Рішення

від 28.01.2019 по справі 908/2587/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/150/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 Справа № 908/2587/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 48, код ЄДРПОУ 02760363)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство аптека 216" (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 230, код ЄДРПОУ 24910965)

про стягнення 82 750,99 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Усенко В.І., довіреність № 98 від 13.01.2018, адвокат, договір про надання правової допомоги №10007-00096 від 02.01.2019р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001821;

Від відповідача: не з'явився ;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

29.11.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління від 29.11.2018 за вих. №107.20/2-2487 (вх. №2781/08-07/18 від 29.11.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство аптека 216" про стягнення 82 750,99 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 справу №908/2587/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 29.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/2587/18, справі присвоєно номер провадження - 5/150/18, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 26.12.2018. Ухвалою суду від 26.12.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 28.01.2019 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 28.01.2019 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

В судовому засіданні 28.01.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що 07.04.2015 між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління та ТОВ "Фармацевтичне підприємство аптека 216" укладено договір № 402 на інкасацію готівкових коштів, за умовами якого позивач зобов'язався власними силами і засобами здійснювати збирання та доставку в касу ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління готівкових коштів ТОВ "Фармацевтичне підприємство аптека 216" для послідуючого перерахунку і зарахування на рахунки відповідача. Проте, в порушення умов укладеного договору № 402 від 07.04.2015, протягом періоду з грудня 2017 по квітень 2018 включно відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті комісійної винагороди, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 60 928,18 грн.

У зв'язку із простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором на інкасацію готівкових коштів № 402 від 07.04.2015, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 01.05.2018 по 01.11.2018 в сумі 10 628,21 грн., 3 % річних за період з 31.01.2018 по 31.10.2018 включно у розмірі 9 087,31 грн. та інфляційні витрати за період з лютого по вересень 2018 включно у розмірі 2 107,28 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на умови договору на інкасацію готівкових коштів № 402 від 07.04.2015, ст. ст. 11, 526, 530, 617, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 218, 230 ГК України. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу ухвал суду від 29.11.2018 про відкриття провадження у справі та від 26.12.2018 про оголошення перерви у судовому засіданні. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Документи запропоновані ухвалою суду від 29.11.2018 про відкриття провадження у справі відповідачем суду не надано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.11.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 230.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернулась ухвала суду від 29.11.2018 №908/2587/18 про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

17.01.2019 до суду повернулась ухвала від 26.12.2018 по справі № 908/2587/18, яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство аптека 216" - 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 230, з поштовою відміткою організація зачинилась .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління (далі - позивач, виконавець) та Товариством х обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство аптека 216" (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 402 на інкасацію готівкових коштів (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов'язується власними силами і засобами, відповідно до Додатку № 1 - Перелік та адреси місць інкасації, що є невід'ємною частиною цього Договору, здійснювати збирання та доставку в касу Виконавця готівкових коштів (грошової виручки) Замовника для послідуючого перерахунку і зарахування на рахунки Замовника.

Згідно з п. 1.2. договору, замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з інкасації коштів в розмірах і в строки, що передбачені цим Договором.

Порядок обслуговування замовника, передбачений цим договором, сторонам відомий і є для них обов'язковим (п. 2.8. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, комісійна винагорода за надані виконавцем послуги з інкасації замовнику визначено в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 4.2. договору, комісійна винагорода за кожний повторний заїзд інкасаторів виконавця на вимогу замовника, відповідно до п. 3.3. договору, становить 80,00 грн. (вісімдесят грн. 00 коп).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що звітний період (тобто період, за який замовник сплачує виконавцю комісійну винагороду, за надані послуги) встановлюється з першого по останнє число включно кожного календарного місяця строку дії цього договору.

Виконавець щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику рахунок-фактуру та акт наданих послуг за цим Договором .

Оплата за надані виконавцем послуги в розмірах, передбачених п. 4.1. та п. 4.2. цього договору, проводиться замовником щомісячно не пізніше передостаннього банківського дня місяця, в якому був виставлений виконавцем рахунок-фактура замовнику щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги були надані , та підлягають оплаті. Під банківським днем сторони розуміють день, в який банківські установи в Україні в установленому порядку здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів.

Комісійна винагорода за надані виконавцем послуги за цим договором, перераховується замовником на рахунок вказаний в рахунку-фактурі (АТ Ощадбанк , код установи банку 313957).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін і діє протягом 1 (одного) календарного року (п. 8.1. договору).

Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік і на тих самих умовах, якщо кожна із сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення відповідного строку дії цього договору (п. 8.2.).

Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення про це іншої сторони за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання договору. Зобов'язання, що виникли між сторонами на дату розірвання договору, повинні бути виконані (п. 8.3.).

Додатком № 1 до договору на інкасацію готівкових коштів № 402 від 07.04.2015 сторони визначили перелік та адреси місць інкасації.

Додатковими угодами, які є невід'ємною частиною до договору від 07.04.2015 № 402 на інкасацію готівкових коштів внесені доповнення до додатку № 1 до договору - перелік та адреси місць інкасації, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 17.05.2015, додаток № 1 договору доповнено п. 6;

- додатковим договором № 2 від 20.12.2016, додаток № 1 договору доповнено п. п. 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13;

- додатковим договором № 3 від 14.07.2017, додаток № 1 договору викладено в новій редакції;

- додатковим договором № 4 від 05.10.2017, додаток № 1 договору викладено в новій редакції;

- додатковим договором № 5 від 23.11.2017, додаток № 1 договору викладено в новій редакції;

- додатковим договором № 6 від 29.11.2017, додаток № 1 договору доповнено п. п. 10 та 11.

Судом враховано, що станом на час подання позовної заяви зазначений вище Договір є чинним. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору № 402 від 07.04.2015 позивачем за період з грудня 2017 по квітень 2018 включно здійснено послуги з інкасації готівкових коштів на загальну суму 60 928,18 грн., а саме: за грудень 2017 на суму 17 840,00 грн., за січень 2018 на суму 17 840,00 грн., за лютий 2018 на суму 15 920,00 грн., за березень 2018 на суму 7 314,84 грн. та за квітень 2018 на суму 2 013,34 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором № 402 від 07.04.2015 не виконав та оплату за надані послуги за період з грудня 2017 по квітень 2018 включно на загальну суму 60 928,18 грн. не здійснив.

Разом з тим, до матеріалів справи позивач надав лише акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.04.2018 на суму 2 013,34 грн. та рахунок - фактуру № 04/1 від 23.04.2018 на суму 2 013,34 грн. (а.с. 11, 12).

Згідно з ч. 1 вищевказаного акту, за квітень 2018 надані наступні послуги на загальну суму 2 013,34 грн., а саме за послуги по інкасації: кількість - 2, од. виміру - об'єкт, ціна - 1 100,00 грн., сума - 733,34 грн.; кількість - 2, од. виміру - об'єкт, ціна - 1 920,00 грн., сума - 1 280,00 грн.

04.04.2018 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 107.15-07/29/31719/2018-07/вих. від 04.04.2018 з вимогою погасити заборгованість, що сформувалась 01.01.2018 у розмірі 42 994,00 грн. Вказаний лист отримано відповідачем 18.04.2018, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 10, 16).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2018 позивачем виписано рахунок-фактуру № 05 від 02.05.2018, найменування - пеня за прострочену оплату за послуги по інкасації згідно договору № 402 від 07.04.20105 за період з 01.11.2017 по 30.04.2018 на суму 4 169,69 грн. (а.с. 13).

04.09.2018 ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління на адресу ТОВ ФП Аптека 216 направлено супровідний лист № 107.20/2-1625/82446 від 04.09.2018 з претензією № 2018-07/вих. від 09.08.2018 про погашення заборгованості за договором № 402 від 07.04.2015 у розмірі 60 928,18 грн. та пені за прострочену оплату в сумі 4 169,96 грн., актом звірки взаєморозрахунків від 01.05.2018 на суму 60 928,18 грн., рахунком-фактурою № 04/1 від 23.04.2018, рахунком-фактурою № 05 від 02.05.2018 та актом виконаних робіт від 23.04.2018 (а.с. 17, 18).

Вказаний супровідний лист отримано відповідачем 22.09.2018, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 19).

Доказів оплати відповідачем суми боргу у розмірі 60 928,18 грн. під час судового розгляду сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п. 5.4. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених розділом 4 цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору № 402 від 07.04.2015 на інкасацію готівкових коштів, керуючись п. 5.4. Договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.05.2018 по 01.11.2018 у розмірі 10 628,21 грн., 3% річних за період з 31.01.2018 по 31.10.2018 в сумі 9 087,31 грн. та інфляційні витрати за період з лютого по вересень 2018 включно у розмірі 2 107,28 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2587/18, заслухавши представника позивача суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Порядок проведення розрахунків за Договором на інкасацію готівкових коштів № 402 від 07.04.2015 врегульований розділом 4 Договору, а саме п. 4.3. визначено, що звітний період (тобто період, за який замовник сплачує виконавцю комісійну винагороду, за надані послуги) встановлюється з першого по останнє число включно кожного календарного місяця строку дії цього договору. Виконавець щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику рахунок-фактуру та акт наданих послуг за цим Договором .

Оплата за надані виконавцем послуги в розмірах, передбачених п. 4.1. та п. 4.2. цього договору, проводиться замовником щомісячно не пізніше передостаннього банківського дня місяця, в якому був виставлений виконавцем рахунок-фактура замовнику щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги були надані , та підлягають оплаті. Під банківським днем сторони розуміють день, в який банківські установи в Україні в установленому порядку здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Комісійна винагорода за надані виконавцем послуги за цим договором, перераховується замовником на рахунок вказаний в рахунку-фактурі (АТ Ощадбанк , код установи банку 313957).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, в підтвердження заявлених вимог та у відповідності до розділу 4 договору № 402 від 07.04.2015 позивачем надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.04.2018 на суму 2 013,34 грн. та рахунок-фактуру № 04/1 від 23.04.2018 на суму 2 013,34 грн.

Відповідач підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) за квітень 2018 від 23.04.2018 на суму 2 013,34 грн. на адресу позивача не повернув, заперечень щодо причин їх непідписання не надав.

Рахунок-фактуру № 04/1 від 23.04.2018 за надані послуги у квітні 2018 на суму 2 013,34 грн. не оплатив.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду також не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за квітень 2018 на суму 2 013,34 грн. підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Разом з тим суд констатує, що позивач не надав суду доказів виконання робіт за договором № 402 від 07.04.2015 за період з грудня 2017 по березень 2018 включно, які мають підтверджуватись актами виконаних робіт (наданих послуг) та рахунками-фактурами у відповідності до умов розділу 4 договору.

Зазначення в акті звірки та відповідних претензій про наявність актів виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків-фактур за спірний період з грудня 2017 по березень 2018 на загальну суму 58 914,84 грн. не є належним та допустимим доказом в силу вимог статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, вказаний акт-звірки взаєморозрахунків за період з грудня 2017 по квітень 2018 на загальну суму 60 928,18 грн. з боку відповідача не підписаний.

Отже, наявними в матеріалах справи документами позивачем не підтверджено виникнення у відповідача обов'язку стосовно оплати за отримані послуги за період з грудня 2017 по березень 2018 включно на загальну суму 58 914,84 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за період з грудня 2017 по березень 2018 включно на загальну суму 58 914,84 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених розділом 4 цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного виконання розрахунків за надані послуги , загальна сума пені, що заявлена до стягнення становить 10 628,21 грн. та нарахована за актами грудень 2017 - квітень 2018 у період з 01.05.2018 по 31.10.2018, включно .

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту виконання робіт (наданих послуг) від 23.04.2018 за квітень 2018 на суму 2 013,34 грн. у період з 31.04.2018 по 31.10.2018 включно становить 354,24 грн.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що стягненню підлягає пеня за період з 31.04.2018 по 31.10.2018 включно у розмірі 354,24 грн., з відмовою у стягненні 10 273,97 грн.

Також, позивачем пред'явлено до стягнення сума 3% річних за період з 31.01.2018 по 31.10.2018 в розмірі 9 087,31 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем до позовної заяви, суд зазначає, що згідно із розрахунком суду, стягненню підлягають 3 % річних за період прострочення з 31.04.2018 по 31.10.2018 включно у розмірі 30,45 грн., з відмовою у стягненні 9 056,86 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем до позовної заяви, суд зазначає, що згідно із розрахунком суду, стягненню підлягають інфляційні витрати за період прострочення з травня по вересень 2018 включно у розмірі 23,89 грн., з відмовою у стягненні 2 083,39 грн.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Інші доводи позивача у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 51,57 грн.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство аптека 216" (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 230, код ЄДРПОУ 24910965) основну заборгованість за договором на інкасацію готівкових коштів № 402 від 07.04.2015 за квітень 2018 у розмірі 2 013 (дві тисячі тринадцять) грн. 34 коп., пеню за період з 31.04.2018 по 31.10.2018 включно у розмірі 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 24 коп., 3 % річних за період прострочення з 31.04.2018 по 31.10.2018 включно в сумі 30 (тридцять) грн. 45 коп., інфляційні втрати за період прострочення з травня по вересень 2018 включно у розмірі 23 (двадцять три) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. 57 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено: 04.02.2019.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.