Постанова

від 30.01.2019 по справі 917/730/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. Справа № 917/730/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі судового засідання Шило А.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Кулигін А.Є. (посвідчення адвоката №21/1282 від 28.11.2017, довіреність б/н від 14.06.2018)

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдінг" (вх.№57П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 (суддя Семчук О.С., повний текст рішення складено 19.11.2018) у справі №917/730/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдінг", м. Київ

до Відділу освіти Новосанжарської районної державної адміністрації, смт. Нові Санжари, Полтавська область

про стягнення 472992,50 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдінг" звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Відділу освіти Новосанжарської районної державної 472992,50 грн., в тому числі 234274,57 грн. заборгованості за природний газ та 238717,93 грн. збитків за перевищення обсягів споживання природного газу та за їх несплату. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 96 від 30.03.2018.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Новосанжарської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдінг" 234274 грн. 57 коп. заборгованості за природний газ, 3514 грн. 12 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням від 11.12.2018 стягнуто з відповідача на користь позивача 6191,29 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдінг" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 у справі №917/730/18 в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 238717,93 грн. збитків та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Авант Трейдінг" та стягнути з Відділу освіти Новосанжарської районної державної адміністрації на користь ТОВ "Авант Трейдінг" 238717,93 грн. збитків за перевищення обсягів споживання природного газу та за їх неоплату. В іншій частині просить рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за оскарження рішення від 08.11.2018 та інші судові витрати по справі №917/730/18, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої і апеляційної інстанції, орієнтовний (попередній) розмір яких складає 22000 грн., покласти на Відділ освіти Новосанжарської районної державної адміністрації.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та положенням Правил постачання природного газу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 у справі №917/730/18 та призначено її до розгляду на 30.01.2019.

17.01.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№502), в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, відповідач додав до відзиву копію платіжного доручення ні підтвердження оплати заборгованості за поставлений природний газ за рішенням суду.

Позивач подав додаткові письмові пояснення (вх.№960 від 29.01.2019), в яких зазначає, що ним належними та допустимими доказами підтверджено наявність завданих йому відповідачем збитків.

30.01.2019 від позивача надійшла заява (вх.№1008), в якій він просить, зокрема, змінити додаткове рішення від 12.11.2018 і стягнути з відповідача на користь позивача 18000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

В судове засідання 30.01.2019 з'явився представник позивача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2018 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (споживач за договором) укладено договір постачання природного газу № 96 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник газу зобов'язувався постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язувався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу природний газ у березні 2018 року в обсязі 90,000 тис. куб. м.

Згідно п. 2.2. Договору розподіл обсягів газу здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу. Обсяг газу, що має бути поставлений постачальником підтверджується на підставі заявок споживача (далі - заявка), які подаються до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки. Після затвердження заявки постачальник з 15 по 20 число місяця, що передує звітному, надає ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" номінацію для її підтвердження та транспортування природного газу протягом місяця.

У випадку, якщо обсяги споживання газу споживачем зменшуються (збільшуються) більше ніж на 10%, порівняно із замовленим обсягом газу, споживач повинен письмово, шляхом вручення оригінальної заявки, повідомити про це постачальника не пізніше 20 числа місяця споживання. На підставі такого повідомлення постачальник додатково передасть або зніме споживачу замовлений обсяг газу. Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом Газотранспортної системи (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору споживач має дотримуватися підтвердженого обсягу природного газу (затвердженої номінації), визначеного для нього його постачальником на відповідний розрахунковий період, а у разі наближення можливого його перевищення за підсумками розрахункового періоду зобов'язаний попередити про це свого постачальника.

Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 3.5. Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у звітному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, загальна вартість 1000 куб. м. природного газу на момент укладання Договору становила 8959,56 грн. Загальна вартість даного Договору згідно з п. 2.1 та п. 4.1 складає 806360,40 грн., крім того, ПДВ - 134393,40 грн. (п. 4.2 Договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється споживачем за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:

- обсяг спожитого природного газу станом на 25 число місяця споживання (на підставі проміжного акту прийому-передачі газу №1);

- остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на протязі 7 робочих днів після надання акту (на підставі проміжного акту приймання-передачі природного газу) (п. 4.3 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу в березні 2018 року 90 тис. куб. м. природного газу вартістю 806360,40 грн. що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 03.04.2018.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив розрахунки за вказані обсяги газу (копії банківських виписок на суму в розмірі 806360.40 грн. - в матеріалах справи).

