Рішення

від 01.02.2019 по справі 573/1677/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1677/18

Номер провадження 2/573/9/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Лев-груп , про встановлення сервітуту, знесення паркану,

в с т а н о в и в :

25 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовом, в якому вказує, що 02 січня 2015 року її представник підписав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920610100000090982, яка належить на праві власності ОСОБА_2 міській раді, на якій розташовані належні їй на праві власності нежитлові будівлі площею 228,9 м 2 і 165,3 м 2 . Зазначена земельна ділянка межує з іншою ділянкою, яка має кадастровий номер 592061010000009160, та на праві власності належить ОСОБА_3, ОСОБА_4 Остання загороджена парканом таким чином, що вона не має можливості ні користуватися наданою їй в оренду земельною ділянкою, ні потрапити до своїх нежитлових приміщень. Зазначає, що потрапити до своєї власності їй перешкоджає охоронець.

Посилаючись на викладені вище обставини, просила:

1) визнати незаконним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав №12193420 від 24 листопада 2015 року про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5920610100000090982 за неукладеним договором оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року;

2) зобов'язати відповідачів встановити сервітут на право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 592061010000009160 користувача/власника земельної ділянки з кадастровим номером 5920610100000090982;

3) зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 надати їй доступ до належного їй майна шляхом знесення паркану, звільнення будівель від свого майна.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ТОВ Лев-груп , про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки. Роз'яснено, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 103, 104). Про причини неявки суд не повідомила. У позовній заяві просила провести розгляд справи без її участі (а. с. 5).

При повідомленні позивача про дату, час і місце судового засідання, судом було враховано, що всі поштові відправлення, які направлялися за вказаною в позові адресою, були переправлені за заявою ОСОБА_1 до відділення 61002 (а. с. 105), що збільшувало строк їх доставки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі Пономарьов проти України , заява №3236/03, рішення в справі ОСОБА_5 проти України , заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України , заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

На підставі п. 15, ч. 2 ст. 197 ЦПК України зметою забезпечення прав усіх учасників справи, розгляду справи в розумні строки, судом було визначено декілька судових засідань одночасно.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник третьої особи ТОВ Лев-груп у судове засідання також не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомили. Відповідачі відзив, а третя особа пояснення щодо позову суду не надіслали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будівля - кузнечно-пресовий цех, загальною площею 228,9 м 2 , яка розташована за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Макаренка, 1/3 (а. с. 6).

Крім того, з 01 вересня 2016 року на праві приватної власності останній також належить будівля - центральна розподільча підстанція, загальною площею 165,3 м 2 , розташована за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Макаренка, 1/5 (а. с. 6).

ОСОБА_2 міській раді на праві комунальної власності належить земельна ділянка, розташована за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Макаренка, 1/1, з кадастровим номером 5920610100:00:009:0982 площею 0,087 га, яку на підставі договору оренди від 02 січня 2015 року ОСОБА_1 отримала в оренду строком на 10 років з 02 січня 2015 року по 30 грудня 2025 року (а. с. 8-10, 14-15). Договір оренди в установленому законом порядку було зареєстровано 24 листопада 2015 року (а. с. 12).

Згодом між ОСОБА_2 міською радою і ОСОБА_1 були підписані акт прийому передачі зазначеної земельної ділянки та встановлення в натурі меж земельної ділянки, що надається в оренду, в яких не зазначені дати їх підписання (а. с. 16, 17).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить кожному по 35/100 і 65/100 відповідно земельної ділянки з кадастровим номером 5920610100:00:009:1060 площею 0,9651 га, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Макаренка, 1-Н (а. с. 18-19).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. ч. 1-3 ст. 403 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

В абзацах 1, 3 пункту 22 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 №7 роз'яснено, що вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК), частина перша статті 101 ЗК), а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК).

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Аналогічні роз'яснення надані в п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 7 лютого 2014 року №5.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання своєї земельної ділянки, неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Отже, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; що позивач звертався до відповідача і домовленості не досягнуто; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про встановлення сервітуту слід відмовити, оскільки позивач не довела суду та не надала доказів, що задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, як встановлення права земельного сервітуту, вона не може.

Відмовляючи в задоволенні даної позовної вимоги суд враховує також, що орендована земельна ділянка позивача межує не лише із земельними ділянками відповідачів, а й з іншими суміжними земельними ділянками. Проте, чому саме для проїзду/проходу до своєї власності позивачу необхідно проїзд/прохід через земельну ділянку саме відповідачів та чи є зазначений у позові такий вид права земельного сервітуту найменш обтяжливим для власників земельної ділянки, позивач суду не надала належних і допустимих доказів.

Враховуючи, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 чинять їй перешкоди в користуванні належним на праві власності майном, розмістили в її будівлях власне майно, у задоволенні зазначеної вимоги також слід відмовити.

При цьому суд враховує, що у позовній заяві ОСОБА_1 лише робить припущення, а не стверджує напевно, що ТОВ Лев-груп очевидно вільно користується її будівлями.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (61100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)до ОСОБА_2 міської ради (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70, код ЄДРПОУ 04058019) , ОСОБА_3 (місце реєстрації невідоме, місцезнаходження майна: 41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Макаренка, 1-Н), ОСОБА_4 (місце реєстрації невідоме, місцезнаходження майна: 41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Макаренка, 1-Н), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Лев-груп (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Макаренка, 1-Н, код ЄДРПОУ 38076076) , про встановлення сервітуту, знесення паркану відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя - підпис

Копія вірна:

Суддя Білопільського районного суду А.О. Замченко