Постанова

від 20.06.2019 по справі 908/2587/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2587/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Коваль Л.А., Чередко А.Є. (зміна складу колегії суддів відбулась на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019)

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.01.2019р., повне рішення складено 04.02.2019., суддя Проскуряков К.В., у справі №908/2587/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління, м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтичне підприємство аптека 216» , м. Запоріжжя,

про стягнення 82 750, 99 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 до Господарського суду Запорізької області звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство аптека 216" заборгованості за договором на інкасацію готівкових коштів в сумі 82 750,99 грн., з яких заборгованість по комісійній винагороді за період з грудня 2017 по квітень 2018 становить 60 928, 18 грн, пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди - 10 628, 21 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату комісійної винагороди - 9 087, 31 грн., індекс інфляції за несвоєчасну сплату комісійної винагороди - 2 107, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з вчасної оплати за надані послуги з інкасації коштів за Договором на інкасацію готівкових коштів.

В якості правових підстав позовних вимог позивач посилається на норми ст. 853, 882 ЦК України. 526, 530 ЦК України, 218, 230 ГК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.01.2019 у справі №908/2587/18 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство аптека 216" основну заборгованість за договором на інкасацію готівкових коштів № 402 від 07.04.2015 за квітень 2018 у розмірі 2 013 грн. 34 коп., пеню за період з 31.04.2018 по 31.10.2018 включно у розмірі 354 грн. 24 коп., 3 % річних за період прострочення з 31.04.2018 по 31.10.2018 включно в сумі 30 грн. 45 коп., інфляційні втрати за період прострочення з травня по вересень 2018 включно у розмірі 23 грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 51 грн. 57 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеною матеріалами справи суму основної заборгованості в розмірі 2 013,34 грн за квітень 2018, а тому суд в цій частині позовні вимоги задовольнив. Виходячи з цієї суми суд перерахував за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розмір пені, 3 % річних та інфляційні втрати та встановив інший період нарахування, ніж заявлений позивачем, задовольнивши їх в частині.

Разом з тим суд встановив, що позивач не надав доказів надання послуг за договором за період з грудня 2017 по березень 2018 включно на загальну суму 58 914,84 грн., а тому дійшов висновку, що позивач не підтвердив виникнення у відповідача обов`язку стосовно оплати за отримані послуги за цей період та в цій частині позовні вимоги не задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в повному обсязі, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне дослідження та з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Апелянт посилається на те, що:

- суд не встановив факт здійснення інкасації грошових коштів відповідно до додаткових договорів;

- суд не дослідив наявні в матеріалах справи явочні картки та виписки про рух грошових коштів в період з грудня 2017 по квітень 2018 включно, які підтверджують факт здійснення інкасації відповідно до п. 79 Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні;

- суд залишив поза увагою те, що відповідач не надавав суду заперечень із обґрунтованими доказами про не проведення позивачем фактичних робіт;

- апелянт вважає, що ним підтверджено виконання своїх зобов`язань щодо вчасного надання відповідачу послуг по інкасації грошових коштів і зарахування цих коштів на рахунки клієнта (відповідача).

Відповідач своїм правом не скористався та не надав суду відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст. ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

07.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство аптека 216" (замовник) укладено договір № 402 на інкасацію готівкових коштів. (а.с.12-14)

Згідно пункту 1.1. договору виконавець зобов`язується власними силами і засобами, відповідно до Додатку № 1 - Перелік та адреси місць інкасації, що є невід`ємною частиною цього Договору, здійснювати збирання та доставку в касу Виконавця готівкових коштів (грошової виручки) Замовника для послідуючого перерахунку і зарахування на рахунки Замовника.

Згідно з п. 1.2. договору, замовник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги з інкасації коштів в розмірах і в строки, що передбачені цим договором.

Вартість послуг та порядок розрахунків передбачено розділом 4 договору. Зокрема, за умовами пункту 4.3. договору:

звітний період (тобто період, за який замовник сплачує виконавцю комісійну винагороду, за надані послуги) встановлюється з першого по останнє число включно кожного календарного місяця строку дії цього договору.