Крім того, позивач вказує, що станом на 18.03.2018. він здійснив передачу відповідачу природного газу в обсязі 13,194 тис. куб.м. на загальну суму 118212,43 грн. відповідно до умов договору постачання природного газу № 6 від 15.01.2018 та додаткової угоди № 5 від 15.03.2018. до вказаного договору.

До позовної заяви позивачем додано копію договору постачання природного газу № 6 від 30.01.2018. Згідно пояснення представника позивача, дату договору № 6 (15.01.2018) у позовній заяві вказано не вірно.

Згідно п. 1.1 договору постачання природного газу № 6 від 30.01.2018 (далі - Договір № 6) постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 6 постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у Додатку № 1 періоду постачання.

Додаток № 1 до вказаного договору визначав договірні обсяги постачання природного газу, в тому числі, в березні 2018 року. Сторонами до Договору № 6 від 15.01.2018 вносились зміни та доповнення додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5.

Позивач зазначає, що підтвердженими обсягами постачання природного газу за вказаним договором № 6 від 30.01.2018. в березні 2018 року є 13,194 тис. куб. м. природного газу на суму 118212.43 грн. згідно акту прийому-передачі станом на 18.03.2018. За вказані обсяги природного газу відповідач розрахувався, що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок.

Також позивач зазначає, що згідно Договору № 96 від 30.03.2018, відповідач мав дотримуватись підтвердженого обсягу природного газу (затвердженої номінації), визначеного для нього його постачальником на відповідний розрахунковий період, а у разі наближення можливого його перевищення за підсумками розрахункового періоду зобов'язаний був попередити про це свого постачальника (позивача) згідно умов п. 2.4 Договору. Але, відповідачем в березні 2018 року, крім 90 тис. куб. м. природного газу за Договором було спожито додатково 26,148 тис. куб. м. газу на суму 234274,57 грн., що підтверджується двостороннім актом прийому-передачі природного газу від 31.03.2018, підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача.

Підпунктом 3.8.1 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість газу та дотримуватись передбаченого Договором режиму його використання.

Позивач стверджує, що відповідач, всупереч умовам Договору не провів з позивачем в повному обсязі розрахунки за отримані в березні 2018 року обсяги природного газу за Договором, не розрахувавшись за отримані додатково 26,148 тис. куб. м. природного газу на суму 234274,57 грн., що є свідченням порушення виконання відповідачем умов Договору та вимог чинного законодавства України. Про затримку фінансування та неможливість здійснення своєчасних розрахунків за вказаний місяць поставки природного газу відповідач позивача не повідомляв.

Отже, за підрахунками позивача, станом на сьогоднішній день сума основного боргу за Договором за березень 2018 року складає 234274,57 грн.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідно до умов Договору підтверджений обсяг природного газу складав 90 тис. куб. м., а відповідачем було спожито на 26,148 тис. куб. м. природного газу більше, ніж було підтверджено позивачем, у зв'язку з цим відповідач, відповідно до вимог Правил постачання природного газу має відшкодувати позивачу збитки за перевищення обсягу природного газу за формулою, визначеною нормами Правил.

Так, відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015. № 2496 (далі - Правила), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою

В = (Vф - Vп) х Ц х К,

де:

Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vn - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0.5.

При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений постачальником до 1.

Згідно п. 3 розділу VI Правил, за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

Відповідно до положень Правил, у випадку не реагування у встановлений строк на акт- претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію, який відповідач підписав та скріпив печаткою, повернувши один примірник акту-претензії на адресу позивача. Сума збитків за вказаним актом-претензією складає 234274,57 грн. і була вирахувана наступним чином: 234274,57 грн. = (116,148 тис.куб.м., поставлених за Договором, - 90 тис. куб. м., підтверджених обсягів газу за умовами Договору) * 8959,56 грн. (ціна газу за умовами Договору) * 1 (коефіцієнт, з урахуванням відсутності здійснення факту обмеження (припинення) природного газу Відповідачем).

Позивач зазначає, що не дивлячись на підписання акту-претензії, відповідач не відшкодував позивачу збитки відповідно до Правил постачання природного газу на суму 234274.57 грн., що надало позивачу право на звернення до суду з вимогами, в тому числі, щодо стягнення 234274,57 грн. збитків за перевищення обсягів споживання природного газу.

Також позивач вказує, що враховуючи перевищення відповідачем споживання обсягів природного газу в березні 2018 року, а також відсутність факту оплати за вказані додаткові обсяги природного газу, він поніс вимушені витрати, внаслідок винних дій відповідача, що пов'язані з оплатою робіт Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (далі - ПАТ "Полтавагаз") на опломбування об'єктів відповідача, відповідно до договору № 6-04/21/18 від 06.04.2018. на виконання робіт з припинення/обмеження газопостачання споживачам (окрім побутових), укладеного між позивачем та ПАТ "Полтавагаз" на суму 4443,36 грн.

Так відповідно до п. 1.1 договору № 6-04/21/18 від 06.04.2018. на виконання робіт з припинення/обмеження газопостачання споживачам (окрім побутових) ПАТ "Полтавагаз" (Сторона 2 за договором) зобов'язується за заявою (повідомленням) ТОВ "АВАНТ ТРЕЙДІНГ" (Сторона 1 за договором) виконати роботи з припинення/обмеження газопостачання до газових мереж споживачів, що уклали договори на постачання природного газу із Стороною 1, та за письмовим зверненням Сторони 1 відновити газопостачання, а Сторона 1 зобов'язується сплатити Стороні 2 за виконані роботи.

Згідно акту № 23/55-В/ХІІ від 16.05.2018. ПАТ "Полтавагаз" на замовлення позивача виконала роботи по опломбуванню об'єкту: Відділу освіти Н. Санжарської РДА, вартістю 4443,36 грн. Оплата вказаних робіт позивачем підтверджується платіжним дорученням № 406 від 05.06.2018. на суму 4443,36 грн. (в матеріалах справи).

За твердженням позивача з метою відновлення свого порушеного права він, як постачальник природного газу, змушений був понести додаткові витрати на суму 4443,36 грн., які є вартістю робіт ПАТ "Полтавагаз" з обмеження (припинення) постачання природного газу відповідачу і які мають бути відшкодовані останнім відповідно до ст. 22 ЦК України, оскільки, у випадку дотримання відповідачем в березні 2018 року дисципліни споживання природного газу та недопущення перевищення підтверджених обсягів природного газу, позивач би не звертався до ПАТ "Полтавагаз" із заявою (повідомленням) на обмеження (припинення) постачання природного газу відповідачу та не поніс би такі витрати.

Отже, загальна сума збитків, яка на думку позивача має бути відшкодована відповідачем за перевищення обсягів споживання природного газу та за їх несплату складає суму в розмірі 238717,93 грн. (234274,57 грн. + 4443,36 грн.).

Вказану суму збитків позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав вимогу позивача про стягнення 234274,57 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 96 від 30.03.2018. та заперечував проти вимоги про стягнення 238717,93 грн. збитків за перевищення обсягів споживання природного газу. Згідно ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову в частині стягнення 234274,57 грн. заборгованості за договором постачання природного газу №96 від 30.03.2018 не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. В зв'язку з цим, позовні вимоги про стягнення 234274,57 грн. заборгованості за природний газ поставлений згідно договору постачання природного газу №96 від 30.03.2018 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ, судом визнано їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи. Також судом враховано факт визнання відповідачем боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду. Рішення в цій частині сторонами не оскаржується.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 238717,93 грн. збитків за перевищення обсягів споживання природного газу та за обмеження (припинення) постачання природного газу відповідачу, місцевим судом зазначено, що позивачем не доведено понесення ним реальних збитків, не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та імовірними збитками позивача, як і не доведено вини відповідача у спричиненні заявлених до стягнення збитків.

Колегія суддів вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції, з огляду на таке.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Таким чином, як вірно вказано судом першої інстанції, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на те, що у спірних правовідносинах позивач є постачальником природного газу укладеного між сторонами договору та відповідно замовником послуг транспортування природного газу для відповідача, а також що саме позивачем заявлені до стягнення збитки з відповідача як споживача за договором, на позивача покладається обов'язок щодо доведення належними та допустимими доказами завданих відповідачем збитків.

Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки за перевищення обсягів споживання природного газу.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи регулюються Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Відповідно абз. 5 п. 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015. № 2496, в редакції чинній на момент споживання відповідачем природного газу у березні 2018 року (далі - Правила), підставою для постачання природного газу споживачу є наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об'єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.

Підтверджена номінація - підтверджений оператором газотранспортної системи обсяг природного газу замовника послуг транспортування, який буде прийнятий від замовника в точках входу до газотранспортної системи та переданий замовнику в точках виходу з газотранспортної системи у відповідний період, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності) (п. 5 ст. 1 розділу І Кодексу Газотранспортної системи (тут і далі Кодекс газотранспортної системи в редакції, чинній на момент укладення договору та споживання газу у березні 2018 року).

Згідно абз. 3 п. 9 розділу ІІ Правил підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Правил постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період.

Споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми, якщо інший режим споживання не передбачено в укладеному договорі постачання природного газу.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 5 % від підтвердженого обсягу природного газу.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи базу даних Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача.

Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил (п. 10 розділу ІІ Правил).

Отже, позивач, нараховуючи відповідачу збитки, вважає, що перевищення відповідачем договірних обсягів постачання природного газу є правовою підставою вимагати від споживача відшкодування збитків за формулою, що визначена Правилами постачання природного газу.

Судова колегія вважає правомірним висновок місцевого суду щодо помилковості таких тверджень позивача, з огляду на таке.

Аналіз наведених вище положень Правил дозволяє дійти висновку, що відшкодування споживачем завданих постачальнику збитків здійснюється у випадку перевищення споживачем саме підтвердженого обсягу природного газу за підсумками розрахункового періоду, який має доводитися споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 5 Розділу І Правил, підтверджений обсяг природного газу - об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб свого споживача на відповідний розрахунковий період, який підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Пунктом 5 статті 1 Розділу І Кодексу газотранспортної системи визначено, що місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).

Згідно пункту 1 статті 1 Розділу XI Кодексу газотранспортної системи, для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.

Пунктом 2 цієї статті визначено, що номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та виходу (що може бути як фізичною, так і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування.

Відповідно до пункту 18 цієї статті, оператор газотранспортної системи проводить перевірку поданих йому номінації/місячної номінації/реномінації замовника послуги транспортування на відповідність вимогам, визначеним у цьому розділі.

Положеннями пункту 19 цієї статті закріплено, що номінація/реномінація, що пройшли процес перевірки, отримують статус підтвердженої номінації.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно вказав, що помилковим є застосування позивачем формули, визначеної у пункті 1 розділу VI Правил, що має застосовуватись для відшкодування збитків споживачем у разі перевищення ним підтвердженого обсягу природного газу за підсумками розрахункового періоду, у той час як позивач, застосовуючи дану формулу, замість підтвердженого обсягу природного газу бере за основу договірний обсяг природного газу.

Чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, не передбачено можливості застосування такої формули та не міститься положень щодо можливості нарахування споживачу збитків у разі перевищення ним договірних обсягів спожитого природного газу.

Окрім того, судами встановлено, що договір на постачання природного газу №96, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, укладено між сторонами 30.03.2018. Згідно п. 8.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.03.2018, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Сторони домовилися, що договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.03.2018, згідно п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. Згідно вказаного Договору позивач повинен був передати відповідачу у березні 2018 року природний газ в обсязі 90,000 тис. куб.м.

При цьому, вже на наступний день 31.03.2018 між сторонами було підписано акт прийому-передачі природного газу обсягом 26,148 тис.куб.м. на суму 234274,57 грн., а 03.04.2018 сторонами підписано акт прийому-передачі природного газу обсягом 90,000 тис.куб.м. на суму 806360,40 грн.

Таким чином, на момент укладення між сторонами Договору на постачання природного газу в обсязі 90,000 тис.куб.м. (30.03.2018) сторони мали знати (усвідомлювали) про те, що обсяги фактично спожитого відповідачем у березні 2018 року природного газу значно перевищують погоджений у договорі обсяг 90,000 тис.куб.м.

Відповідно до абз. 2 пп. 18 п. 5 розділу ІІ Правил усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору.

Як зазначалося вище, згідно п. 2.2. Договору розподіл обсягів газу здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу. Обсяг газу, що має бути поставлений постачальником підтверджується на підставі заявок споживача (далі - заявка), які подаються до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки. Після затвердження заявки постачальник з 15 по 20 число місяця, що передує звітному, надає ПАТ "УКРТРНСГАЗ" номінацію для її підтвердження та транспортування природного газу протягом місяця.

У випадку, якщо обсяги споживання газу споживачем зменшуються (збільшуються) більше ніж на 10%, порівняно із замовленим обсягом газу, споживач повинен письмово, шляхом вручення оригінальної заявки, повідомити про це постачальника не пізніше 20 числа місяця споживання. На підставі такого повідомлення постачальник додатково передасть або зніме споживачу замовлений обсяг газу. Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом Газотранспортної системи (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору споживач має дотримуватися підтвердженого обсягу природного газу (затвердженої номінації), визначеного для нього його постачальником на відповідний розрахунковий період, а у разі наближення можливого його перевищення за підсумками розрахункового періоду зобов'язаний попередити про це свого постачальника.

Як вірно вказано місцевим судом, укладання сторонами договору в кінці поточного місяця споживання газу - 30.03.2018, унеможливлює дотримання відповідачем встановленої у договорі процедури подання заявок на обсяги газу.

