Рішення

від 24.01.2019 по справі 910/11186/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2019Справа № 910/11186/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ"

про стягнення 123 935, 80 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА"

про стягнення 6 742, 00 грн.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Кучеренко О.І.;

від відповідача (за первісним позовом): Ярошенко О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 123 935, 80 грн., з яких: 99 459, 00 грн. - основного боргу, 13 992, 33 грн. - пені, 2 704, 14 грн. - 3 % річних та 7 780, 33 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1/30 від 08.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу, строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

12.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій відповідач просить суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 суд ухвалив справу № 910/11186/18 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у справі № 910/11186/18 призначено на 18.10.2018.

19.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору позивач не здійснив поставку товару, оплаченого згідно рахунку № 749 від 01.09.2017 року.

20.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" про стягнення коштів у розмірі 6 742, 00 грн. сплачених на виконання договору поставки № 1/30 від 08.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2018 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" про стягнення 6 742, 00 грн. - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, а саме доплатити судовий збір у розмірі 52, 00 грн. та надати суду докази сплати - оригінал платіжного доручення про перерахування судового збору; надати докази направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" (03190, м. Київ, вул. Вільгельма Піка, буд. 20, кв. 77) копії зустрічної позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

10.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 08.10.2018, згідно відтиску штемпеля поштового відділення на конверті).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" про стягнення 6 742, 00 грн. об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" про стягнення 123 935, 80 грн. у справі №910/23228/17.

16.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" надійшли письмові заперечення, в яких позивач (за первісним позовом) зазначає, що сторони в укладеному договорі передбачили, що факт приймання-передачі товару оформлюється і підтверджується саме видатковою накладною, тож долучені до позовної заяви накладні є належними доказами на підтвердження факту реальності господарських операцій за договором.

У судовому засіданні 18.10.2018 представник відповідача (за первісним позовом) подав клопотання про призначення експертизи, в якому просить суд призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: Чи виконано на видаткових накладних № 748 від 01.09.2017, № 776 від 08.09.2017, № 789 від 14.09.2017, № 818 від 20.09.2017, № 874 від 10.10.2017 підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" директором ОСОБА_3, чи іншою особою.

Суд відклав розгляд клопотання про призначення експертизи на наступне судове засідання.

У судовому засіданні 01.10.2018 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 22.11.2018.

21.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача (за первісним позовом) подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати суд: 1) у Державної податкової інспекції в Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві: податкові декларації з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2017 року із додаткам, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ"; відомості про осіб (прізвище, ім'я та по'батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання), яким ТОВ "АНТ ВІЖН ПРІНТ" виплачувалася заробітна плата або інші доходи у період з 13.02.2017 по 10.10.2017 відповідно до податкового розрахунку за формою № 1 ДФ; 2) від ТОВ "АНТ ВІЖН ПРІНТ": копії рішень загальних зборів учасників, які приймалися за участі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

21.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" надійшов відзив проти зустрічного позову, в якому відповідач (за зустрічним позовом) зокрема, зазначає що видаткові накладні містять відбиток печатки позивача (за зустрічним позовом), у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ".

У судовому засіданні 22.11.2018 оголошено перерву до 13.12.2018.

12.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача (за первісним позовом) подав заяву, в якій повідомляє суд, що ТОВ "АНТ ВІЖН ПРІНТ" не може забезпечити явку адвоката Шипова К.Ю., у зв'язку з його участю у проведенні слідчих дій по іншому провадженню, а тому просить суд відкласти підготовче засідання.

12.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" надійшла відповідь на відзив проти зустрічного позову, в якому позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що долучені відповідачем (за зустрічним позовом) до відзиву копії податкових накладних, банківських виписок та акти звірки взаєморозрахунків не підтверджують факт здійснення поставки.

У судовому засіданні 13.12.2018 розглянувши подану відповідачем (за первісним позовом) заяву про відкладення розгляду справи, суд зазначив, що юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, тому суд відмовив у задоволенні поданої заяви про відкладення розгляду справи.

Крім того, розглянувши подане позивачем (за первісним позовом) клопотання про витребування доказів, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд відмовив у його задоволенні.

