Рішення

від 31.01.2019 по справі 280/4531/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2019 року Справа № 280/4531/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - Семенов М.В.

представника відповідача - Лактіонова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго Україна Карго " (71111, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, буд. 84, кв. 88, код ЄДРПОУ 41948134)

до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764)

про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго Україна Карго " (далі - позивач або ТОВ Арго Україна Карго ) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.04.2018 №UA112010/2018/000003/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.04.2018 №UA112010/2018/00004.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного. Беручи до уваги вищезазначене, вважає, що відповідачем неправомірно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів 27.04.2018 №UA112010/2018/000003/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.04.2018 №UA112010/2018/00004, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.

Ухвалою суду від 05.11.2018 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.12.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 27.12.2018.

Ухвалою від 27.12.2018 підготовче судове засідання було відкладено на 31.01.2019.

Ухвалою суду від 31.01.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті у цей же день.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 31.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 42667 від 26.12.2018). Зокрема зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення товару не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до п.3.3 контракту від 02.04.2018 № 1 Продавець виставляє попередній інвойс для підтвердження того, що заказ вважається прийнятим до виконання, однак до митного оформлення попередній інвойс не було надано; умови оплати задекларованої партії чітко не визначені ні в специфікації від 02.04.2018 № 1, ні в інвойсі від 09.04.2018 № 20151114. Зазначене призвело до сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товарів. Враховуючи виявлені розбіжності декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. 27.04.2018 брокером було надано прайс-лист без дати № б/н та комерційну пропозицію б/н від 14.03.2018. Також, декларантом в надісланому електронному повідомленні зазначено про неможливість надання інших документів протягом 10 днів. Оскільки, до закінчення митного оформлення декларантом документи (чи відомості), що підтверджують митну вартість товарів у повному обсязі не надано, відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог ст. 64 Митного кодексу України та оформлена картка відмови у митному оформлені. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем та Компанією Argo dis ticaret tekstil turizm sanayi limited sirketi м. Стамбул, Турція було укладено контракт № 1 від 02.04.2018, за умовами якого на територію України постачався одяг, а саме, відповідно до умов специфікації № 1 від 02.04.2018 наступний асортимент: дитячий набір для дівчаток з платтям у кількості 96 шт.; дитячий набір для хлопців зі штанами у кількості 285 шт.; жіночі блузки у кількості 200 шт.; піжами у кількості 97 шт.; шарфи у кількості 850 шт.

Сума контракту на момент підписання - 1000000 доларів США. Оплата за товар здійснюється банківським переводом на розрахунковий рахунок постачальника в доларах США у розмірі 100% суми, зазначеної в інвойсі на протязі 90 календарних днів по закінченню оформлення документів по митній очистці грузу. Поставка товару здійснюється на умовах "Інкотермс 2010". Контракт набуває чинності з моменту підписання та діє до 02.04.2019.

На підставі цього контракту було здійснено поставку партії товару, що обумовлена Специфікацією №1 від 02.04.2018.

Згідно умов Специфікації №1 від 02.04.2018 вартість товару становить 1319,03 доларів США.

25.04.2018 до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного звязку митну декларацію з довідковим номером 588, режим ІМ 40 ЕА, якій було присвоєно № UA 112010/2018/000124 на відповідні товари.

У митному оформленні МД від 25.04.2018 № UA 112010/2018/000124 було відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.04.2018 № UA 112010/2018/00002.

26.04.2018 до митного контролю та митного оформлення було надіслано МД з довідковим номером 604, режим ІМ 40 АА, якій було присвоєно № UA 112010/2018/000125 на відповідні товари.

У митному оформленні МД від 26.04.2018 № UA 112010/2018/000125 було відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2018 № UA 112010/2018/00003.