Позивач у клопотанні про усунення недоліків від 01.08.2018 сам зазначає, що оскільки договір №96 було укладено 30.03.2018, очевидним є те, що фізично заявка відповідача на березень 2018 року не змогла бути оформлена.

Відповідач також зазначив, що враховуючи дату укладання договору, він не міг скористуватись його положеннями та скорегувати обсяг вже спожитого газу за березень. Отже відсутня його вина.

В матеріалах справи відсутні докази підтвердження Оператором ГТС об'єму природного газу (в обсягах визначених договором), виділеного позивачем для потреб відповідача у березні 2018 року. Таким чином, твердження позивача про те, що погоджений у Договорі обсяг природного газу у розмірі 90,000 тис. куб.м. на березень 2018 року є підтвердженим обсягом природного газу не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже є недоведеним.

Оскільки п. 10 розділу ІІ Правил право вимоги постачальника відшкодування збитків споживачем передбачено саме за перевищення споживачем підтвердженого обсягу природного газу на цей період, то відсутність підтвердженого обсягу природного газу по Договору (відсутність підтвердження номінації оператором ГТС) унеможливлює стягнення збитків за перевищення підтвердженого обсягу природного газу.

Враховуючи викладене, вимога щодо відшкодування позивачу збитків за перевищення відповідачем підтвердженого обсягу газу у розмірі 234274,57 грн. не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведенням позивачем факту перевищення відповідачем підтвердженого обсягу газу.

Також суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення додаткових витрат на суму 4443,36 грн., які є вартістю робіт ПАТ "Полтавагаз" з обмеження (припинення) постачання природного газу відповідачу, з огляду на таке.

Згідно п. 10 розділу ІІ Правил споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Відтак, що оскільки Договір постачання газу був укладений сторонами 30.03.2018, відповідач не мав змоги самостійно і завчасно обмежити власне газоспоживання.

Також, згідно п. 14 розділу ІІ Правил за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об'єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року N338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за N 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу.

Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС. Для цього у постачальника має бути укладений з Оператором ГРМ/ГТС договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам. За необхідності здійснення заходів з обмеження чи припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ/ГТС постачальник надсилає Оператору ГРМ/ГТС відповідне письмове повідомлення (з позначкою про вручення), копію якого надсилає споживачу (з позначкою про вручення), в якому повинен зазначити підстави припинення, дату та час, коли необхідно обмежити чи припинити розподіл (транспортування) природного газу на об'єкт (об'єкти) споживача. У такому разі Оператор ГРМ/ГТС відповідно до умов укладеного договору на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання, здійснює відповідне обмеження чи припинення розподілу/транспортування природного газу з дотриманням правил безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема Кодексу газорозподільних систем або Кодексу газотранспортної системи.

У разі одержання повідомлення про припинення або обмеження постачання природного газу споживач зобов'язаний з дотриманням правил безпеки обмежити (припинити) власне споживання природного газу, а в разі, якщо обмеження (припинення) природного газу буде здійснюватися Оператором ГРМ/ГТС, ужити комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварійних ситуацій, та підготувати власне газоспоживне обладнання до обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу.

Позивачем не надано доказів на підтвердження направлення відповідачу повідомлення про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання. Тобто, при примусовому припиненні газоспоживання відповідача позивачем не дотримано процедуру такого припинення, яка передбачена п. 14 розділу ІІ Правил.

Як вказано вище, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Таким чином, оскільки позивачем не дотримана процедура примусового припинення газопостачання відповідача, підстави вважати поведінку відповідача по неприпиненню газоспоживання, як правопорушення, відсутні (відсутня протиправна поведінка відповідача).

Тобто, вимога щодо відшкодування позивачу 4443,36 грн. вартості робіт ПАТ "Полтавагаз" з обмеження (припинення) постачання природного газу відповідачу, не підлягає задоволенню.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Щодо заяви відповідача від 30.01.2019 (вх.№1008), в якій він просить змінити додаткове рішення від 11.12.2018 та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З системного аналізу норм господарського процесуального кодексу України, вбачається, що порядок та строки для оскарження додаткового рішення такі ж самі, як і для рішення суду.

Позивачем не подано апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 11.12.2018 у справі №917/730/18. До апеляційної скарги на рішення від 08.11.2018 у справі №917/730/18 вимогу щодо зміни додаткового рішення включено не було. Доповнень до апеляційної скарги з урахуванням вимог статті 266 ГПК України позивачем не подавалось.

Відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави приймати до розгляду заяву позивача про зміну додаткового рішення.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдінг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 у справі №917/730/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.02.2019.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов