Постанова

від 31.01.2019 по справі 927/552/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Справа№ 927/552/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Разіної Т.І.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Пугачовій А.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Земля і воля Агро"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2018 (повне рішення складено 21.11.2018)

у справі №927/552/18 (суддя Фетісова І.А.)

за позовом Приватного підприємства "Земля і воля Агро"

до Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області

про скасування розпорядження №535 Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 11.12.2017 про затвердження акту Комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі,

УСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Приватне підприємство "Земля і воля Агро" (далі - позивач) звернулось у Господарський суду Чернігівської області з позовом до Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - відповідач) та просило скасувати розпорядження № 535 Носівської райдержадміністрації Чернігівської області від 11 грудня 2017 року про затвердження акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі, яким позивачу нараховані 165381,84 грн.

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати розпорядження № 535 Носівської райдержадміністрації від 11 грудня 2017 року про затвердження Акту Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі в частині нарахування збитків, що стосується ПП "Земля і воля Агро".

Клопотання позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13 листопада 2018 року у справі №927/552/18 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Приватне підприємство "Земля і воля Агро" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спірним розпорядженням затверджено Акт, згідно якого позивачу нараховані збитки за користування земельною ділянкою розміром 12000 кв.м., хоча обстеження земельної ділянки не здійснювалось, позивач нею не користується, площа належних позивачу будівель, які розташовані на земельній ділянці, становить всього 2469,05 кв.м., а тому розрахунок збитків є невірним і завищеним.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, представника у судове засідання не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Ухвала суду направлена на адресу позивача, яка зазначена у апеляційній скарзі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - "07100, Чернігівська область, м.Носівка, вул. Матросова, 30", повернута поштою з довідкою "За закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, направлені на повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Крім цього, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2018 року оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 грудня 2018 року, отже, є відкритою для безоплатного цілодобового доступу.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

15 липня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Носівський райагротехсервіс", як продавцем, та Селянським (фермерським ) господарством гр. Руденка Валентина Костянтиновича, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу будівлі, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлову будівлю, що складається з цегляної тракторної майстерні площею 1847 кв. м, позначеної на плані літерою А, склад запчастин, що складається з цегляної будівлі площею 300,6 кв. м, позначеної на плані літерою Б та знаходиться в м. Носівці по вул. Коцюбинського, 1. Вказана будівля розміщена на земельній ділянці Носівської міської ради.

25 січня 2005 року Рішенням Носівської міської ради № 6 "Про надання дозволу суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам на підготовку матеріалів попереднього погодження місць розташування об'єктів торгівлі та сфери послуг, складання проектів відведення земельних ділянок" надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки Руденко Валентину Костянтиновичу по вул. Коцюбинського, 1, орієнтовною площею 0,62 га.

Між Носівською міською радою, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Носівський райагротехсервіс", як орендарем, було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Носівському районному відділенні Чернігівської філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.11.2006, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку по вул. Коцюбинського 1 в м.Носівка. Відповідно до п. 2 договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 7,0594 га.

27.07.2006 між Носівською міською радою та ВАТ "Носівський райагротехсервіс" підписано акт про передачу ВАТ "Носівський райагротехсервіс" в строкове, платне володіння на умовах оренди земельну ділянку, яка знаходиться на території міської ради Носівського району, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать ВАТ "Носівський райагротехсервіс" на правах власності, загальною площею 7,0594 га.

22.03.2010 між Фермерським господарством Руденко Валентина Костянтиновича, продавцем, та позивачем - Приватним підприємством "Земля і воля Агро" , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу будівлі, відповідно до умов договору продавець передав майно, а саме нежитлову будівлю: машинно-тракторну майстерню та склад запчастин у власність покупця, а покупець прийняв майно та сплатив за нього грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору нежитлова цегляна будівля, що відчужено за договором, розташована за адресою: м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1 Чернігівської області та має наступну характеристику: машинно-тракторна майстерня цегляна, позначена на плані літерою А, загальна площа 1847 кв. м, склад запчастин цегляний - Б, загальна площа 300 кв. м, розташовані на земельній ділянці Носівської міської ради на підставі договору оренди землі від 27.07.2006.

Як встановлено судом першої інстанції, зазначений договір оренди від 27.07.2006 укладений між Носівською міською радою та ВАТ "Носівський райагротехсервіс", договір з такою датою укладений між Носівською міською радою та ФГ Руденко в матеріалах справи відсутній, сторонами не подався.

Отже, позивач є власником нерухомого майна за адресою: м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1 Чернігівської області та має наступну характеристику: машинно-тракторна майстерня цегляна, позначена на плані літерою А, загальна площа 1847 кв. м, склад запчастин цегляний - Б, загальна площа 300 кв. м., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У подальшому, між 02.01.2015 між Приватним підприємством "Земля і воля Агро", як орендодавцем, та Фермерським господарством "Руденко АГРО", як орендарем, підписано договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого передано орендареві в користування з подальшим продажем, нежитлове приміщення, а саме нежитлова цегляна будівля машино-тракторна майстерня загальною площею 1847 кв. м та склад запчастин цегляний, загальна площа 300 кв. м, що знаходиться за адресом Чернігівська область, м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1. Строк оренди 3 роки визначається з 02.01.2015 до 02.01.2018.

Згідно п. 5.1 договору визначено, що після закінчення терміну дії договору орендодавець зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу та передати орендарю нежитлову цегляну будівлю машино-тракторної майстерні загальною площею 1847 кв. м та склад запчастин цегляний, загальна площа 300 кв. м.

У матеріалах справи наявна виписка Носівської міської ради "Про погодження проекту відведення земельної ділянки та надання землі" про надання земельної ділянки площею 0,8 га за рахунок земель Носівської міської ради за адресою м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1 для ведення фермерського господарства Фермерському господарству "Руденко" на умові оренди. Однак така виписка не містить дати та підпису міського голови, не є копією й судом не приймається як належний доказ.

Також у матеріалах справи наявна копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Руденко" площею 0,8000 га на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу Носівської міської ради яка розташована за адресою м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1. Доказів затвердження проекту землеустрою рішенням Носівської міської ради матеріали справи не містять.

Сторонами не надано доказів укладення договору оренди земельної ділянки за адресом м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1 між ФГ "Руденко" та Носівською міською радою площею 0,8000 га. Клопотань про витребування такого доказу сторонами не заявлялось.

З метою отримання земельної ділянки в оренду позивач звертався до Носівської міської ради для отримання дозволу на виготовлення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1, площею 1,2000 га за рішенням Носівської міської ради 28.02.2012 року.

Однак, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують розроблення для Приватного підприємства "Земля і воля Агро" технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресом м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1. В матеріалах справи також відсутні докази укладення договору оренди земельної ділянки в м.Носівка вул. Коцюбинського 1 між позивачем та міською радою.

Комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, створеною розпорядженням Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 09.10.2017 № 438 складено Акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам щодо земельної ділянки в адміністративних межах Носівської міської ради, що знаходиться, зокрема, за адресом: м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1, площа земельної ділянки 1,2 га, які заподіяні ПП "Земля і воля Агро".

Згідно з Розрахунком збитків, заподіяних використанням земельної ділянки, розташованої у м. Носівка, вул. Коцюбинського, 1, площею 1,2000 га, сума заподіяних відповідачем збитків за період з 28.10.2014 по 27.10.2017 становить 165381,84 грн.

11 грудня 2017 року голова Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області прийняв розпорядження №535 "Про затвердження акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власником землі", яким затвердила Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 11 грудня 2017 року щодо земельних ділянок в адміністративних межах Носівської міської ради, у тому числі, що знаходиться за адресою: м.Носівка, вул. Коцюбинського, 1, які заподіяні ПП "Земля і воля Агро".

Не погоджуючись із зазначеним розпорядженням №535 Носівської райдержадміністрації від 11.12.2017 та Актом позивач у квітні 2018 року оскаржив їх в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, однак ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі №825/1760/18 провадження у справі було закрито та роз'яснено позивачу, що даний спір віднесено до господарської юрисдикції.

Рішенням Господарського суду Чернігівської від 15.05.2018 у справі №927/116/18 задоволено позов заступника прокурора Чернігівської області про стягнення з позивача на користь Носівської міської ради 165381,84 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, завдані використанням земельної ділянки площею 1,2 га без правовстановлюючих документів.

У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області та просив, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, скасувати розпорядження №535 Носівської райдержадміністрації від 11.12.2017 про затвердження Акту Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі в частині нарахування збитків, що стосується ПП "Земля і воля Агро".

Розглянувши спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виходячи з фактичних обставин справи, наданих доказів та заперечень, недоведеність заявлених вимог позивачем доказами, відсутність підстав для захисту прав та інтересів позивача судом, свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками та вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, у тому числі, що використання землі.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Носівська районна державна адміністрація Чернігівської області, вважаючи, що ПП "Земля і воля Агро" завдано органу місцевого самоврядування збитків у вигляді неодержаних доходів, мала право та повноваження скласти акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Верховним Судом розглядався ряд спорів щодо скасування рішень про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справах №802/2474/17-а, № 501/463/15-а містяться наступні висновки:

- обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача;

- рішення про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому воно не може бути предметом спору;

- відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту;

- Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

- таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

- обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права;

- у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України");

- Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а тому правильно закрив провадження. Однак висновок з посиланням на правову позицію Верховного Суду України про те, що заявлені позивачем вимоги можуть бути розглянуті в порядку господарського або цивільного судочинства, є помилковим.

- Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічні висновки також містяться у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №638/5773/13-а та від 24 січня 2019 року у справі №804/11708/15, якими суд також роз'яснив, що розгляд даних справ не віднесено до жодної з юрисдикцій.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Північним апеляційним господарським судом, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальних підхід щодо розгляду спорів про затвердження акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі, який викладений у наведених постановах Верховного Суду, і з якого вбачається, що такі спори взагалі не підлягають судовому розгляду, у тому числі - в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 278 ГПК України встановлено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції господарських судів, тому рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі не підлягають розгляду судами.

Керуючись ст. ст. 231, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Земля і воля Агро" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13 листопада 2018 року скасувати.

3. Провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Земля і воля Агро" до Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області про скасування розпорядження №535 Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 11.12.2017 - закрити.

4. Справу №927/552/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.02.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Т.І. Разіна

М.Г. Чорногуз