27.04.2018 позивачем до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв'язку, згідно зі ст. 257 Митного кодексу України, митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40 АА, якій присвоєно № UA 112010/2018/000126 (довідковий номер 607) на товар: товар 1 - 1. Одяг трикотажний для дівчат, комплект з бавовни: Дитячий набір для дівчинки з сукнею - 96 шт. Набір складається з сукні, кофтинки, шапочки та пінеток. Виготовлений з бавовняного трикотажу, оздоблений декором у вигляді бантів, квіток з тканини, атласних стрічок та мережива. Кожен комплект упакований у окрему картонну коробку. Товар стоковий, нереалізований у період попиту. Торгівельна марка: Caprice. Виробник: немає даних. Країна виробництва: TR. ; товар 2 - Одяг трикотажний, комплекти для хлопчиків із синтетичних волокон: Дитячий набір для хлопчика з штанцями - 285 шт. Набір складається з штанців, кофтинки з каптуром, футболки. Виготовлений з поліестеру з доданням віскози, забарвлення різноманітне у асортименті. Кожен комплект постачається з вішалкою, упаковані по три комплекти у один п/е пакет. Товар стоковий, нереалізований у період попиту. Торгівельна марка: necix's. Виробник: немає даних. Країна виробництва: TR. ; товар 3 - Одяг текстильний, крім трикотажного із синтетичних волокон для жінок: блузки жіночі - 200 шт., виготовлені з поліестеру з доданням віскози. Кольори та забарвлення різноманітне у асортименті. Блузки запаковані у п/е пакети. Товар стоковий, нереалізований у період попиту. Торгівельна марка: Snapchat. Виробник: немає даних. Країна виробництва: TR. ; товар 4 - Одяг трикотажний для жінок із синтетичних волокон: Піжама - 97 шт. Виготовлені з поліестеру з доданням віскози, кольори та забарвлення різноманітне у асортименті. Кожна піжама запакована у п/е пакет. Товар стоковий, нереалізований у період попиту. Торгівельна марка: AQUA. Виробник: немає даних. Країна виробництва: TR. ; товар 5- Додаткові речі до одягу текстильні, крім трикотажних із синтетичних волокон: Шарфи тм JAWEL - 200 шт., тм SUNWAY - 180 шт., тм ERIPEK - 470 шт. Всього 850 шт. Виготовленіз поліестеру, прямокутної форми, кольори та забарвлення різноманітне у асортименті. Запаковані по 10 штук у один п/е пакет. Товар стоковий, нереалізований у період попиту. Торгівельна марка: JAWEL, SUNWAY, ERIPEK. Виробник: немає даних. Країна виробництва: TR. .

Згідно з графою 43 МД № UA 112010/2018/000126 від 27.04.2018 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною контракту (перший метод), передбачений статті 58 Митного кодексу України. Умови поставки (графа 20 МД №UA112010/2018/000126 від 27.04.2018) - CPT UA м. Запоріжжя.

При поданні МД № UA 112010/2018/000126 від 27.04.2018 декларантом надано Запорізькій митниці ДФС наступні документи: контракт № 1 від 02.04.2018 та специфікація № 1 від 02.04.2018; інвойс № 20151114 від 09.04.2018; авіатранспортну накладну 62430544931; акт № 1 від 13.04.2018 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування; супровідний лист до рахунку фактури № 20151114 від 09.04.2-18; пакувальний лист.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності: відповідно до п.3.3 контракту від 02.04.2018 № 1 Продавець виставляє попередній інвойс для підтвердження того, що заказ вважається прийнятим до виконання, однак до митного оформлення попередній інвойс не було надано; відповідно до положень розділу 4 зовнішньоекономічного контакту від 02.04.2018 № 1: Покупатель оплачивает 100% сумы, указанной в инвойсе, в течении 90 календарных дней по завершению оформления документов по таможенной очистке груза. Авансовые платежи возможны по согласованию сторон . Однак умови оплати задекларованої партії чітко не визначені ні в специфікації від 02.04.2018 № 1, ні в інвойсі від 09.04.2018 № 20151114.

У звязку з цим засобами електронного звязку митницею направлено електронне повідомлення митному брокеру та запропоновано згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ протягом 10 календарних днів надати (за наявності додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення:

1. Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2. Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3. Виписку з бухгалтерської документації;

4. Копію митної декларації країни відправлення;

5. Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, 27.04.2018 митному органу було подано додаткові документи, а саме: комерційну пропозицію № б/н від 14.03.2018 та прайс-лист без дати б/н.

Проте, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2018 №UA112010/2018/000003/2.