Виконавець щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику рахунок-фактуру та акт наданих послуг за цим Договором.

Оплата за надані виконавцем послуги в розмірах, передбачених п. 4.1. та п. 4.2. цього договору, проводиться замовником щомісячно не пізніше передостаннього банківського дня місяця, в якому був виставлений виконавцем рахунок-фактура замовнику щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги були надані, та підлягають оплаті.

Під банківським днем сторони розуміють день, в який банківські установи в Україні в установленому порядку здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів.

Комісійна винагорода за надані виконавцем послуги за цим договором перераховується замовником на рахунок вказаний в рахунку-фактурі (АТ Ощадбанк , код установи банку 313957).

Пунктами 4.1.-4.2. договору передбачено, що комісійна винагорода за надані виконавцем послуги з інкасації замовнику визначено в додатку № 1 до цього договору. Комісійна винагорода за кожний повторний заїзд інкасаторів виконавця на вимогу замовника, відповідно до п. 3.3. договору, становить 80,00 грн. (вісімдесят грн. 00 коп).

Пунктами 8.1. п. 8.2. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін і діє протягом 1 (одного) календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік і на тих самих умовах, якщо кожна із сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення відповідного строку дії цього договору.

Згідно п. 8.3. договір може бути розірваний в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення про це іншої сторони за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання договору. Зобов`язання, що виникли між сторонами на дату розірвання договору, повинні бути виконані.

Додатком № 1 до договору на інкасацію готівкових коштів № 402 від 07.04.2015 сторони визначили перелік та адреси місць інкасації. (а.с.14 - зворотній бік)

Додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору на інкасацію готівкових коштів № 402 від 07.04.2015, внесені доповнення до додатку № 1 до договору щодо переліку та адрес місць інкасації, а саме, що послуги надаються 21 аптеці (а.с.15-20):

- додатковою угодою № 1 від 17.05.2015, додаток № 1 договору доповнено п. 6;

- додатковим договором № 2 від 20.12.2016, додаток № 1 договору доповнено п. п. 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13;

- додатковим договором № 3 від 14.07.2017, додаток № 1 договору викладено в новій редакції;

- додатковим договором № 4 від 05.10.2017, додаток № 1 договору викладено в новій редакції;

- додатковим договором № 5 від 23.11.2017, додаток № 1 договору викладено в новій редакції;

- додатковим договором № 6 від 29.11.2017, додаток № 1 договору доповнено п. п. 10 та 11.

Додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін.

За твердженням позивача, на виконання умов договору в період з грудня 2017 по квітень 2018 ним надавались послуги відповідачу з інкасації готівкових коштів повністю, що складає загальну суму 60 928,18 грн., а саме: за грудень 2017 на суму 17 840,00 грн., за січень 2018 на суму 17 840,00 грн., за лютий 2018 на суму 15 920,00 грн., за березень 2018 на суму 7 314,84 грн. та за квітень 2018 на суму 2 013,34 грн.

В підтвердження наданих послуг по інкасації позивач надав суду один акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.04.2018 за квітень 2018 на суму 2 013,34 грн. та один рахунок - фактуру № 04/1 від 23.04.2018 на суму 2 013,34 грн. за послуги за квітень 2018. (а.с. 22-23).

Інших актів та рахунків-фактур на підтвердження наданих послуг відповідачу по інкасації за заявленими в позові періодами грудень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018, позивач суду не надав.

В графі найменування рахунку - фактури № 04/1 від 23.04.2018 нарахована сума - 2 013,34 грн. за квітень 2018 за послуги інкасації згідно договору № 402 від 23.04.2018р. Крім того, в рахунку-фактурі міститься вказівка про заборгованість: грудень 2017 - 17 840,00 грн., січень 2018 - 17 840,00 грн., лютий 2018 - 15 920,00 грн., березень 2018 - 7 314,84 грн. всього на суму 60 928, 18грн.

Зазначена заборгованість не підтверджена позивачем належними документами ні актами наданих послуг, ні рахунками - фактурами. Також суду не надано окремих рахунків або окремих актів щодо нарахування відповідних сум за надані послуги за кожним із зазначених періодів, як передбачено п.4.3 Договору.

