'язку із відсутністю у нього відомостей про смерть особи, якій був виданий Державний акт на право постійного користування землею, у зв'язку з чим не було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки відповідачем.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р. у справі №923/441/18 (суддя Сулімовська М.Б.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, вилучено у Фермерського господарства "Медвідь" та повернуто до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області земельну ділянку загальною площею 75,1 га, орієнтовною вартістю 1830220,80 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області, стягнуто з відповідача на користь Прокуратури Херсонської області 1762,00 грн. судового збору.

У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Отже, зі смертю ОСОБА_5 припинилася його цивільна правоздатність, відтак, після 18.11.2015р. спірна земельна ділянка не могла використовуватись та утримуватись ФГ "Медвідь", адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю землю.

Також суд зазначив, що за життя ні ОСОБА_5 як фізична особа, ні Фермерське господарство "Медвідь" як юридична особа, не зверталися до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

З огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку, що на даний час фермерське господарство незаконно, без відповідної правової підстави використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 75,1 га, що знаходиться в адміністративних межах Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області. Документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства України відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство Медвідь звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р. у справі №923/441/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник зазначає, що Фермерське господарство Медвідь використовує земельну ділянку на підставі акту на право постійного користування землею, виданого засновнику фермерського господарства ОСОБА_5, у якому зазначено, що землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Правовою підставою для видачі акту на право постійного користування землею є Закон України Про (селянське) фермерське господарство .

Також апелянт вказує, що ФГ Медвідь є діючим господарством, функціонує відповідно до вимог Закону, сплачує податки, в тому числі земельний податок, що підтверджується відповідними довідками.

Крім того, скаржник зазначає, що господарство користується земельними ділянками правомірно, відповідно до законодавства, яке діяло на час створення господарства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Медвідь на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р. у справі №923/441/18, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

05.12.2018р. від Заступника прокурора Херсонської області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018р. справу №923/441/18 призначено до розгляду на 09.01.2019р.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 09.01.2019р. №27 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019р. апеляційну скаргу ФГ Медвідь передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Колоколова С.І., Разюк Г.П. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. справу №923/441/18 прийнято до провадження зміненим складом суду.

Відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. розгляд справи відкладено на 30.01.2019р.

Представник позивача та відповідача судове засідання 30.01.2019р. не з'явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 09.01.2019р.

У судовому засіданні 30.01.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Фермерського господарства "Медвідь", заслухавши представника прокуратури, колегія суддів встановила.

Як зазначає прокурор, вивчаючи матеріали інформації, отриманої з відділу у Верхньорогачицькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, ГУ ДФС у Херсонській області, Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району, встановлено факт незаконного використання Фермерським господарством "Медвідь" земельної ділянки загальною площею 75,1 га, з них 50 га ріллі, 22,8 га пасовищ, 1,5 га лісосмуг та 0,8 га ярів, в адміністративних межах Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області.

Каховською місцевою прокуратурою встановлено, що 11.06.1996р. громадянину ОСОБА_5 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1 для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 75,1 га.

Земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області.

ОСОБА_5 був засновником та головою Фермерського господарства "Медвідь", що підтверджується Статутом фермерського господарства та довідкою з ЄДР.

18.11.2015р. ОСОБА_5 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №185 від 19.11.2015р.

За інформацією відділу у Верхньорогачицькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 18.03.2018р. та від 16.04.2018р. проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам Фермерського господарства "Медвідь" не розроблявся, земельна ділянка між головою та членами фермерського господарства не розпайовувалася.

Як зазначає прокурор, за життя ОСОБА_5 своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив, тому воно припинилося разом із його смертю і використанню не підлягає.

Згідно протоколу №2 зборів членів Фермерського господарства "Медвідь" від 18.11.2015р. та інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на даний час керівником господарства є ОСОБА_6.

Відповідно до п.1.1 Статуту Фермерського господарства "Медвідь" в редакції від 18.11.2015р., господарство створене за ініціативою та кошти ОСОБА_5 В постійному користуванні фермерського господарства згідно Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 знаходиться 75,1 га землі.

Згідно листа виконавчого комітету Верхньорогачицької селищної ради від 30.03.2018р. №147, земельна ділянка площею 75,1 га, яка згідно акту на право постійного користування НОМЕР_1 надана у користування ОСОБА_5, використовується ОСОБА_6., в.о. голови ФГ "Медвідь". Зі слів користувача земельна ділянка використовується за цільовим призначенням.

Однак, як стверджує прокурор, земельна ділянка, яка була надана у постійне користування із земель державної власності померлому ОСОБА_5, не може використовуватися для подальшого ведення фермерського господарства та повинна бути повернута до державної власності.

Вказані обставини стали підставою звернення з відповідним позовом до господарського суду.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 (22.09.2005 № 5-рп/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельною кодексу України та пункту 6 постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013р., землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, що, зокрема, вбачається з листів відділу у Верхньорогачицькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2013р., повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Тобто, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Херсонської області є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення до суду в інтересах держави із відповідними позовами.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення, та у разі підтвердження цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Зі змісту ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство", до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити; будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Проаналізувавши вказані норми чинного законодавства, судова колегія зазначає, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

У відповідності до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції станом на час створення Фермерського господарства "Медвідь"), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України (ч.ч.1, 5 ст. 2 Закону).

Законом України "Про фермерське господарство", який набрав чинності з 29.07.2003р., визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону).

З 01.01.2002 р. набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001р., згідно якого громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України). Цим кодексом визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, згідно якого надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (ч. 1 ст. 123 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" та ч. 1 ст. 31 ЗК України, землі фермерського господарства складаються: із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 31 ЗК України). Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч. 2 ст. 12 Закон України "Про фермерське господарство").

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу (ч. 3 ст. 102-1 ЗК України).

Апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 мав право користуватися земельною ділянкою, наданою на підставі державного акту на право постійного користування землею, а право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі.

При цьому, колегія суддів зауважує, що законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної та комунальної власності.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність - це здатність фізичних осіб мати цивільні права та обов'язки. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, після 18.11.2015р. спірна земельна ділянка не могла використовуватись та утримуватись ФГ "Медвідь", оскільки підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю землю.

Отже, на даний час фермерське господарство без відповідної правової підстави використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 75,1 га, що знаходиться в адміністративних межах Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області.

Беручи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_5, а не Фермерському господарству "Медвідь", вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, а тому й не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_5, адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства, а посилання апелянта на сплату земельного податку не свідчить про правомірне використання земельної ділянки.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За положеннями ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Приймаючи до уваги всі вищевикладені обставини, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Таким чином, наведені Фермерським господарством "Медвідь" у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р. у справі №923/441/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Медвідь" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р. у справі №923/441/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 04.02.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.