В 33 графі Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2018 №UA112010/2018/000003/2, серед іншого, зазначено, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст. 64 МК України використана наявна інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку: для товару № 1 на рівні 19,17дол. США/кг (джерело - МД від 20.03.2018 № UA 500060/2018/8170; для товару № 2 на рівні 17,44дол. США/кг (джерело - МД від 27.12.2018 № UA 100110/2017/117096; для товару № 3 на рівні 14,78дол. США/кг (джерело - МД від 05.02.2018 № UA 100010/2018/122872; для товару № 4 на рівні 15,12 дол. США/кг (джерело - МД від 01.02.2018 № UA 100110/2018/302656; для товару № 5 на рівні 15,14дол. США/кг (джерело - МД від 03.02.2018 № UA 100110/2018/302696.

У оформленні МД №UA112010/2018/000126 від 27.04.2018 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112010/2018/00004 від 27.04.2018. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.

Позивач подав митному органу нову МД №UA112010/2018/000133 від 02.05.2018, яку прийнято до митного оформлення та товар випущено у вільний обіг без застосування фінансової гарантії відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Вважаючи прийняті відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2018 №UA112010/2018/000003/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.04.2018 №UA112010/2018/00004 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (частина друга статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, містили розбіжності, а саме: відповідно до п.3.3 контракту від 02.04.2018 № 1 Продавець виставляє попередній інвойс для підтвердження того, що заказ вважається прийнятим до виконання, однак до митного оформлення попередній інвойс не було надано; відповідно до положень розділу 4 зовнішньоекономічного контакту від 02.04.2018 № 1: Покупатель оплачивает 100% сумы, указанной в инвойсе, в течении 90 календарных дней по завершению оформления документов по таможенной очистке груза. Авансовые платежи возможны по согласованию сторон . Однак умови оплати задекларованої партії чітко не визначені ні в специфікації від 02.04.2018 № 1, ні в інвойсі від 09.04.2018 № 20151114.

Так, суд зазначає, що за умовами контракту від 02.04.2018 № 1, ціна на товар встановлюється у доларах США та може бути змінена у порядку виконання контракту. Зміни цін, номенклатура та умови поставки фіксуються у специфікаціях та розрахунках (п.1).

Ціна на товар була узгоджена специфікацією від 02.04.2018 №1.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що умови оплати задекларованої партії чітко не визначені ні в специфікації від 02.04.2018 № 1, ні в інвойсі від 09.04.2018 № 0151114, оскільки відсутність в специфікації та в інвойсі умов на яких здійснюється оплата за товар не є свідченням заниження митної вартості товару, так як умови оплати товару визначені у п.4 контракту № 1 від 02 квітня 2018 року.

Також, у відзиві митним органом вказується на не подання попереднього інвойсу.

Суд зауважує на тому, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт, тоді як специфікації та інвойси є додатковими документами. Якщо сторони контракту вважають необхідним додатково узгоджувати рахунки, використовувати, чи ні, проформи-інвойсів, як проміжні документи, то вони це оформляють відповідними домовленостями.

Інвойс є розрахунково-платіжним документом (рахунком), за яким виставляються певні суми до оплати, тобто інвойс є похідним документом від контракту.

Проформа-інвойс є попереднім рахунком, який виставляється на оплату товару постачальником. При цьому, відомості вказані у проформі інвойсі є попередніми, проміжними, що не виключає можливості їх подальшої зміни.

В даному випадку, при митному оформленні товарів позивачем був наданий митному органу інвойс, в якому міститься інформація щодо товару, який поставляється, одиниці виміру, ціни, а проформа-інвойс використовувався як проміжний документ, а відтак доводи щодо відсутності попереднього інвойсу є безпідставними та не свідчать про неможливість встановлення відповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товару за умовами договору.

Більш того, порядок оплати за товар жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосується виключно порядку виконання умов контракту.

З наведеного вбачається, що у наданих позивачем документах були відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 33 Митного кодексу України, інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.

Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару - ґ) резервний.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2018 №UA112010/2018/000003/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.04.2018 №UA112010/2018/00004 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі була Запорізька митниця ДФС, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 3524,00грн.

Керуючись статтями 2241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати винесені Запорізькою митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2018 UA112010/2018/000003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.04.2018 UA112010/2018/00004.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго Україна Карго " (71111, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, буд. 84, кв. 88, код ЄДРПОУ 41948134) сплачену суму судового збору в розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2019.

Суддя А.В. Сіпака