Щодо поданого представником відповідача (за первісним позовом) клопотання про призначення експертизи, суд зазначив, що у долучених до позовної заяви видаткових накладних № 748 від 01.09.2017, № 776 від 08.09.2017, № 798 від 14.09.2017, № 818 від 20.09.2017 та № 874 від 10.10.2017 не зазначено, що вони підписувалися від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" саме директором ОСОБА_3, як підставу для призначення судової - почеркознавчої експертизи на встановлення виконання/невиконання на таких накладних підпису від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" директором ОСОБА_3, а тому суд відмовив у задоволенні поданого клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/11186/18 призначено на 24.01.2019.

У даному судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача (за первісним позовом) та відповідача (за первісним позовом), Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" (далі - покупець) укладено договір поставки № 1/30, умовами якого передбачено, що постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує поліграфічне чорнило та сольвент, що далі іменується товар.

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари на умовах, в обсягах та у порядку, передбачених договором (п. 1.3. договору).

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. договору, загальна вартість товару за договором складається з загальної суми поставленого товару за договором протягом строку дії договору. Вартість партії товару, що поставляється, визначається на підставі цін у день видачі рахунку-фактури та видаткової накладної, яка діяла на момент отримання постачальником замовлення на поставку партії товару.

Згідно п. 2.4. договору, сума до сплати формується відповідно до погодженої ціни товару та кількості поставленого товару зазначеного у видатковий (их) накладній (их).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику попередню оплату за товар у розмірі 100 % вартості товару на підставі наданого постачальником рахунку-фактури протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника або/чи (п. 3.1.1.); у разі утворення заборгованості за відвантажений товар більш ніж 100 000 грн. з урахуванням ПДВ, або у разі несплати відвантаженого товару протягом 30 днів з дати отримання покупцем відповідної партії товару, відвантаження товару постачальником припиняється.

За умовами п. 6.1. договору, факт прийому-передачі товару оформлюється і підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 6.2. договору, підтвердженням отримання товару є видаткова накладна з підписом та мокрою печаткою, отримана від покупця постачальником; підписана видаткова накладна з мокрою печаткою яка була відсканована та відправлена на електронну адресу постачальника є дійсною та має таку саму юридичну силу як та яка відправлена на поштову адресу.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується 31.12.2017. У випадку, якщо протягом 1 (одного) місяця до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про свої бажання припинити його дію даний договір вважається продовженим на строк 1 (один) рік на тих самих умовах, якщо сторони не домовляться про інше. Закінчення строку цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 11.2. та 11.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем (за первісним позовом) було поставлено відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 106 191, 00 грн., що підтверджується видатковими накладним № 748 від 01.09.2017 на суму 14 472, 00 грн., № 776 від 08.09.2017 на суму 20 884, 50 грн., № 798 від 14.09.2017 на суму 12 285, 00 грн., № 818 від 20.09.2017 на суму 20 884, 50 грн., № 874 від 10.10.2017 на суму 37 665, 00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, як зазначає позивач (за первісним позовом) відповідач (за первісним позовом) за поставлений товар розрахувався частково сплативши за видатковою накладною № 748 від 01.09.2017 - 6 732, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 833 від 11.10.2017 на суму 1 710, 00 грн. та № 783 від 28.09.2017 на суму 5 022, 00 грн., внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" утворилась заборгованість у розмірі 99 459, 00 грн.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" зазначає, що відповідач (за первісним позовом) неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 99 459, 00 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) 13 992, 33 грн. - пені за період з 02.09.2017 по 02.03.2018, 2 704, 14 грн. - 3 % річних за період з 02.09.2017 по 20.08.2018 та 7 780, 33 грн. - інфляційних втрат за період з 02.09.2017 по 20.08.2018.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" вказує, що у вересні 2017 позивачем (за зустрічним позовом) було отримано від відповідача (за зустрічним позовом) рахунок на оплату поставки партії чорнил згідно умов договору № 1/30 від 08.02.2017, який був сплачений позивачем (за зустрічним позовом) у повному обсязі, проте відповідачем (за зустрічним позовом) в порушення умов укладеного договору поставку товару не здійснено, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" вважає, що сплачені кошти у розмірі 6 742, 00 грн. підлягають поверненню платнику - позивачу (за зустрічним позовом).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 1/30 від 08.02.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як зазначено судом вище, позивачем (за первісним позовом) на виконання своїх зобов'язаннь за договором було поставлено відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 106 191, 00 грн., що підтверджується видатковими накладним № 748 від 01.09.2017 на суму 14 472, 00 грн., № 776 від 08.09.2017 на суму 20 884, 50 грн., № 798 від 14.09.2017 на суму 12 285, 00 грн., № 818 від 20.09.2017 на суму 20 884, 50 грн., № 874 від 10.10.2017 на суму 37 665, 00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Однак, відповідач (за первісним позовом) за поставлений товар розрахувався частково сплативши за видатковою накладною № 748 від 01.09.2017 - 6 732, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 833 від 11.10.2017 на суму 1 710, 00 грн. та № 783 від 5 022, 00 грн., внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" утворилась заборгованість у розмірі 99 459, 00 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" подано зустрічний позов, в якому останнє вказує, що відповідачем (за зустрічним позовом) в порушення умов укладеного договору поставку оплаченого товару не здійснено, у зв'язку з Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" вважає, що сплачені кошти у розмірі 6 742, 00 грн. підлягають поверненню платнику - позивачу (за зустрічним позовом).

Судом досліджено надані позивачем видаткові накладні на підтвердження поставки/отримання відповідачем (за зустрічним позовом) товару, з приводу чого суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 6.1. договору, факт прийому-передачі товару оформлюється і підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 6.2. договору, підтвердженням отримання товару є видаткова накладна з підписом та мокрою печаткою, отримана від покупця постачальником; підписана видаткова накладна з мокрою печаткою яка була відсканована та відправлена на електрону адресу постачальника є дійсною та має таку саму юридичну силу як та яка відправлена на поштову адресу.

Суд зазначає, що дія по поставці товару є правочином, а складені видаткові накладні є первинним фінансовим документом, що підтверджує факт вчинення юридичних дій - виконання господарської операції.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

У ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, відповідно до п.101 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" №736 від 19.10.2016 року документи і справи з грифом "Для службового користування" зберігаються у шафах, сейфах, що розташовані у службових приміщеннях або сховищах архіву. Шафи, сейфи, службові приміщення, сховища архіву повинні надійно замикатися і опечатуватися металевими печатками. Порядок виготовлення, ведення обліку, використання металевих печаток та порядок ведення обліку шаф, сейфів і ключів від них визначаються керівником установи. Зберігання документів і справ із грифом "Для службового користування" здійснюється працівниками, які безпосередньо отримали їх під розписку, у спосіб, що унеможливлює доступ до них сторонніх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що саме відповідач (за зустрічним позовом) несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних, а тому за відсутності доказів втрати печатки Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ", суд приходить до висновку, що спірні видаткові накладні скріплені печаткою підприємства відповідача (за зустрічним позовом).

При цьому, відповідачем (за зустрічним позовом) не надано доказів звернення Товариства з додатковою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" до правоохоронних органів з заявою про викрадення відповідної печатки.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд зазначає, що видаткові накладні № 748 від 01.09.2017 на суму 14 472, 00 грн., № 776 від 08.09.2017 на суму 20 884, 50 грн., № 798 від 14.09.2017 на суму 12 285, 00 грн., № 818 від 20.09.2017 на суму 20 884, 50 грн., № 874 від 10.10.2017 на суму 37 665, 00 грн. є первинними документами та підтверджують факт здійснення господарської операції.

Оскільки зазначені вище видаткові накладні скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ", суд приходить до висновку, що останні є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України поставлення позивачем (за первісним позовом) та отримання відповідачем (за первісним позовом) товару на загальну суму 106 191, 00 грн. за договором поставки № 1/30 від 08.02.2017.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи наявні докази поставки відповідачу (за зустрічним позовом) окрім спірних поставок, ще 19 партій товару за договором поставки № 1/30 від 08.02.2017 у період з лютого 2017 року по вересень 2017 року, які, в свою чергу, були оплачені відповідачем, що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату, довіреностями на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" та банківськими виписками, при цьому суд зазначає, що такі видаткові накладні за своїм оформленням ідентичні до спірних накладних, проте відповідач (за зустрічним позовом) не оспорював факт поставки товару за такими накладними.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що позивач (за первісним позовом) належним чином виконав свої зобов'язання за договором № 1/30 від 08.02.2017 та поставив відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 106 191, 00 грн., однак, відповідач (за первісним позовом) за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався сплативши за видатковою накладною № 748 від 01.09.2017 - 6 732, 00 грн., тож за Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" утворилась заборгованість у розмірі 99 459, 00 грн.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 1.7.постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Тож, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги рекомендації Вищого господарського суду України суд відзначає, що відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений товар після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто за видатковою накладною № 748 від 01.09.2017 починаючи з 02.09.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за видатковою накладною № 776 від 08.09.2017 починаючи з 09.09.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за видатковою накладною № 798 від 14.09.2017 починаючи з 15.09.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання; за видатковою накладною № 818 від 20.09.2017 починаючи з 21.09.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання; за видатковою накладною № 874 від 10.10.2017 починаючи з 11.10.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач (за зустрічним позовом) не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем (за зустрічним позовом) було порушено умови договору поставки № 1/30 від 08.02.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості у розмірі 99 459, 00 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) 13 992, 33 грн. - пені за загальний період з 02.09.2017 по 02.03.2018, 2 704, 14 грн. - 3 % річних за період з 02.09.2017 по 20.08.2018 та 7 780, 33 грн. - інфляційних втрат за період з 02.09.2017 по 20.08.2018.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення термінів оплати, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості відвантаженого але неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду нарахування пені, оскільки за видатковою накладною № 748 від 01.09.2017 позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців, тож за розрахунком суду необхідно проводити нарахування пені з 02.09.2017 по 02.03.2018 на суму боргу, решта періодів нарахування суми пені позивачем визначено вірно, при цьому суд зазначає, що незважаючи на допущену помилку у періоді нарахування суми пені за видатковою накладною № 748 від 01.09.2017 загальний розмір пені позивачем визначено вірно, тому суд визнає обґрунтованою вимогу позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) пені у розмірі 13 992, 33 грн.

Щодо вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 2 704, 14 грн. - 3 % річних за період з 02.09.2017 по 20.08.2018 та 7 780, 33 грн. - інфляційних втрат за період з 02.09.2017 по 20.08.2018, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що в останніх допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат, при цьому 3 % річних вирахувані вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 7 720, 90 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 02.09.2017 по 20.08.2018 та 3 % річних у розмірі 2 704, 14 грн. за загальний період 02.09.2017 по 20.08.2018, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог, суд дійшов висновку, що останні не підлягають задоволенню, з огляду на встановлений судом факт належного виконання відповідачем (за зустрічним позовом) своїх зобов'язань за договором поставки № 1/30 від 08.02.2017 щодо поставки позивачу (за зустрічним позовом) товару на загальну суму 106 191, 00 грн. за видатковими накладними № 748 від 01.09.2017 на суму 14 472, 00 грн., № 776 від 08.09.2017 на суму 20 884, 50 грн., № 798 від 14.09.2017 на суму 12 285, 00 грн., № 818 від 20.09.2017 на суму 20 884, 50 грн., № 874 від 10.10.2017 на суму 37 665, 00 грн., які є первинними документами та підтверджують факт здійснення господарської операції та встановлений судом факт не повної сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" коштів за поставлений товар, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) грошових коштів у розмірі 6 742, 00 грн.

При цьому, суд зазначає, що у зустрічній позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" було заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" коштів у розмірі 6 742, 00 грн., в той час як позивачем (за первісним позовом) було перераховано відповідачу (за зустрічним позовом) 1 710, 00 грн. згідно платіжного доручення № 833 від 11.10.2017 та 5 022, 00 грн. відповідно до платіжного доручення № 783 від 28.09.2017, що разом становить 6 732, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 5, 96 грн., так як, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 859, 04 грн., однак сплатив - 1 865, 00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем (за первісним позовом) не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач (за первісним позовом) не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, квартира 118, ідентифікаційний код - 38336657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕЙ ІНК УКРАЇНА" (03190, м. Київ, вул. Вільгельма Піка, буд. 20, ідентифікаційний код - 40071040) 99 459 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. - заборгованості, 13 992 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 33 коп. - пені, 2 704 (дві тисячі сімсот чотири) грн. 14 коп. - 3 % річних, 7 720 (сім тисяч сімсот двадцять) грн. 90 коп. - інфляційних втрат та 1 858 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 15 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖН ПРІНТ" - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 01.02.2019.

Суддя С.О. Щербаков