04.04.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №107.15-07/29/31719/2018-07/вих, в якому просив погасити протягом десяти днів заборгованість за договором № 402 в розмірі 42 994,00 грн., що сформувалась з 01.01.2018 та просив підписати Додатковий договір № 7. (а.с. 21) Вказаний лист відповідач отримав 18.04.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.27)

Матеріали справи містять Акт звірки взаєморозрахунків від 01.05.2018р по договору № 402, складеного позивачем, підписаного в.о. головного бухгалтера філії Запорізького обласного управління АТ Ощадбанк та скріпленого його печаткою. Згідно акту за послуги інкасації нараховано 60 928, 18 грн., отримано оплату - 0,00. Відповідачем цей акт не підписано, відмови від підписання акт не містить. (а.с.25)

В матеріалах справи знаходиться рахунок-фактура № 05 від 02.05.2018, в якому позивач нарахував відповідачу пеню за прострочену оплату за послуги по інкасації згідно договору № 402 від 07.04.20105 за період з 01.11.2017 по 30.04.2018 на суму 4169,69 грн. (а.с. 24).

03.05.2018р. позивач направив відповідачу претензію №107.15-07/36/41093/2018-07/вих., в якій вимагав в 10-денний строк сплатити заборгованість за послуги з грудня 2017 по квітень 2018 в сумі 60 928, 18грн. та сплатити пеню за прострочену оплату в розмірі 4169,69 грн. (а.с. 26)

Вказану претензію відповідач отримав 10.05.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.27)

04.09.2018 позивач направив на адресу відповідача лист № 107.20/2-1625/82446 з наступними документами: претензією № 2018-07/вих. від 09.08.2018 про погашення заборгованості; актом звірки взаєморозрахунків від 01.05.2018, рахунком-фактурою №04/1 від 23.04.2018, рахунком-фактурою № 05 від 02.05.2018 та актом виконаних робіт від 23.04.2018 (а.с. 28, 29). Вказаний лист отримано відповідачем 22.09.2018 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 30)

До матеріалів справи судом першої інстанції залучено лист позивача з додатковими документами (а.с.76), серед яких міститься супровідний лист позивача №107.20/2-95 від 23.01.2019 згідно якого на адресу відповідача направлено додаткові документи про стягнення заборгованості: копії явочних карток переліку та адрес місць інкасації відповідача, копія листа відповідача від 03.03.2018 про припинення інкасації грошових коштів у зв`язку із закриттям аптек, довідка філії банку про нарахування комісійної винагороди за грудень 2017 - квітень 2018, копія виписки про рух коштів до перерахування на поточний рахунок відповідача, що підтверджується описом вкладення в цінний лист. (а.с.77-170)

Позивач в позові посилається на те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та не оплатив за надані інкасаційні послуги за період з грудня 2017 по квітень 2018 включно на загальну суму 60 928,18 грн., що і стало причиною звернення до суду з цим позовом.

Крім того, у зв`язку з невиконаним зобов`язанням відповідача, позивач нарахував пеню за період з 01.05.2018 по 01.11.2018 у розмірі 10 628,21 грн., 3% річних за період з 31.01.2018 по 31.10.2018 в сумі 9 087,31 грн. та інфляційні витрати за період з лютого по вересень 2018 включно у розмірі 2 107,28 грн. на підставі п. 5.4. Договору та ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з відповідача основну заборгованість за квітень 2018 в розмірі 2 013,34 грн та пеню, 3 % річних та інфляційні втрати з цієї суми суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем доведено наданим актом виконаних робіт (наданих послуг) від 23.04.2018 на суму 2 013,34 грн. та рахунком-фактурою № 04/1 від 23.04.2018 надання таких послуг відповідачу на суму 2 013,34 грн., які останній не оплатив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення загальної суми 58 914,84 грн. та нарахованих на неї пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходив з того, що позивачем не підтверджено наявними у справі документами виникнення у відповідача обов`язку стосовно оплати за отримані послуги за період з грудня 2017 по березень 2018 включно на цю суму.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Змістом п. 4.3. Договору на інкасацію готівкових коштів визначено вартість послуг та порядок розрахунків, зокрема, звітний період (тобто період, за який замовник сплачує виконавцю комісійну винагороду, за надані послуги) встановлюється з першого по останнє число включно кожного календарного місяця строку дії цього договору.

Виконавець щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику рахунок-фактуру та акт наданих послуг за цим Договором.

Оплата за надані виконавцем послуги в розмірах, передбачених п. 4.1. та п. 4.2. цього договору, проводиться замовником щомісячно не пізніше передостаннього банківського дня місяця, в якому був виставлений виконавцем рахунок-фактура замовнику щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги були надані, та підлягають оплаті.

Під банківським днем сторони розуміють день, в який банківські установи в Україні в установленому порядку здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів.

Комісійна винагорода за надані виконавцем послуги за цим договором перераховується замовником на рахунок вказаний в рахунку-фактурі (АТ Ощадбанк , код установи банку 313957).

Як вірно встановлено господарським судом, з яким погоджується колегія суддів, позивач надав відповідачу послуги з інкасації за квітень 2018 на суму 2 013,34 грн., що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 23.04.2018 та рахунком-фактурою № 04/1 від 23.04.2018.

Відповідач не повернув на адресу позивача підписаний акт як і не надав заперечень або відмови від підписання, рахунок-фактуру не оплатив. Докази оплати суми боргу суду не надано. Таким чином, відповідач порушив зобов`язання за договором в частині оплати за надані послуги за квітень 2018 на суму 2 013,34 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав доведеними матеріалами справи зазначену заборгованість та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за квітень 2018 на суму 2 013,34 грн.

У зв`язку з порушення відповідачем договору та несплатою за надані послуги позивач нарахував на суму заборгованості пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, передбачених розділом 4 цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов`язання за кожний день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки, виходячи з доведеної позивачем суми заборгованості в розмірі 2 013,34 грн., колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що підлягає до стягнення з відповідача, а саме, за порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного виконання розрахунків за надані послуги по акту виконання робіт (наданих послуг) від 23.04.2018 за квітень 2018 на суму 2 013,34 грн.:

- розмір пені у період прострочення з 31.04.2018 по 31.10.2018 включно становить 354,24 грн.;

- розмір 3 % річних за період прострочення з 31.04.2018 по 31.10.2018 включно становить 30,45 грн.;

- інфляційні витрати за період прострочення з травня по вересень 2018 включно становить 23,89 грн.

У стягненні інших сум штрафних санкцій судом відмовлено вірно, враховуючи доведену суму заборгованості 2 013,34 грн., а не як просив позивач 60 928, 18 грн.

Водночас, матеріалами справи не підтверджено, відповідно до умов розділу 4 договору, актами виконаних робіт (наданих послуг) та рахунками-фактурами надання позивачем послуг відповідачу на інкасацію грошових коштів за період з грудня 2017 по березень 2018 включно на загальну суму 58 914,84 грн.

Наявний в матеріалах справи акт-звірки взаєморозрахунків, здійснений позивачем за період з грудня 2017 по квітень 2018, в якому вказана загальна сума боргу відповідача в розмірі 60 928,18 грн., зі сторони відповідача не підписаний, отже не може вважатись належним і допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та підтверджувати дійсну заборгованість. А тому акт-звірки взаєморозрахунків судом не приймається до уваги.

Відтак, у відповідача відсутнє зобов`язання з оплати такої суми, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за період з грудня 2017 по березень 2018 включно на загальну суму 58 914,84 грн. вірно визнані судом першої інстанції необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Посилання апелянта на явочні картки як на підтвердження надання послуг з інкасації грошових коштів відповідачу, колегією суддів відхиляються як такі, що суперечать умовам п. 4.3. договору, яким чітко встановлено, що виконавець щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику рахунок-фактуру та акт наданих послуг за цим Договором. Матеріалами справи підтверджено, що в обґрунтування всіх позовних вимог позивач надав лише один рахунок - фактуру та один акт наданих послуг лише на суму 2 107,28 грн., яка і була задоволена судом. Позовні вимоги на суму 58 914, 84 грн. не підтверджені належними доказами, а тому судом відмовлено в їх задоволенні.

Порядок проведення інкасації затверджено Постановою Правління національного банку України № 29 від 31.03.2017 в Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні відповідно до п. 79 якої під час інкасації коштів використовуються явочна картка (додаток 9) і супровідна відомість до сумки з готівкою або супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями та інші документи, визначені в Положенні про інкасацію.

Проте, вказані інструкція щодо дій інкасаторів не стосується обов`язкової умови, визначеної сторонами в договорі, про складання акту наданих послуг та рахунку-фактури, в підтвердження наданих послуг, на підставі яких повинна проводитись оплата. Як зазначено вище, такі акти на суму 58 914,84 грн. суду надано не було.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив явочні картки та виписки про рух грошових коштів, чим порушив процесуальні норми права.

Явочні картки надані лише за деякими номерами аптек та за різні місяці, тоді як за договором надання інкасаційних послуг обслуговуванню підлягають всього 21 аптека, а заявлений до стягнення період в позовних вимогах визначено з грудня 2017 по квітень 2018, а саме:

Номер аптекиЯвочні картки Аптека № 4 - грудень 2017 (а.с.150) - січень 2018 (а.с.148) - лютий 2018 (а.с.146) - березень 2018 (а.с.144) Аптека № 6 - грудень 2017 (а.с.142) - січень 2018 (а.с.140) - лютий 2018 (а.с.138) - березень 2018 (а.с.136) Аптека № 9 - грудень 2017 (а.с.168) - січень 2018 (а.с.166) - лютий 2018 (а.с.164) - березень 2018 (а.с.162) Аптека № 10 - грудень 2017 (а.с.160) - січень 2018 (а.с.158) - лютий 2018 (а.с.156) - березень 2018 (а.с.154) - квітень 2018 (а.с.152) Аптека № 11 - грудень 2017 (а.с.134) - січень 2018 (а.с.132) Аптека № 13 - грудень 2017 (а.с.84) - січень 2018 (а.с.82) - лютий 2018 (а.с.80) Аптека № 16 - грудень 2017 (а.с.130) - січень 2018 (а.с.128) - лютий 2018 (а.с.126) - березень 2018 (а.с.124) - квітень 2018 (а.с.122) Аптека № 17 - грудень 2017 (а.с.120) - січень 2018 (а.с.118) - лютий 2018 (а.с.116) - березень 2018 (а.с.114) Аптека № 18 - грудень 2017 (а.с.112) - січень 2018 (а.с.110) - лютий 2018 (а.с.108) - березень 2018 (а.с.106) - квітень 2018 (а.с.104) Аптека № 20 - грудень 2017 (а.с.102) - січень 2018 (а.с.100) - лютий 2018 (а.с.98) - березень 2018 (а.с.96) - квітень 2018 (а.с.94) Аптека № 21 - грудень 2017 (а.с.92) - січень 2018 (а.с.90) - лютий 2018 (а.с.88) - березень 2018 (а.с.86)

Проаналізувавши явочні картки, які складені лише за деякими номерами обслуговуючих аптек та не за повний період позовних вимог, підписані лише в односторонньому порядку начальником підрозділу інкасації, колегія суддів вважає, що такі документи разом з виписками про рух грошових коштів не можуть бути належними та допустимими доказами у справі в розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки надання послуг повинно підтверджуватись актами наданих послуг та рахунками-фактурами, а тому суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, не бере їх до уваги та відхиляє такі доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на викладене, позивачем не доведено належними і допустимими доказами надання послуг на інкасацію грошових коштів на суму 58 914, 84 грн., відтак позовні вимоги в цій частині та окремо нараховані суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом першої інстанції вірно не задоволені.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги визнаються апеляційним господарським судом безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтовані та правомірні висновки суду першої інстанції, викладені в судовому рішенні, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 28.01.2019 залишенню без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2019р. у справі №908/2587/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 20.06.2019.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко